Надвечір 18 вересня у виставковій залі КЗ «Переяславський центр культури і мистецтв» відбулася літературна зустріч «Поетичний Переяслав» – вже традиційний і один із найяскравіших заходів до прийдешнього Дня міста. Зустріч, де слово стало мостом між минулим, сьогоденням і мріями про перемогу, відвідали і журналісти Proslav.
У супроводі джазових мотивів від ансамблю «Sunshine Band», який у цей вечір представляли Микола Гриценко та Валерій Маковський, поети та поціновувачі слова збирались аби на наступну годину подарувати одне одному найцінніше – слово.
Переяслав, як зазначила ведуча Людмила Леляк, – не лише місто-музей, а й осередок натхнення, де творять десятки поетів. Зустріч розпочалася з хвилини мовчання на вшанування героїв-захисників України, які віддають життя у війні з російським агресором. «Пам’ять про них – священна. Вона житиме у наших серцях і в слові поетів, які оспівують боротьбу й нескореність нашого народу», – сказала Людмила Панкратівна після паузи тиші.
Першим до слова запросили знаного поета, публіциста, члена Національної спілки письменників України Олександра Матвієнка, на творчому рахунку якого вже сім збірок
У його рядках відслідковувалися «біль і надія сучасної України, любов до рідної землі та мудрість духовних пошуків». Перед читанням поезій Матвієнко поділився роздумами про давнину Переяслава та України.
«Нашому місту не одне тисячоліття. Перша згадка про Переяслав датується 907 роком, коли він був третім за значенням у Русі. А корені сягають 27 тисяч років – від мізинської культури до держав Арат та Оріана», – розповів поет, цитуючи Бориса Олійника: «Ми тут жили ще за часів потопу, наш корінь у земну вростає вісь».
Серед прочитаних авторських творів – вірш «Дайте людям воду, вистачить напитись… Дайте людям правду. Але ж чи повірять?», що став спонуканням до роздумів:. А ще – ліричний твір про повернення до коренів: «Раніше слухав я, про що шепочуть зорі… А нині я шукаю корінь свого роду».
Поетичне слово заступниці міського голови Оксани Степаненко
«Дякую, я запам’ятаю цей день, коли перший раз мене на якомусь заході назвали поетесою», – усміхнулася вона, дякуючи організаторам. Оксана Серафимівна поділилася особистими історіями: від спогадів про радянські залізничні вагони до роздумів про одяг президента, що навесні облетів ЗМІ після зустрічі Зеленського з Трампом.
Але ключовою у виступі заступниці міського голови, була її поезія – лагідна, з гумором і болем: «Не дорікай тому, хто у біді… Бо часом є костюм, але нема душі в костюмі». А ще – вірш про маму: «У неї й пиріжки бірують (бо вона так і сказала: «Доню, такі пиріжки що аж бірують спекла» – прим.). Були й рядки про випускників: «Такі тендітні, юні і молоді… Дай Боже жити їм і ні війні». Наостанок Степаненко наголосила: «Ми можемо мати різні погляди, але якщо це наше, то всім воно болить».
На зустрічі виступив Олег Коломієць, член НСПУ, почесний громадянин міста, автор численних збірок, наставник молодих поетів
Позаяк нещодавно митець відзначив ювілей, ведуча привітала його з цим. «Його поетичне слово – то сповідь і козацька дума, то ніжна пісня про рідний край», – зазначила Людмила Панкратіївна, цитуючи: «Переяслав – у слові й піснях, у козацьких думах, у колосках. Я вклонюся йому до землі, щоб жило моє місто в добрі».
Олег Радіонович почав з самоіронії та роздумів про поетичну серію видань видавництва «Абабагаламага». За тим зринули роздуми і віршовані рядки про серйозніші теми: «Герої не вмирають… А хто останніми вмирає? Лиш ті, що вижили в тім пеклі». Завершив веселішим: «Веселе, тепле чортенятко вмостилось в мене на руках…».
Поетеса Вікторія Шевель, членкиня правління Київської обласної організації НСПУ, зачарувала усіх присутніх мелодією жіночої душі
«Її рядки – це ніжність і щирість, які відкривають серце до любові й добра», – представила ведуча: «Тут липи пахнуть давниною, і тихо дихає Дніпро, у кожнім слові – Україна, у кожнім серці – джерело», – з таким поетичних рядків розпочала свій виступ пані Вікторія.
Надалі Шевель прочитала власні твори, зокрема «Дозріва царювання славове… Повна вересня чарка налита хмільною піснею». Особливий момент – поезія її восьмирічного сина Іванка, який на прикрість не зміг бути присутнім на цій зустрічі: «Стоїть Переяслав в красі та журбі… Радію, що в гарному місті живу…».
Переяславка Лідія Задорожня, поетичний виступ якої продовжив літературну зустріч, поєднала лірику природи з глибиною почуттів
«Її поезія – лагідна, але сповнена сили й мудрості», – сказала ведуча. Поетеса розповіла про досягнення: дві збірки («Підніми гори», «Магія осені») з її віршами, третя, співавторкою якої є – «Я повернусь» з творами про героїв. Вона прочитала свої поезії, зокема присвяту загиблому захиснику України: «А в природі шумів листопад… Лиш герой не вернеться назад, бо на землю душа не вертає», «Купала мати сина у любистку…», «Слава Україні… Я щиро вірю, житиме держава». Завершила ліричним віршем «Розмова» про кохання: «Я, мила, так тебе кохаю… Про цю розмову досить дивну ніхто словечка не зробив».
Молодих поетів міста представив автор цих рядків Максим Левченко
«Він несе у своїх рядках щирість і відвагу, сміливо говорить про сучасність, війну, любов і мрію», – зазначила ведуча. Принагідно скористався нагодою подякувати переяславцям та привітати їх з нагоди прийдешнього свята й зазначив: «Переяслав для мене – імена. Імена вчителів, друзів, які пішли… Чи міг я уявити, що за 12 років проживання у місті тут, навіть, з’явиться багато могил знайомих і дорогих мені людей? Чи міг я уявити, що тут буде могила мого друга і одногрупника Олександра Підборіжного, кількох молодих студентів нашого університету життя яких обірвала онкологія чи інші обставини?».
У цей вечір прочитав присутнім поезію присвячену своїм викладачам: «Що ти зробив, викладач-історик? Розказав, як було, надихнув Героями…». А ще поезію, яку назвав «інформаційним запитом до Бога»: «Отче наш, якщо ти є на небесах… Чому ти дав добро на війну?». Завершив іронічно-щирими рядками про Переяслав, які написав кілька років тому.
Юні переяславці оживили зустріч інтерактивом «Рядок із серця» – «Вільний мікрофон»
Юні глядачі читали улюблені вірші: Дмитро Борисюк – «Перед портретом Шевченка…» авторства переяславця Олега Коломійця; Христина Цибенога – твір Василя Симоненка про Переяслав; Валерія Кордун – власні рядки про маму.
«Ми – голос нової весни, ми – кроки у вічність народу. І в слові зростають сини, і в слові міцніє свобода», – підсумувала ведуча ці рядки.
З щирим вітально-поетичним словом до присутніх звернувся начальник Відділу культури і туризму Переяславської міської ради Валентин Шуткевич:
«Ті, хто вміють влучно, дотепно висловитись, а якщо ще це оформлено в красиві рими, рядки, строфи – це пілоти вищого пілотажу». Він процитував впізнаваний вірш актора Гаріка Бірчі, відомого за головною роллю в комедійному серіалі «Віталька» і нині захисника України в ЗСУ: «Я хочу сказати простими словами про те, що турбує мене вечорами… В моїй Україні ніхто не стріляє, ніхто не калічить, ніхто не вбиває… Моя Україна – люблю її, крапка».
Валентин Сергійович представив поезію Анатолія Матвійчука – композитора, поета, співака, журналіста, телеведучого, автора дев’яти сольних альбомів і восьми поетичних книг, який нині проживає за океаном: «В житті так мало шансів і щедрот… Такий він долі нашої рояль. Грай до місцями, а чи то з немоги, та хоч від чорних клавіш лиш одна печаль, та білих клавіш – біль».
Зустріч завершилася спільним співом «Ой у лузі червона калина» – «пісні, що стала символом України і віри в Перемогу»
«Дякую за поезії, які ви прочитали. Наше місто – духовна скарбниця, славиться музеями, краєвидами, але й поетами. Пишіть, надихайте людей своїм словом. Ви – посланники з небес, ваше слово має бути почутим»», – зазначила наостанок модераторка зустрічі Людмила Леляк та анонсувала наступні зустрічі в рамках формату поетичних зустрічей.
«Поетичний Переяслав» став не просто вечором віршів та слова, а святом єдності поколінь, де слово стає зброєю надії. У часи випробувань поезія нагадує: Переяслав – багатославне місто, де історія оживає в рядках, а майбутнє – у серцях.
Нагадаємо, що вчора на виставці у Переяславі показали останню картину видатної землячки Ганни Самутіної – напередодні Дня міста відкрилася виставка її робіт «Від пантеонів до безсмертя».