В умовах військової агресії рф все більше українців відмовляються від спілкування мовою окупанта, адже люди розуміють, що війна точиться не лише на військовому фронті, але й на фронті ідей. І хоча однією з цілей війни росії проти України нібито мав стати захист прав російськомовних, вони навпаки мобілізували все українське суспільство на захист рідної мови. Як зазначив президент України Володимир Зеленський «Росія сама робить все для того, щоб на території нашої держави відбулася дерусифікація… За одне покоління і назавжди. Це ще один вияв вашої самогубної політики». Між іншим, сказано це було російською мовою.
ProSlav також вважає, що ми не повинні цуратися своєї мови – вона ж бо у нас надзвичайно милозвучна. А якщо ви переймаєтесь тим, що можете помилятися, не бійтеся заглядати у словники. А ми, у свою чергу, хочемо поділитися правилами і «хитрощами» вимови, які опублікувала у своєму Telegram-каналі «Українська з Марусею» філологиня, письменниця та викладачка української мови Марина Герасименко.
Не наближаємо [о] до [а]
Звук [о] завжди вимовляємо чисто і чітко, незалежно від того під наголосом він чи ні. Щоб не було [робима], [гаворимо] тощо.
Не наближаємо [и] до [і]
На Київщині таке полюбляють робити. Я теж. Тобто вимовляти [рокі] замість [роки], [трохі] замість [трохи], [чітати] замість [читати], [вчітель], замість [вчитель]. Не треба!
Чітко вимовляємо йотовані я, ю, є, ї
Чітко вимовляємо йотовані я, ю, є, ї, коли вони позначають два звуки. [Украйіна], а не [Украіна], [обіцяйу], а не [обіцяу], [свойе], а не [свое].
Не оглушуємо дзвінкі
Неправильно замість [б], [д], [г], [ж], [з] вимовляти [п], [т], [х], [ш], [с]. Наприклад, [репорташ] замість [репортаж], [дуп] замість [дуб], [привіс] замість [привіз].
Не «цікаємо» та не «дзікаємо»
Прислухайтеся до себе. Чи не вимовляєте ви [мабутць] замість [мабуть], [дзіти] замість [діти]? Якщо так, то зав’язуйте із цим. Така вимова характерна російській та білоруській мовам, в українській – звуки [д] і [т] вимовляємо глухо.
Звук [ч] твердий
Не вимовляйте «чяй», «чюю», «чітати».
Буква Щ в українській позначає два звуки [шч]
Вимовляємо їх коротко і чітко: [боршч], [дошч], [шчастя].
Звук [в]
Це моє улюблене. У кінці слова та перед приголосним звук наближається до [у]. Власне, щось середнє між [в] та [у]. Для цього звуку навіть є спеціальний значок у транскрипції, ось такий – [ў]. Правильно вимовляти: [віўторок], [прийшоў], [наўчати], [воўк]. Якщо заплуталися, забудьте. Головне, запам’ятайте, що звук [в] не можна наближати до [ф], щоб не було [любоф], [кроф] і, не дай Боже, [Шефченко].
В українській мові немає редукції (правда, є асиміляція, але то вже після Великодня)
Звуки слід вимовляти чітко і повнозвучно, не ковтати їх. Вимовляємо [київського], а не [киівськоо], [багато], а не [баато].
Авторка також повідомляє, що це ще не всі поради. Якщо хочете дізнатися більше, слідкуйте за анонсами в Telegram, адже там Марина анонсує свої безкоштовні заняття з української мови у Zoom.