«Творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа»: Валерій Франчук презентував у Переяславі виставку «Сад Божественних пісень»

У Меморіальному музеї Григорія Сковороди стартувала виставка Народного художника України Валерія Франчука, присвячена збірці мандрівного філософа-просвітителя, письменника-гуманіста «Сад Божественних пісень», розповідає Proslav.

«Творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа»: Валерій Франчук презентував у Переяславі виставку «Сад Божественних пісень»

До Переяслава Валерій Франчук привіз свою 211-ту персональну виставку. Творча спадщина художника налічує понад 8 тисяч живописних творів і більше 2250 графічних робіт. Важливе місце у його доробку займають три цикли, присвячені Голодомору, Тарасу Шевченку та Григорію Сковороді.

До серії «Портал Сковороди» увійшли близько 50 творів. Роботи, створені на честь збірки «Сад Божественних пісень», автор презентував у місті, де ім’ям Сковороди названо вищий навчальний заклад, у стінах, де 275 років тому великий педагог викладав поетику.

В експозиції представлені 30 картин, у яких митець через образи та символи відтворив своє бачення поетичних рядків Сковороди. Майже всі полотна супроводжуються цитатами з творів філософа.

Збірка «Сад Божественних пісень» містить набожну лірику, що поєднує духовні пісні з роздумами про земне, як «Всякому місту свій звичай і права…», а також безтурботні вірші: «Ой, ти пташко жовтобоко…», «Ах поля, поля зелені…».

На церемонії відкриття виставки директор Переяславської музичної школи імені Павла Сениці Вадим Ноздровський виконав мелодію на слова відомої пісні Сковороди «Всякому місту свій звичай, права…».

Творче кредо митця: «Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А кажуть, вона вічна…» Валерій Франчук зазначив, що першу роботу циклу «Портал Сковороди» створив 20 років тому. Образ, змальований на портреті «Світ ловив мене, та не спіймав» художник побачив у небі:

–  Я побачив хмару над майстернею, яка нагадувала цей образ. Сковорода по-своєму інтерпретував Біблію, лишивши нам свої роздуми про стосунки божественного і людського. Він вічний у своєму розумінні.

Старша наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Інна Більченко підкреслила, що ініціатором виставки був Іван Заєць – один із фундаторів Народного руху України, відомий політик, громадський діяч, поціновувач творчості Сковороди та друг художника.

– Ця виставка дозволяє по-новому поглянути на творчість Сковороди, вписати його ідеї у сучасність. Сьогодні він нагадує нам про важливість свободи, честі, людяності. «Сад Божественних пісень» – це зерна, що проросли зі Святого Письма. Валерій Франчук проникає у Святе письмо через творчість Сковороди і через візуал посилює його розуміння. Ми не бачимо буквальної реалістичності на цих картинах. Я в них бачу зіткнення видимого і невидимого, – зазначив Іван Заєць.

Своїми враженнями поділилася директорка художньої школи імені Петра Холодного Ірина Кузьмицька:

– Це філософські роздуми, пошуки істини, які змушують кожного зануритися в себе. Особлива аура виставки створює відчуття, ніби звучить протяжна пісня. Здається, що в цих роботах мало сказано, образи безликі, як і в народних піснях, – мінімум слів, але глибина вражаюча. Навіть фон у роботах живий, у ньому закладено багато сенсів.

Виставка «Сад Божественних пісень» триватиме до 30 червня 2025 року.

Довідка: Валерій Олександрович Франчук народився 10 вересня 1950 року в селі Зелена Красилівського району Хмельницької області. Живописець, графік, скульптор. Член Національної спілки художників України (з 1990 р.), член Спілки дизайнерів України.

Закінчив Київський державний художній інститут (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) у 1986 році, факультет графіки.

Творчий доробок митця за 35 років складає понад 8000 живописних творів і 2260 графічних робіт. Він провів більше 400 персональних і групових виставок. Його твори зберігаються у музеях, культурних центрах України та за кордоном.

Нагороди:

Основні серії та цикли творів:

Скульптурні серії:

“Вчора, сьогодні, завтра” (2013), “Героям Небесної Сотні” (2014), “Евангеліє”, “Кобзар” (2012-2013), “Притча” (2013), “Сварги трипільські” (2013), “Свіча пам’яті” (2013).

Нагадаємо, Переяславський самодіяльний театр носить звання народного майже 70 років: хто береже його традиції сьогодні.

Exit mobile version