Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту ухвалити в другому читанні та в цілому законопроєкт про заборону релігійних організацій, які повʼязані з росією. Таким документом може бути припинена діяльність УПЦ МП. А що ж з її останнім форпостом у Переяславі – Михайлівською церквою, релігійну громаду якої, що має приналежність до УПЦ МП, ще влітку 2023 року зобов’язали звільнити приміщення та територію? Proslav розповідає, як нині просувається ця справа та чому «віз і нині там».
Передісторія заселення у 2007-му й «великого виселення», яке триває, щонайменше, з минулого року:
У 2007 році тодішнього гендиректора НІЕЗ «Переяслав» наказом Міністерства культури України від 2007 року зобов’язали укласти договір спільного безоплатного користування Михайлівською церквою релігійною громадою Української православної церкви у храмі, що є пам’яткою національного значення й однією з найстаріших будівель Переяслава. Узгодили всі деталі та передали Свято-Михайлівську парафію аж у 2010 році, уже за правління Януковича. З тих часів змінилося три керівники НІЕЗ «Переяслав», жоден з яких не підтримував фактичне захоплення святині, яке відбулося, зважаючи на тодішню політичну ситуацію та фактичну безпосередню підтримку експрезидента Януковича та ексміністра культури Кулиняка. Цікаво, що тодішній керівник музеїв Павло Довгошия, імовірно за свою лояльність, отримав від УПЦ Орден Святителя Дмитрія Ростовського.
З початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Переяславська громада показала впевнений курс на очищення від промосковських церков. Останнім форпостом лишався Михайлівський храм, настоятель якого — архімандрит Антоній (Пономаренко), під час акції із захисту святині у червні 2023 року, у відео поширеному процерковним telegram-каналом «Перший Козацький» чітко й без двочитань зауважив, що «нами займається Господарський суд і в договорі (про який ми згадали у публікації вище – прим.авт.) написано, що все рішається тільки через суд». Соціальні мережі пам’ятають все, тому освіжаємо у пам’яті Пономаренка і читачів цієї публікації відео з його ж словами:
Рішення і постанова двох судів з чіткою вимогою до УПЦ МП залишити храм і територію не змінили ситуації:
Проте у висновку бачимо, що слово священника таки не сходиться з ділом. Після двох відповідних ухвал суду, за даними якими ми володіємо, прихильники УПЦ МП досі не покинули храм.
- 20 липня 2023 року, Господарський суд Київської області ухвалив рішення по справі 911/638/23 за позовом Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав до Релігійної громади Української Православної церкви Свято-Михайлівської парафії Переяслав-Хмельницький Київської області. Тоді суд задовольнив позов та зобов’язав Релігійну громаду УПЦ звільнити приміщення Михайлівської церкви у Переяславі. Відповідне рішення можна побачити тут.
- 23 листопада 2023 року, Північний апеляційний господарський суд залишив у силі попереднє рішення суду про звільнення УПЦ МП приміщення Михайлівської церкви у Переяславі на Київщині. Третьою стороною у справі виступало Міністерство культури та інформаційної політики. Відповідну постанову можна побачити тут.
Здавалося б, «відповівши за свої слова» Пономаренко, який, здається, й донині воліє утримувати ситуацію під контролем вже кілька місяців як його колега, благочинний першого Переяслав-Хмельницького церковного округу архімандрит Ніл (Семенець) з Троїцької церкви мав би тихенько правити служби для тих, хто досі перебуває в УПЦ МП, на якійсь конспіративній квартирі і звільнити храм, мріючи, як і його колега, про побудову свого духовного осередку. Але не тут то було.
Направду складно говорити про те, чому в УПЦ МП не виконують законні рішення. Зазначимо, що в судових документах нам таки не вдалося знайти якийсь чіткий термін для звільнень приміщень і території, що ймовірно дозволяє «промосковській церкві» хай і сидіти на сумках, але й, ще, принаймні, не віддавати ключ і не покидати обителі. З нашого журналістського досвіду можна припустити, що ймовірно, поступитися Антонію і жити не лише за законом Божим, а й чинним українським законодавством заважає його непоступливість та «гаряче нутро», про яке, свого часу ви могли читати і, навіть, дивитися в окремому матеріалі нашого сайту. З іншого боку, видається, й порушувати закони Антонію, про кримінальне минуле якого містом вже зо другий десяток років вперто ширяться чутки, вже не вперше.
Коли буде поставлено крапку і які перспективи?
Як стало відомо Proslav, нині справа перебуває уже в Касаційному господарському суді Верховного Суду України. Наразі опублікована ухвала здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у відкритому судовому засіданні. Воно відбудеться 20 березня 2024 року о 12:00.
Епілог.
Наш сайт спостерігатиме за кінцевим рішення у цій справі, і, бачить Бог, колись таки відзніме для вас фото чи відеорепортаж зі звільненого храму.