Його називають людиною-епохою. За його ролями можна вивчати історію і пізнавати Україну. Десять років тому, 22 липня 2012-го, відійшов у засвіти легендарний Богдан Ступка. На прикрість, за війною яка 149-ий день повномасштабно триває в Україні суспільство дещо відволіклося та призабуло про цю гірку й, водночас, знакову дату. За цю добу в мережі майже не знайдеш якихось тематичних публікацій присвячених Богдану Сильвестровичу…
ProSlav вирішив виправити цю прикрість та пропонує вам матеріал про цю непересічну постать, її найпомітніші ролі та найкрилатіші вислови.
Богдан Ступка був одним із найкращих акторів України. Він став легендою при житті, але не мав зірковості. На театральній сцені і у кіно в актора було багато облич, і всі вони були неординарні. У професійному портфелі Ступки було понад 100 кіноролей і 50 – у театрі. Актор пішов із життя 22 липня 2012 року після тривалого онкологічного захворювання.
У кіно Юрій Сильвестрович дебютував у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), де зіграв роль Ореста Дзвонаря. У списку ролей Богдана Ступки багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана») та багато інших.
Актор від Бога, жива легенда українського театру і кіно, зберігач великих акторських традицій, людина старого гарту, неймовірний партнер, тонко відчуває людина – Богдан Сильвестрович завжди був у центрі знімальної групи або на сцені. Один із найвидатніших акторів нашого часу, якому були підвладні будь-які образи і персонажі, він зіграв безліч незабутніх ролей у театрі та кіно, підкоривши серця мільйонів глядачів майстерністю і темпераментною грою. До кінця днів він був дуже затребуваний і в Україні, і в Росії, був сповнений планів і ідей…
Він був вірним сином України і безмежно любив свою Батьківщину. «Головне, що варто розуміти українцеві – це те, що він унікальний, бо вільний!», – казав Богдан Ступка. За рік до смерті за неоціненний внесок у культуру своєї країни Богдан Сильвестрович отримав визнання від держави – акторові присвоїли звання Героя України. Також за роки своєї творчості актор був удостоєний безлічі нагород, в числі яких Державна премія України ім. Т. Шевченка, премія Київська пектораль за вагомий внесок у театральне мистецтво, Державна премія України імені Олександра Довженка (посмертно), приз Міжнародного кінофестивалю в Римі, премії Ніка, Золотий орел і багато інших.
Варто згадати й найзнаковіші слова Богдана Ступки про життя, творчість і українців, які наново сприймаються в умовах війни.
«Головне, що варто розуміти українцю, – це те, що він унікальний, тому що вільний!»
«Все наше життя – суцільна імпровізація, а значить, все наше життя – це джаз»
«Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому»
«Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність та оплески є найкращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають у цьому, – патріоти України»
«Поки запрошують, треба зніматися. Я відмовляюся, тільки якщо у фільмі зовсім немає ролі, внутрішнього конфлікту. Але намагаюся робити це якомога рідше, тому що завтра вже не запросять: або скажуть «набрид», або просто забудуть. Треба про себе нагадувати»
«Завелась така кількість зірочок у кіно і з такою гординею, що не знаєш, як до них підступитися. Нічого не зробили, очі наліво, направо скосили, але вже подавай їм космічний корабель»
«Треба вміти радіти успіхам інших, а заздрість і гординю проганяти, бо вони до добра не доведуть»
«Треба постійно бути закоханим. Не тільки в жінку, не тільки в каштан, не тільки в місто. У все, що є у житті, треба бути закоханим. І треба радіти. Треба навчитися радіти».
З 1999 до 2001 року був міністром культури і мистецтв України в уряді Віктора Ющенка. Із 2001 року до останніх днів життя був художнім керівником театру Франка. Богдан Сильвестрович завжди викладався на повну, люди йшли в театр спеціально для того, щоб подивитися на гру цього видатного актора. Наприклад, вистава «Тев’є-Тевель», у якій Ступка грав головну роль, була понад 20 років візитівкою театру Франка.
Проте які б посади і пости ні займав Богдан Сильвестрович, для мільйонів українських та європейських глядачів він в першу чергу залишається чудовим актором. Знаменитий польський режисер Єжи Гоффман назвав його найталановитішим драматичним актором Європи. Він грав жадібно, красиво і професійно. Професіоналізм Ступки-актора полягав не тільки в глибокій проникненні в характери своїх персонажів, але і в тій моральної і фізичної самовіддачі, з якою він працював на майданчику.
Згадаймо!