Головний сержант 47-ї ОМБр Валерій Маркус написав рапорт, у якому попросив перевести його на нижчу посаду й назвав заступника командира 47-ї ОМБр Івана Шаламагу «аморальним дегенератом». Пояснює це тим, що керівництво бригади не дозволяє збудувати військову частину згідно з цінностями, які декларують бійці. Proslav спробував розглянути ситуацію з різних боків.
Про що рапорт Валерія Маркуса
«Я категорично не згоден з рішеннями щодо застосування і розвитку 47 бригади. Збудувати військову частину згідно тих цінностей, які ми декларували на початку її створення, нам не дозволили. Вплинути на ситуацію або виправити більше можливості не маю. Моє перебування на посаді головного сержанта бригади більше не вважаю доцільним. Своїх людей я залишити не можу, тому йду на найнижчу посаду за ВЛАСНИМ бажанням, щоб бути ближче до них на полі бою. Рапорт вже у камандира на столі. Semper Audentes!», – прокоментував своє рішення Маркус й попросив командування перевести його на посаду командира бойової машини з окладом 3170 гривень.
Пояснення ситуації від Оксани Мороз
На думку засновниці ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем» Оксани Мороз, яка вже проаналізувала інфомедійну складову ситуації, ми знову наступаємо на ті ж граблі. Каже, подія точно стане срачем, яку використає рф.
«Медіа публікують новину як копіпаст з дописа Маркуса. Ні найменшої спроби розібратися у суті і подати аргументи. Або пояснити чому не треба це поширювати. Або бодай самим не поширювати поки не розібралися. Так, перегляди будуть, але й срач підживиться. Бо люди читають це буквально: «Є хороший Маркус (ми його он скільки років знаємо), його образив поганий командир (ми його зовсім не знаємо). Значить командири погані». І далі пішло узагальнення на все ЗСУ. А що росіяни? А їм нічого і робити не потрібно. Їх улюблений меседж розносять самі українці», – пише Мороз.
Що кажуть інші сержанти та публічні військові про заяву Маркуса?
Розвінчування міфів Маркуса від головного сержанта роти ударних БПЛА 47-ї ОМБр Рустама Мустафаєва
Сказав своє слово у ситуації у власному Facebook й головний сержант роти ударних БПЛА 47-Ї ОМБр Рустам Мустафаєв, прояснивши, на його думку, реальну ситуацію по Маркусу і опублікованому ним рапорту. Він вважає, що Маркусу не вийде перекинути відповідальність за власну некомпетентність і «звалити» на іншу посаду. На підтвердження своїх слів розвінчує 4 міфи:
- Міф 1: «Систематичне приниження сержантського корпусу бригади» – особисто я і мої сержанти не стикались з подібним явищем. Навпаки. Командування бригади часто викликає мене в штаб для взаємодії і погодження дій нашого підрозділу. Абсолютно всі офіцери вищого командування на прямому звʼязку зі мною, щоб створити максимально сприятливі умови для забезпечення ефективної роботи нашого підрозділу.
- Міф 2: «нерозумінням командуванням бригади важливості морального духу бійців для якісного виконання задач» – повна маячня. Про який моральний дух можна говорити, коли Маркус один раз бере участь у штурмі, знімає на відео результат ЧУЖОЇ роботи і потім публікує купу відосів, щоб пропіарити свою особистість на крові своїх побратимів. Хоча саме він мав займатись бойовою підготовкою бригади та піднімати бойовий дух, але повністю провалив цей етап!
- Міф 3: «некомпетентність осіб вищого офіцерського корпусу бригади» – не шановний Маркус. Поки ти писав книгу, тролив політиків у соціальних мережах і піарився на чужій роботі, ці офіцери отримували справжній бойовий досвід. Роками. Я особисто брав участь з цими офіцерами в більшій кількості операцій, ніж ти написав постів на своїх блогах.
- Міф 4: «відсутністю волі у командування бригади захистити інтереси військової частини перед вищим командуванням» – Маркус, ти хоч сам зрозумів, що написав? Чи відсутність справжнього бойового досвіду заважає усвідомити реальність власної некомпетентності?
Додав Мустафаєв й про традиції бригади
«А тепер про традиції. Маркус, про які саме традиції ти кажеш? Про систематичний булінг прес-офіцерки бригади Анастасія Блищик? Тільки тому, що вона, висококваліфікована журналістка, не дозволила використовувати себе у власних цілях. Вона, дівчина загиблого воїна, знайшла в собі сили вчинити правильно, розуміючи, чим для неї це обернеться.
Я сподіваюся, що Маркус знайде в собі краплину мужності вчинити правильно і публічно вибачитися перед нею, і світ ніколи не побачить відео, де головний сержант бригади погрожує і кричить на пані Анастасію «Завали @б@ло» і решту лайки, тому що вона відмовилась піарити Маркуса на чужій роботі. Ти справжній аморальний урод, якщо вважаєш, що маєш право так спілкуватись з беззахисною дівчиною. Ти хоч знаєш, чому вона беззахисна? Тому що її коханий загинув на цій клятій війні, поки ти знімав свої тіктоки», – пише Мустафаєв вважаючи, що найкраще рішення для Валерій Маркус, це публічно визнати свої помилки і піти з бригади, щоб не заважати воювати тим, хто вміє це робити.
Пояснення події від офіцера ЗСУ Євгена Карася
«Зараз бачу публічний конфлікт між Валерієм Маркусом та Іваном Шаламагою. Валерій виклав публічне обвинувачення. Це їхня справа. Але бачу як уже інтернет-диванні батальйони почали обзивати Шаламагу «совковий офіцер». Заткніться, шановні.
За Маркуса додам, що він не тиловий, хоче і пробує приймати участь в діяльності поближче до бою. А за Шаламагу нагадаю:
«Іван Шаламага (позивний – Бескид) народився та виріс у місті Сколе Львівської області. Він – випускник Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут і Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Іванові був 21 рік, коли вперше після закінчення навчання у 2018-му вирушив на фронт. Разом із побратимами обороняли Світлодарську дугу, Попасну, Новолуганське, Зайцеве, а згодом брав участь у бойових діях в районі Вуглегірської ТЕС. У свої 25 Бескид уже отримав звання капітана Збройних сил України, став наймолодшим командиром полку в історії української армії, а згодом – заступником командира бригади», – написав Карась.
Бачення події від військової Олени Білозерської
Було що сказати цього ранку і професійній військовій, блогерці та журналістці Олені Білозерській. Зазначає, Маркуса знає особисто, але недостатньо – спілкувалися вживу близько години, один раз, ще до вторгнення. З майором Ш., якого Маркус гостро критикує, не знайома, але від знайомих військових чула про нього хороші відгуки та припускає, що могло статися.
Вона виокремила п’ять фактів, які на її думку, могли вплинути на ситуацію, що склалась.
П’ять фактів від Олени Білозерської
- Маркус створював 47-й бат, який пізніше став бригадою, як власний унікальний стартап-проект (це його слова, не мої). Але він не міг його офіційно очолити, бо не є офіцером. Отже, батальйон очолив добре знайомий йому капітан, вочевидь, однодумець – той самий, який тепер майор і з яким у Маркуса конфлікт. Слід думати, що тоді він не вважав його “аморальним д*генератом”. Маркус весь цей час був обличчям батальйону, пізніше бригади, збирав на нього величезні гроші за допомогою соцмереж і явно вважав його “своїм”, своїм дітищем. Підрозділ тим часом неминуче перетворювався з унікального “батальйону Маркуса” на просто підрозділ ЗСУ. Інакше бути не могло. В Україні всі рано чи пізно змирилися з подібними перетвореннями. За поребриком он один не змирився і був зісланий у Білорусь.
- Як стало широко відомо, нещодавно у 47-ї бригади нібито були серйозні втрати. Такі ситуації зазвичай призводять до конфліктів всередині колективів, загострення протиріч, пошуку винних тощо. “У перемоги багато батьків, а поразка завжди сирота” (с).
- Багатьох командирів – на щастя, не всіх – дратують “розпіарені” підлеглі. Так що в ситуації див. пункт 2 міг “вигрести” Маркус – як заслужено, так і ні. Уявіть собі настрій того майора, який як командир вигрібає від вищих командирів через втрати, а Маркус в цей час селфиться з президентом. А Маркус, хай він пробачить мене, якщо помиляюся, повинен зараз відчувати себе як підприємець, у якого на його очах віджимають бізнес-проект, в який він вклав життя і всю душу, і який без нього прозябав би.
- Частина нашого вкрай токсичного військового і навколовійськового середовища не раз закидала Маркусу найтяжче звинувачення – що він “не бойовий”. Хто розуміє, той зрозуміє, що в цій ситуації він піде на все, щоб довести протилежне. От і проситься з пониженням на бойову посаду. В чому-чому, а в боягузстві його не підозрюю.
- Кожна людина – така, як вона є. І вирішує проблеми тими методами, які їй властиві, бо іншими не матиме шансів. Мій улюблений приклад: знадобилися гроші. Проблема стандартна, але вирішують її всі по-різному, в залежності від власних якостей і навичок. Хтось бере кредит, іноді без жодних шансів його в майбутньому повернути. Хтось іде на важку й небезпечну роботу. Хтось їде на заробітки за кордон. Хтось краде, грабує, влаштовує шахрайську схему тощо.
У воюючій армії так не робиться
Маркус – талановитий піарник, “заточений” на роботу з аудиторією. Це йшло в великий плюс, коли він збирав донати для бригади. Це йде тепер в мінус, коли він вирішує свою проблему методами розголосу. З точки зору його інтересів це, безумовно, правильно, тим більше, що може бути, що він постраждав несправедливо. Але в армії, тим більше, в воюючій армії, так не робиться.
Позиція керівництва бригади щодо заяви Валерія Маркуса
«Нині солдати, сержанти і офіцери бригади продовжують виконувати бойові завдання – сім днів на тиждень, двадцять чотири години на добу! Дякую Вам за сміливість, героїзм і відвагу! Наше бажання перемогти – нездоланне, стійкість управління – непорушна. Бійці бригади кілометр за кілометром звільняють рідну землю на одній з найважчих ділянок фронту. Кожен робить свій внесок у перемогу. У ці непрості дні я, командир 47 ОМБр, закликаю всіх відкинути конфлікти, образи, протиріччя – і примножити зусилля для спільної боротьби. Нехай проблеми згуртовують нас перед запеклими боями! Як пальці згинаються в один кулак для удару, так ми маємо об’єднатися. Пам’ятаймо свою відповідальність перед історією», – підкреслив Сак.
Які висновки маємо наразі?
У ситуації, яка склалася наша редакція не претендує ставати хейтером чи захисником Маркуса, пропонуючи читачам вивчити ситуацію з різних боків. Нам не час розчаровуватися, але й надмірно теж зачаровуватися не варто. А ще, не варто розводити срачі про військових під час контрнаступу (і війни загалом). Навіть якщо дуже хочеться виговоритися.
Залишається сподіватися, що ця ситуація владнається якнайшвидше, конфлікт буде вичерпано, а Маркус матиме шанс добре проявити себе на полі бою і повернутися з перемогою додому, чого йому від душі бажаємо.