Не дочекалася старенька матір: у Переяславській громаді попрощалися з Героєм Сергієм Куксою

У рідне село Мазінки Переяславської громади 11 лютого назавжди повернувся Сергій Кукса. Захисник загинув майже рік тому, повідомляє Proslav.

Не дочекалася старенька матір: у Переяславській громаді попрощалися з Героєм Сергієм Куксою

Траурний кортеж із тілом воїна почесна варта зустріла у Переяславі та з почестями провела Героя до рідної оселі, де він народився і виріс. Там на нього чекали рідні, друзі, односельці.

Сергій Кукса народився 22 березня 1971 року. Був учасником бойових дій у зоні АТО. На початку повномасштабного вторгнення без вагань став на захист Батьківщини й 8 березня 2022 року долучився до лав Збройних Сил України. Служив начальником клубу військової частини А7087.

Майже рік рідні не знали нічого про долю захисника, його вважали зниклим безвісти. І лише нещодавно стало відомо, що життя Сергія Миколайовича обірвалося 19 лютого 2024 року під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Ласточкине Покровського району Донецької області.

Сергій Кукса мужньо та гідно до останнього подиху боронив рідну землю. На жаль, життєвий шлях Героя обірвався у 52 роки.

В останню дорогу земляки проводжали оборонця, ставши на коліна та схиливши голови в пошані й скорботі. На рідному подвір’ї свого сина зустріла згорьована старенька мати, 91-річна Неля Григорівна Цапенко. Батько захисника вже відійшов у вічність.

Священники ПЦУ на чолі з протоієреєм Іваном Будняком звершили заупокійну літургію у Храмі на честь Різдва Божої Матері.

Очільник Переяславської громади Вячеслав Саулко у своїй промові висловив співчуття рідним і близьким полеглого воїна та закликав жителів громади приходити на прощання з Героями, адже віддати шану – це найменше, що ми можемо зробити.

– Ми повинні бути єдиною сім’єю, сильною нацією українців. Сотні років ворог топтав нашу землю, палив наш прапор, а ще недавно в цьому храмі правили московські священники, яким люди не вірили й не ходили сюди. Тепер храм відновили ваші земляки. Прийти й помолитися за наших воїнів, провести їх в останню путь – це найменше, що ми можемо зробити. Я дивлюся на портрет Сергія: який він сильний, сповнений віри та любові до країни. До останньої хвилини був на передовій, віддав життя за нас із вами. Ми маємо завжди про це пам’ятати…

Представник Добровольчого формування територіальної громади №2 Олександр Молоткін зазначив:

– Ми знову стоїмо над свіжою козацькою могилою і серцем усвідомлюємо, яку страшну ціну платимо за життя, за свободу, за надію нашої країни. Життя за життя – така вона, ця ціна. Тонка лінія на карті, яка відділяє нашу державу від країни-агресорки, складається з хлопців і дівчат, які своїми слабкими земними тілами бережуть усіх нас. Козаки повертаються “на щиті”… Цей шлях іноді нелегкий і довгий. Але сьогодні наш Герой повернувся додому, і рідна земля прийме його у свої обійми. Востаннє він проїхав рідними вулицями, а односельці стояли на колінах, встеляючи шлях квітами. За цю рідну землю він стояв на смерть…

Сергія Куксу поховали на кладовищі в селі Мазінки. Висловлюємо щирі співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!

Нагадаємо, нещодавно у Мазінках попрощалися з воїном Максимом Захарченком: державний прапор вручили 6-річному сину Героя.

Exit mobile version