Майстер спорту з баскетболу та екс-капітан жіночої збірної України U-18 з баскетболу 3х3 Карина Панчук нарешті у заслуженій відпустці після насиченого сезону. Proslav скористався нагодою та поспілкувався із землячкою. Вона поділилася своєю спортивною історією, яка розпочалась у стінах рідної Переяславської ДЮСШ.
Спочатку просто приходила покидати м’яча
– Я народилася у Переяславі. Навчаючись у другому класі сьомої школи я познайомилась із баскетболом. Із цього все і почалось, – ділиться Карина. – У 7 років я просто приходила покидати м’яча в залі, побігати та пограти в ігри, якими на тренуваннях нас розважала моя перша тренерка Бикова Ірина Сергіївна.
Тим не менш, захоплення баскетболом у Карини виникло не одразу.
– Я не ставилася до цього серйозно, прогулювала і неодноразово кидала цей вид спорту, але все ж таки поверталась. Однак у мені побачили потенціал мої тренерки Ірина Сергіївна та Алла Вікторівна Бикови. Саме вони повернули мене «востаннє» у баскетбол, і з класу 6-го я вже не полишала спортивну секцію та старалась не пропускати жодного тренування.
Виступи баскетболістки за команду ДЮСШ на змаганнях як обласного, так і всеукраїнського рівня розпочалися з того ж моменту, як вона розпочала регулярно займатися спортом.
Дебютною першістю стала Всеукраїнська юнацька баскетбольна ліга, де Карина виступала у складі переяславської жіночої команди 2002 р.н., при цьому будучи на 2 роки молодшою за інших гравчинь.
– На початку своїх виступів я не приносила багато користі команді, але згодом почала прогресувати та допомагати здобувати гарні результати, – зазначає Карина.
Таким чином із самого початку свого спортивного шляху в 2012-2013 роках і до 2022 року баскетболістка виступала за рідну ДЮСШ на різних чемпіонатах та за БК «Переяслав» у Вищій жіночій лігі України. Під час ігор неодноразово демонструвала якісний персональний результат. Тому звання кандидата у майстри спорту не змусило себе довго чекати.
Однак по-справжньому переломним моментом у кар’єрі Карини став виклик до жіночої національної збірної України U-14 у 2018 році. З того моменту баскетбол є головною справою її життя.
«Benevento» та «Vigarano Mainarda»
У 2022 році повномасштабне вторгнення рф на територію України докорінно змінило звичний плин життя кожного українця, і Карина – не виключення.
– У тому році, зрозуміло з яких причин, змагання не проводились. Тому в жовтні 2022 року я прийняла рішення поїхати грати в Італію. Там я грала в 2 різних командах: з жовтня по січень 2023 року я виступала за клуб «Benevento», а з січня по квітень того ж року – «Vigarano Mainarda». Обидва клуби виступають у 3-ому дивізіоні жіночої італійської баскетбольної ліги, – розповідає Карина про свій європейський клубний досвід.
Паралельно з цим переяславська баскетболістка продовжувала демонструвати свої навички гри у складах національних жіночих збірних U-18 як у категорії «5х5», так і «3х3».
– На початку своїх виступів за збірні у категорії «5х5» я мала не дуже багато ігрового часу, але все ж таки на одному з турнірів Європейської ліги я отримала відзнаку «Кращий гравець команди». Потім я «пропустила» 2 роки гри за збірну «5х5» (2022-2023 р.р.), тому що обрала грати в збірній «3х3». Там я одразу набагато краще «відчула гру»: була одним з головних гравців збірної та декілька років капітаном команди.
Цього року баскетболістка мала дуже насичений сезон. Окрім перемоги у жіночій Суперлізі України з баскетболу в складі команди БК «Франківськ», у травні-липні Карина виступала за жіночі збірні «3х3» U-21 та «5х5» U-20 на турнірі Лігі Націй та Чемпіонаті Європи, відповідно.
Поєднання професійної кар’єри та особистого життя – серйозний виклик для молодих спортсменів
Говорячи про поєднання професійного спорту і здоров’я, Карина наголосила, що це дуже серйозний виклик для кожної молодої людини.
– У плані загального фізичного стану та зовнішності мені справді допомагає баскетбол, адже це регулярні фізичні навантаження, які тримають мене у тонусі та допомагають бути стрункою. А от в плані здоров’я – це має негативний накопичувальний ефект, якщо вчасно не виявляти певні проблеми та не лікувати їх. Професійний спорт – це не вийти щовечора на пробіжку чи сходити 3-4 рази на тиждень у зал. Це постійна праця та велике навантаження, в баскетболі особливо – на ноги та спину. І це не говорячи про різні травми, що трапляються нерідко. Загалом, для молодого організму спорт може справді нашкодити, якщо не приділяти увагу укріпленню м’язів та суглобів, – резюмує баскетболістка.
Розповідаючи про поєднання кар’єри та особистого життя, Карина прямо та чітко вказала на головні проблеми, з якими стикаються абсолютно всі, хто професійно займається командними видами спорту.
– Стабільності, як такої, немає. Сьогодні ти в одному клубі, а не встигнеш звикнути до умов, команди, тренерського штабу – і ти вже в пошуках нового «місця роботи». Нова команда – це новий виклик. Адже новий колектив, це нова «міні-спільнота» людей із своїми поглядами, характерами, звичками. Це стосується як гравців, так і тренерів. Особливі труднощі виникають із місцем проживання, адже про ніяку постійність мова навіть не йде. Звичайно, я рада, що в Переяславі та в Києві на мене завжди чекають мої друзі та рідні, всі близькі мені люди. Та в умовах професійного спорту практично неможливо побудувати стабільні дружні стосунки із людьми, які тебе оточують сьогодні. Бо, умовно, завтра це все може обірватися через переїзд. А приїздити до близьких мені людей на регулярній основі практично нереально.
Не дивлячись на такі труднощі, Карина завжди залишається при позитивному погляді на оточуючі її обставини та оптимістично налаштована на майбутні сценарії розвитку кар’єри: «У будь-якому випадку, зараз баскетбол – це моя основна робота, і моя пристрасть».
Проблема розвитку баскетболу в Переяславі – брак фінансування
Цікаво було почути думку Карини і стосовно умов розвитку баскетболістів у Переяславі. З її слів, проблема, загалом, лишається незмінною – брак фінансування діяльності ДЮСШ.
– Я грала за БК «Переяслав» 2 роки на рівні вищої та першої жіночих ліг. Однак завжди у нас були проблеми з фінансування. Ми грали без заробітних плат чи стабільних винагород, що змушувало дівчат поєднувати спорт із ще однією роботою, що, м’яко кажучи, не дуже зручно, – ділиться Карина. – Тому багато дівчат полишали баскетбол або міняли клуб, щоб мати змогу стабільно заробляти. Також були проблеми з обладнанням та тренажерами.
Тим не менш у баскетболістки та її «колег по цеху» ніколи не виникало питань стосовно якості й стабільності роботи тренерів.
– По підготовці в мене ніколи не було ніяких проблем чи питань, я дуже любила ходити на тренування, я завжди хотіла йти на тренування до наших тренерів. Вони вкладали в нас свій час та знання і роблять це й по нині, за що їм справді велика вдячність.
Наприкінці, ми попросили гравчиню національної збірної дати пораду всім молодим баскетболістам, які мріють пов’язати своє життя із професійним спортом. Трішки поміркувавши, Карина відповіла:
– Працюйте над своєю технікою щодня, розвивайте витривалість і ніколи не припиняйте вчитися.
Нещодавно ми брали інтерв’ю у тренера Переяславської ДЮСШ Дениса Могильного. У ньому спортсмен поділився емоціями про забіг на 52 км та особисті рекорди. А також розповів, що у школі його не брали на змагання. Матеріал про історію земляка читайте за посиланням.