Переяслав – місто, яке вже понад тисячоліття стоїть на сторожі української історії. Його ім’я, що змінювалося з плином часу – Переяславль, Переяславль Руський, Переяслав-Хмельницький – відлунює в історичних хроніках, нагадуючи про славетне минуле та непросту долю цього міста.
Його кордони та межі різнилися між собою, та незмінним залишається його історичний спадок в українській історії. Тому, з нагоди Дня міста, Proslav оповідає хронологію розвитку Переяслава: від «східної брами Києва» до сучасних кордонів.
Переяслав: епоха Київської Русі
Заснування Переяслава оповите легендами та дискусіями. Літописи згадують його вже під 907 роком у договорі князя Олега з Візантією, але розповідають і про заснування міста князем Володимиром Святославичем у 993 році на місці перемоги над печенігами. Археологічні дослідження схиляють терези історії до кінця 10 століття, коли місто постало як форпост на південно-східних кордонах Київської Русі.
Переяслав швидко зростав у своєму значенні. Вже в середині 11 століття, згідно з «Рядом Ярослава» 1054 року – своєрідним заповітом князя своїм нащадкам – він став третім за важливістю містом Русі після Києва та Чернігова. Як столиця Переяславського князівства, місто відігравало ключову роль у політичному житті держави. У 1070-1080-х роках переяславські ієрархи навіть носили титул митрополитів, що свідчило про високий статус міста.
Архітектурний образ давньоруського Переяслава формувався під впливом його статусу та стратегічного значення. Місто поділялося на дитинець та окольне місто («град»), які згодом трансформувалися у Замок та Нижнє (Черкаське) місто. Наприкінці 1080-х років, завдяки зусиллям єпископа Єфрема, у місті розгорнулося масштабне будівництво. З’явилися мурований кафедральний Михайлівський собор, Єпископські ворота з надбрамною церквою св. Федора, лазня та інші споруди, що формували унікальний архітектурний ансамбль.
Знищення Переяслава Золотою Ордою та «друге народження»
Трагічною сторінкою в історії міста став 1239 рік, коли Переяслав був захоплений і зруйнований монголо-татарами. Місто ніби завмерло на два століття, і лише у 15 столітті на теренах колишнього окольного міста з’явилося невелике поселення.
Друге народження Переяслава відбулося 1585 року, коли згідно з привілеєм польського короля Стефана Баторія, київський воєвода князь В.-К. Острозький спорудив на місці давньоруського дитинця дерево-земляний замок. Місто отримало магдебурзьке право і стало центром староства. Переяслав швидко відроджувався, перетворюючись на важливий ремісничо-торговельний центр.
Доба Козаччини: Переяслав знову «серед головних»
Козацька доба принесла Переяславу нову славу. Місто стало центром Переяславського полку, а згодом – одним із найважливіших міст Війська Запорозького. Саме тут відбувалися переломні події української історії – Переяславська рада 1654 року, укладання Переяславських статей 1659 та 1674 років. Місто не раз ставало ареною козацьких повстань, зокрема, у 1666 році, коли повсталі козаки здобули Нижнє місто.
18 століття ознаменувалося для Переяслава заснуванням єпархії та відкриттям Переяславського колегіуму у 1738 році, який став важливим освітнім центром Лівобережної України. Місто зберігало своє значення як фортеця, постійно модернізуючи свої укріплення.
Переяслав у складі «імперій зла»
З ліквідацією козацького устрою Переяслав став повітовим центром: спочатку Київського намісництва, а згодом – Полтавської губернії. У 19 столітті місто розвивалося повільніше, залишившись осторонь залізничних шляхів. Однак саме в той час Переяслав збагатився новими культурними барвами – тут двічі побував Тарас Григорович Шевченко, залишивши свій слід у культурній пам’яті міста.
Буремні роки революції та громадянської війни 10-их років 20 століття не оминули Переяслав. Влада в місті змінювалася кілька разів, а околиці стали ареною дій повстанських загонів. Трагічною сторінкою в історії міста стала німецька окупація 1941-1943 років, яка призвела до великих жертв серед населення та руйнувань історичних пам’яток.
Повоєнний період приніс Переяславу нове дихання. 1954 рік став знаковим – місто стало одним із центрів святкування 300-річчя «возз’єднання» України з росією. Ця подія, попри її суперечливу історичну оцінку та неоднозначний культурно-історичний спадок, тим не менш, дала поштовх до розвитку міста. Було розроблено план реконструкції, проведено масштабні археологічні розкопки, які відкрили нові сторінки давньоруської історії міста.
Справжнім скарбом Переяслава стали його музеї. Завдяки ентузіазму директора історичного музею Михайла Сікорського, місто перетворилося на унікальний музейний комплекс. Перлиною цього комплексу став Музей народної архітектури та побуту, який зберігає унікальні зразки української народної культури.
Як формувалися кордони Переяслава протягом історії
Розміри Переяслава та райони, що входили до нього, до кінця 20 сторіччя зазнали значних змін. На щастя, в мережі є вдосталь інформації у легкому доступі, що дає змогу поглянути на історію нашого краю трохи ширше.
Почати варто із самого заснування. До знищення міста золотоординцями Переяслав був значним укріпленим містом. Його площа становила близько 80 гектарів, що робило його одним з найбільших міст Київської Русі.
З 14 по 18 сторіччя, після монголо-татарської навали, місто зменшилося, але поступово відновлювалося. У 16 столітті Переяслав знову став важливим укріпленим пунктом, його територія розширювалася. За Козаччини місто значно розрослося. З’явилися нові райони, зокрема, козацькі слободи. Територія міста охоплювала як старе місто, так і нові квартали.
А от починаючи з кінця 18 сторіччя і до кінця 80-их років минулого сторіччя Переяслав розширявся за рахунок приєднання прилеглих міст та формування нових мікрорайонів. Зупинимося детальніше на цьому пункті.
Підварки, Андруші, Трубайлівка – відносно невеликі клаптики землі з багатою історією
Мікрорайон Підварки
Територія навколо старовинного Переяслава не відставала від «головного міста» в історичному плані. Ті ж самі Підварки: початково місцевість була відома як Задовгомостецьке передмістя, заселене ще за часів Черняхівської культури (археологічна культура, яка існувала в 100–500 роках нашої ери).
До кінця 18 ст. Переяслав зберігав значення фортеці, її вали й рови не раз зазнавали модернізації і були ліквідовані в 19 ст. Навколо укріпленого середмістя сформувалися передмістя – Забашта, Заальтиччя, Задовгомостянське (згодом село Підварки).
Етимологія села/мікрорайону викликає багато запитань. Серед найпоширеніших варіантів – легенда про козаків, що по дорозі до Переяслава зупинялися на даній території та варили кашу: звідси, власне, і версія про «ПідвАрки». Тим не менш, Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови (видавництво «Перун», 2005р.) каже нам, що «підварок» – це те ж саме, що і ферма, фільварок. І справді, збереглися свідчення того, що село Підварки до приєднання у 1958 році було важливим аграрним постачальником для Переяслава.
Однак, Вікіпедія дає нам ще одну версію: на австрійській мапі від 1912 року, на півночі від Переяслава, ми можемо побачити населений пункт «Pridworki», або ж від запоребрикового «Прідворкі». Тлумаченням для «прідворка» є місцина, що знаходиться поруч із двором, тобто «при дворі».
Врешті-решт, нині ви можете самостійно обрати, яка ж версія етимології села, а згодом мікрорайону, вам більше подобається.
Мікрорайон Андруші
Андруші згадуються ще у літописах кінця 10 – початку 11 століть як «окольний град» Переяслава.
Насамперед, про Андруші варто згадати у контексті увіковічення (тоді ще) села Тарасом Шевченком. Тут він виконав два малюнки: «Андруші» і «Верби в Андрушах». А у листі ж до славетного лікаря Андрія Козачковського від 14 квітня 1854 року він писав: «… возьми посади коло себе жіночку свою і діточок своїх невеличких і поїдьте собі з богом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському гаї, та, гуляючи попід дубами та вербами, згадай той день, як колись перед вечором ми з тобою в Андрушах гуляли… Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші»
На жаль, мальовниче село спіткала лиха доля стати на перешкоді «виконання плану». 15 листопада 1972 року згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР, села Андруші і Трубайлівка були включені в межу міста Переяслав-Хмельницький. Невдовзі Андруші затопило Канівське водосховище, а більшість жителів переселили до Переяслава. На один з районів міста перенесена й назва села.
Мікрорайон Трубайлівка
Проте що ж за Трубайлівка? Це село-побратим Андрушів по нещастю. До 1946 р. дане село носило знайому всім переяславцям назву одного з мікрорайонів міста – Карань. Трубайлівкою ж воно звалося через своє розташування на річці Трубіж.
Як і більшість населенних пунктів навколо Переяслава, за козаччини Каранська слобода належала до Трахтемирівської сотні Переяславського полку. У березні 1946 року – село Карань перейменоване в село Трубайлівка, а Каранська сільська рада – в Трубайлівську. Проте, як і Андруші, Трубайлівка стала одним із мікрорайонів Переяслава у результаті затоплення оригінальної місцевості.
Цікавий факт про мікрорайони Переяслава
До речі, у Статуті територіальної громади міста Переяслава, який був затверджений 15 липня 1999 р., згадується аж про 9 мікрорайонів: Андруші, Борисівка, Лагері, Новоселиця, Підварки, Поліський, Спаська Левада, Трубайлівка, Центральний район.
Кожен із районів займає невід’ємну частину в самобутній історії територіально невеликого, однак історично славетного Переяслава.
Знання історії рідного краю – ключ до пізнання себе як частини нації
Історичний та культурний спадок Переяслава та навколишніх населених пунктів посідає своє почесне місце у хроніці історії всієї України. Переяславці стояли на варті столиці держави від кочівників та гуртувалися разом у боротьбі проти загарбників – як у часи князів та гетьманів, так і донині.
Тому особливого, як ніколи, змісту та актуальності набуває відомий всім крилатий вираз: «хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього».
Нагадаємо, як Переяслав відзначатиме День міста 2024.
Читайте також історію НЦК «Зустріч» у Переяславі: від «підвальних» дискотек до будівництва молодіжного центру.