У приміщенні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» 25 вересня відбулася зустріч, присвячена вшануванню пам’яті корифея музейного будівництва в Україні, Героя України, Почесного громадянина Переяслава Михайла Сікорського, повідомляє Proslav. Щороку переяславці складають шану його праці та спадщині, яку він залишив нащадкам. Творіння Сікорського можна по праву назвати справжніми духовними й культурними скарбами не лише нашого міста, а й усієї України.
Михайло Сікорський відійшов у вічність 14 років тому – 27 вересня 2011 року, на 88-му році життя. День пам’яті розпочався з панахиди на Заальтицькому кладовищі. Біля могили Михайла Івановича священнослужителі відслужили молитву за упокій його душі. Далі відбулася зустріч у заповіднику, де зібралися його колишні колеги – працівники музеїв, друзі та знайомі.
Протоієрей отець Михайло звернувся до присутніх зі словами:
– У народі існують священні професії. Без сумніву, це професія захисників Батьківщини. Але поряд із ними важливу роль відіграють освітяни й учителі. Не менш значуща й культура. Саме вона формує з громади свідоме суспільство, яке знає свою історію та ідентичність. Тому професія істориків, музейних працівників і діячів культури є надзвичайно важливим фундаментом існування нації. Завдання цих людей – передавати наступним поколінням і показувати іншим народам традиції свого народу. Бажаю, щоб кожну добру справу ви розпочинали з Бога, – підкреслив священник.
Заступниця міського голови Оксана Степаненко у своєму виступі наголосила на величі тієї справи, якій Михайло Іванович присвятив усе своє життя. Вона підкреслила неоціненний внесок Сікорського у дослідження історії Переяславської землі та збереження її культурних скарбів.
– Дякую вам за збереження пам’яті про Сікорського, за те, що нагадуєте всім нам про людину, завдяки якій наше місто відоме не лише в Україні, а й у світі. Давайте зробимо все можливе, щоб його мрія про 30 музеїв здійснилася, – сказала Оксана Серафимівна.
Слова вдячності на адресу патріарха музейної справи пролунали й від його молодших колег – спадкоємців його праці та послідовників, які продовжують збереження спадщини, започаткованої ним. Виконувачка обов’язків генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Марина Навальна наголосила на важливості щоденної пам’яті про цю велику людину:
– Дякую колегам, що прийшли згадати Михайла Івановича. Окрім того, що він усе це створив, він дав нам можливість працювати у цьому місці. Закликаю всіх щодня пам’ятати й згадувати, що своїм професійним життям ми зобов’язані саме йому.
Ведуча пам’ятного заходу, старша наукова співробітниця Музею космосу Наталія Заїка у своїх спогадах особливо наголосила на унікальності таланту наставника. Вона підкреслила його основні риси – надзвичайну енергію життя, працьовитість та, найголовніше, людяність.
– Михайло Іванович був великим подвижником, духовно багатим і цю духовність він щедро передавав. Він щиро любив Україну і власним життям та працею показував, як треба це робити. Пригадую, коли я прийшла молодою працювати до заповідника. Тоді було багато сумнівів, відчувалася недосвідченість, навіть сльози були. А Михайло Іванович підійшов і сказав: «А ти роби. І вкладай у свою роботу душу. А час покаже». Він завжди випромінював душевність і любов. Розповідаючи про музеї, він ніколи не казав «я зробив», а завжди – «ми зробили». Для нього колектив був сім’єю, а музеї – його дітьми.
Завідувач відділу археології, кандидат історичних наук Олександр Колибенко згадав, що прийшов працювати до заповідника майже 40 років тому, і саме Михайло Іванович своєю невтомною енергією та любов’ю до справи згуртовував людей навколо себе, створюючи відданий колектив.
Упродовж заходу демонстрували документальний фільм та фотоматеріали з життя і трудової діяльності Михайла Сікорського. На знімках він поруч із друзями, побратимами, однодумцями.
Голова ГО «Відродження Переяславщини», колишній міський голова Іван Якименко поділився теплими спогадами про їхнє дружнє спілкування, про вручення Михайлу Івановичу Золотої Зірки Героя України.
– Коли вручили Зірку Героя, ми у вузькому колі вирішили відзначити цю подію і поїхали на сімейний вечір до Віктора Ющенка. А остання наша зустріч з Михайлом Івановичем відбулася на мій 60-річний ювілей, 10 вересня 2011 року. Я запросив друзів у ресторан, були дружина, онуки, свати і Михайло Іванович. Я зробив тоді фотографію на згадку – виявилося, що це була його передостання світлина. Остання – вже на День міста. Для тих, хто його близько знав, його смерть стала величезною втратою, – сказав Якименко.
Життєвий шлях Михайла Сікорського
Михайло Іванович Сікорський народився 13 жовтня 1923 року в селі Пліски на Чернігівщині у багатодітній селянській родині. Його дитинство й юність припали на нелегкі часи, проте ще тоді він виявив особливу любов до історії. Після закінчення школи юнак вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка, де здобув фах історика. Саме в стінах університету остаточно сформувалося його переконання: працювати він хоче не лише з книгами й архівами, а й із живими свідками минулого – пам’ятками, речами, артефактами, які зберігають у собі історію народу.
У 1951 році молодого спеціаліста направили до Переяслава. Це місто стало сенсом усього життя. Тут він розпочав роботу в місцевому історичному музеї, який у ті роки мав скромну експозицію й невелику колекцію – лише 32 експонати. Проте завдяки його енергії, наполегливості та організаторському таланту музейне життя Переяслава стрімко розвивалося. Уже в перші роки роботи він зумів згуртувати команду однодумців, які так само щиро прагнули відроджувати і зберігати національну спадщину.
Михайло Іванович мріяв перетворити Переяслав на «місто-музей». Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини став справжньою перлиною Переяслава і здобув міжнародне визнання. Сікорський завжди наголошував, що музеї мають бути не сховищами старожитностей, а живими центрами культури та просвіти.
Визнання його заслуг прийшло і на державному рівні. Михайло Іванович був удостоєний звання Героя України, став лауреатом численних премій, мав почесні нагороди та відзнаки. Та попри всі титули, він залишався скромною людиною, для якої головним було не особисте вшанування, а збереження й розвиток музейної справи.
Помер Михайло Сікорський 27 вересня 2011 року, залишивши після себе величезну культурну спадщину. Те, що він зробив для Переяслава і для всієї України, важко переоцінити. Він перетворив невелике місто на справжню музейну столицю, подарувавши людям можливість бачити й відчувати історію своєї країни. Його життя стало прикладом самовідданого служіння культурі, народу й Батьківщині. І сьогодні, згадуючи його, переяславці розуміють: те, що було створено Сікорським, є не лише пам’яттю про минуле, а й дороговказом у майбутнє.
Нагадаємо, на виставці у Переяславі показали останню картину видатної землячки Ганни Самутіної.