З початком повномасштабного вторгнення українці стали читати менше книжок. Крім того, відпала аудиторія, для якої книга була, в більшій мірі, розвагою, оскільки війна залишає набагато менше часу для відпочинку. Водночас з’явилася когорта людей, які більше цікавляться суспільно-політичною тематикою. Це дані соціологічного дослідження «Практики читання під час війни», яке провели в Українському інституті майбутнього.
Про це розповідає експерт напрямку «Освіта» Українського інституту майбутнього Микола Скиба для медіа «Освіторія».
Теми та напрямки того, що читали українці до та після повномасштабної війни, відрізняються. Наприклад, до вторгнення опис та аналіз військових подій читали 18% респондентів. Після 24 лютого вже 42% цікавляться цими подіями.
Найвідомішим молодим автором виявився Жадан. «Тут більше несподіванкою були розміри «бульбашок». Бо в літературній «бульбашці» Жадан був молодим письменником років 10 тому. Для когось він проявився у 2013-2014 роках під час Революції Гідності та з початком гібридного вторгнення росії», – коментує Скиба.
7% респондентів молодою авторкою назвали Оксану Забужко: «Звісно, це з гумором можна сприймати. Але таким є зріз дослідження. Тож трішки дивує проникнення літературних тенденцій у менш заангажовані кола».
Водночас є і досить влучні відкриття. До прикладу, частина респондентів згадала про Макса Кідрука, якого, за припущеннями Скиби, відкрили завдяки виходу першої частини науково-фантастичної трилогії «Нові темні віки». Він додає, що вже у «Колонії» українці визнані та шановані, проте продовжують протистояти росіянам на Землі, і на Марсі.
«Думаю, обізнаність щодо живих процесів у літературі – це питання до того, як працює школа, чого вона вчить. Можливо, варто робити наголос на тому, що є актуальним тепер, а потім іти до того, на чому базуються сучасні автори. Бо в сучасній літературі можна побачити приховану чи явну дискусію з попередниками. А іноді це прямі посилання», – вважає експерт.
Щодо Андруховича Скиба зазначає, що його бурлеск інспірований Котляревським. Але Андрухович більше чіпляє сучасників. Хоча школярам його твори можуть здаватися екзотичними. Бо події, які він описав у романах «Перверзія» і «Рекреація» – вже історія. А от «Московіада» досі актуальна.
«Але читаючи сучасних авторів, ми бачимо, куди ведуть сліди. І тоді можна переходити до вивчення класики. Тобто я пропонував би перевернутий підхід до літератури: від того, як автори осмислюють сучасні реалії та на чому вони базуються. Література може бути захопливою археологічною пригодою, якщо відповідним чином побудувати процес її вивчення», – ділиться пан Микола.
Що почитати під час війни
Макс Кідрук «Нові Темні Віки. Колонія»
«З одного боку, це фікшн, але там стільки нонфікшну, стільки відсилань до реальних наукових досліджень, розуміння технологій, соціуму. Книга породжує дуже багато запитань до того, що відбувається тепер. Дозволяє відсторонитись і побачити, як ця війна може повертатись, якщо неподолане її джерело»
Брендон Вебб «Приборкати страх»
«Це, скоріше, бізнес-література. Автор – бізнес-консультант із досвідом морського піхотинця. Він пише про те, як енергія страху може стати драйвером досягнень. Теза така: страх не можна повністю подолати, його можна як енергію спрямувати на боротьбу. Це досить цікава книга, бо важко зараз знайти людину, яка не стикається зі страхом»
Збірка есеїв «Воєнний стан»
«Це вже зовсім свіжа література. Українські письменники, перекладачі зібрались під однією обкладинкою. Прорефлексували, що вони пережили та відчули за рік війни. Це підсумок, що допомагає зіставити власний досвід з досвідом інших людей»
Володимир Станчишин «Емоційні гойдалки війни»
«Книга для тих, хто шукає порад, лайфхаків. Її автор – ґрунтовний і досить цікавий у спілкуванні український психотерапевт. Він з боку людини з психологічною освітою розкриває, що з нами відбувається зараз. І як на цих гойдалках шукати точку балансу»
Вадим Денисенко «Як зруйнувати русскій мір»
«Для того, щоби перемогти ворога, його потрібно добре знати. Точно краще, ніж він знає нас. І, можливо, навіть краще, ніж він мислить себе. Автор досліджує виникнення, розвиток та функціонування цього самого «русского міра» від часів Івана Грозного до сучасності. Це одне з небагатьох обʼємних досліджень механізмів самовідтворення «русского міра»
Tomas Bjorkman ‘The World we Create’
«Шведський мислитель і управлінець розмірковує про кризу сучасного світопорядку через кризу самоусвідомлення і мислення. Розкриває потенціал хаосу для побудови стійких суспільств. Точніше того, що ми називаємо хаосом, коли не розуміємо складних самоорганізованих систем»
Що подивитися всією сім’єю у вихідні – читайте в матеріалі Proslav.