Днями в межах формату «Платформа можливостей» до Університету Григорія Скоороди в Переяславі завітала впізнавана акторка дорослого кіно, призерка AVN Awards та XBIZ Europa Awards, волонтерка Юлія Сенюк, більш відома за псевдонімом Джозефін Джексон. Proslav переповідає зміст розмови, посилаючись на сайт вишу, та ділиться відеозаписом цієї зустрічі.
Повідомляється, що попри те, що зустріч не анонсували публічно, у залі зібралися кілька десятків спраглих до спілкування сковородинівців. Протягом години Сенюк відверто розповідала про свою освіту та причини вибору професійного шляху, хейт і медійну впізнаваність, здійснені мрії й волонтерство, важливість підтримки поранених захисників та багато іншого.
І звісно, щиро відповідала на запитання присутніх. Перед початком безпосередньої розмови вона подякувала організаторам за запрошення, зазначивши, що для неї велика приємність, новий досвід і честь виступати тут. Акторка дорослого кіно висловила сподівання, що розмова з нею принесе користь учасникам події.
Зірка дорослого кіно розповіла про своє формування, перший досвід роботи та старт кар’єри у дорослому кіно
«У мене була досить строга сім’я, а тому від мене вимагали добре вчитися. З 1 по 9 клас я вчилася в рідному Золочеві. Навчалася на «відмінно», тому що від мене цього вимагали. Надалі на два роки пішла в ліцей у Львові, пізніше – в університет. Ще з дитинства я ходила на різні гуртки, зокрема, на танці. Також самостійно, через кохання, вивчала французьку мову. Ну і ще грала на фортепіано. В університеті в мене склався досвід першої фізичної роботи, яка стала певним переломним моментом. Ми працювали покоївками і мені не сподобалось. Це було важко. Я заробила свої перші гроші й зрозуміла, що таким чином я точно працювати не буду, і треба працювати, напевно, більше головою. Звичайно ж, ви скажете, що у сфері, в якій я працюю, не сильно потрібен мозок. Але якщо ви хочете кар’єрного зросту, то загалом будь-де потрібно мати мозок».
«Коли я вже закінчувала університет, я була в пошуку якогось заробітку, бо мала досвід з фінансовими пірамідами і займалася цим. Після цього завжди ти хочеш ще більшого доходу, а його вже немає. Я почала зніматися в нюд-фотосесіях. Крок за кроком дійшло до того, що мені запропонувало європейське агентство, яке займається пошуком моделей, знятися у порно. Я подумала, що не хочу залежати від своїх батьків. Вирішила чому б і ні – я можу спробувати один раз, і якщо мені не сподобається, то я, принаймі, зароблю гроші й кину це. Я була така наївна, коли думала, що якщо ти знімешся в декількох фільмах, то ніхто про це не дізнається. Насправді, звичайно, що всі про це дізналися, тому я не рекомендую вступати в цю професію, не подумавши мільйон разів. Навіть одне відео повністю змінює ваше життя. І таким чином я почала цим займатися – це був 2019 рік. Усе це страшно, звичайно ж. Ти думаєш, що спочатку ніхто не дізнається, а коли я досягну певного успіху, то зможу всім про це розповісти, і на мене так не будуть дивитись. Тебе хейтять коли ти внизу, а потім тебе люблять, коли ти вже наверху. Я думала, що я приховаю цей момент, поки не дійду до певного моменту, умовно до сьогодні. Але мене впізнали вже через півроку. Звісно ж, батьки з самого початку поставилися негативно. З татом ми з того моменту певний період не спілкувались».
«Багато хто наразі ще має якісь застарілі стереотипи з минулого щодо цієї індустрії. Колись у ній було справді багато насильства, якихось незрозумілих вчинків, відсутність контролю і правил чи заборон. Але ж у ХХІ столітті усе змінюється і є дуже строго. Зйомці нині передує година чи дві документального оформлення – тебе питають на камеру за кількома десятками пунктів, на що ти згодна, а на що ні. Усі легальні студії навіть намагаються убезпечити себе. Нині усе це дуже безпечно й узаконено, присутня велика відповідальність у цій сфері. Навіть відома фінансова система MasterCard зі свого боку такий контроль проводить, бо через неї проходять гроші у цій сфері. Без її згоди усе це неможливо»
З порноакторства у волонтерство: як Джозефін Джексон зустріла повномасштабну фазу війни та чим відтоді займається
«Почнемо з того, що в мене тут сім’я, хлопець, от скоро бабуся повернеться – тому, без варіантів, я не могла б сама поїхати, залишити всіх. І от в певний момент я подумала про те, яким чином можу бути корисною тут. Спочатку це були поодинокі волонтерські чи благодійні кроки. Приміром, закрити збір комусь зі знайомих чи близьких друзів. Іноді потрібно щось комусь доставити. Про свою волонтерську діяльність вирішила розповісти на початку цього року. Розумію, що піаритись на цьому негарно, але коли я бачу що роблять інші медійні особи, то мене це мотивує. Власне, коли я бачу це в інших, то мені теж хочеться ділитись цим. Нині почали ширити інформацію по ветеранах, військових. Вони за рахунок цього стали більш відомі й про них пишуть різні видання, приміром BBC чи Deutche Welle. З певного часу я стала амбасадоркою реабілітаційного центру Титанових. Нині часто відвідую його й допомогаю. Наразі я завершую роботу над анонсованим благодійним календарем, а невдовзі планую розіграти власну автівку, аби зібрати декілька мільйонів гривень для реабілітаційного центру, який опікується військовими».
«Звичайно, у своїй професійній діяльності іноді мені доводилося пересікатися з росіянами. Нічого приємного від цього немає. Вони лише підтверджують свою тупість. Є багато дівчат в моїй професії, які йдуть туди без розуму – саме це, в переважній більшості, можна сказати і про росіянок. Вони знімаються по декілька років, проте досі не опанували англійської мови».
Скільки коштів Україні могла б принести легалізація порно і які перспективи та перестороги існують?
«Нині в цій індустрії аспект змістився з США й переважають маленькі студії і команди десь в Європі. Приміром в Будапешті чи Празі де знімати таке кіно в рази дешевше. У таких командах є оператори, сценаристи, фотографи, візажисти, актори, помічники та асистенти. Є люди, які займаються маркетингом. Також знімають якусь нерухомість для того. І насправді 80% роботи займає оця закадрова робота. Є багато різних платформ, а відтак, залучається багато сфер і людей. З України в цій індустрії є багато людей, які про це не заявляють, бо тут це нелегально.
Щодо конкретних прибутків країн, то я не пам’ятаю конкретні цифри і не хочу вам брехати. Але вони шалені, а, зважаючи на те, що в Україні слід буде платити 20% податку ,то це вагома сума до бюджету, яка б нам покрила багато чого. Говорячи про персоналії, то одного разу мій гонорар склав 2500$ за зйомку – це чи не найбільша сума. Загалом, поки що кошти з такої діяльності, у вимірі нашої держави, йдуть повз. З ризиків, які бачу, то я не виключаю, що й в цьому напрямі в Україні все може зав’язнути в тенетах корупції. Принаймні, я спілкуюся з одним з народних депутатів і він тримає мене в курсі щодо того, якими є перспективи у цьому напрямі. Знаю, що напрацьовується відповідна законодавча база. Я готова надавати якісь консультації. У цьому питанні все залежить від того, коли завершиться війна. Загалом думаю, що питання легалізації – це питання 5-10 років. Було б простіше, аби про цю тему заявила жінка – мабуть, це б відкинуло якісь певні перестороги з боку суспільства.
Юлія Сенюк говорила про можливості які відкрила для неї така робота та хейт з яким зіштовхується і плани на майбутнє
«Як мінімум, я стала відомою особистістю і мала змогу зустріти багато, можливо, не відомих для когось людей, але людей, які дали мені нові можливості, запропонували мені різні проєкти, співпраці та поїздки. Завдяки цьому всьому я виросла. Ти, по-перше, бачиш світ – це новий досвід. Як наслідок, ти прокачуєш свій мозок. Також моя професія дала мені можливість засвітитись на BBC. Приємно, коли про тебе роблять новини ті, кого ти читаєш і дивишся».
«Я можу думати, аналізувати якісь речі, які про мене говорять, увесь той хейт і все таке. Направду, допомагають подорожі, знайомство з іншими людьми й спілкування з ними. Починаєш чути різні точки зору і розумієш, що те, що говорять люди з маленького містечка, вже не так актуально. Усе пізнається в порівнянні, я дивлюсь і аналізую усі коментарі, кількість вподобань під коментарями того чи іншого змісту. Якщо звернути увагу на багатьох хейтерів, то ти розумієш, що вони нічого не варті. Це або нульові акаунти або взагалі якась нещаслива людина, незадоволена своїм життям. Мені більш важлива думка успішних людей, що вони думають, аніж думка якихось нереалізованих людей.»
«Хочеться зробити свій базовий пасивний дохід типу нерухомості. Я складаю кошти і хочу вкластися в пару квартир в Дубаї, тому що там дуже вигідні умови. Також хочу подорожувати світом і насолоджуватися життям. А стосовно інших форматів. Ну ось, наприклад, вчора я знімалася в серіалі – грала саму себе. Це такий цікавий досвід, і мене більше в такому напрямку щось цікавить. Мені подобається акторська гра і я б цим займалася.»
Кілька ексклюзивних порад від Джозефін Джексон:
- Прокачуйте себе і свій мозок, бо без цього дуже важко жити!;
- Не поспішайте створювати сім’ю поки не знайдете справді свою людину;
- Вивчайте іноземні мови, займатеся спортом – адже це про можливості і дисципліну;
- Не мисліть негативно, адже негативні думки найлегше здійснюються.
«Мені дуже сподобалося в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, хоч я і провела тут лічені годину-другу. Проте цього часу вистачило для того, аби впевнитися в тому, що це справді прогресивний заклад вищої освіти. Сподобалися ваші мистецькі аудиторії, які я відвідала. Приємним було знайомство з вашим, наймолодшим в Україні, ректором. Я зловила ностальгію за своїми студентськими часами. Дякую, що запросили і бажаю вам йти вперед до своїх цілей, не звертаючи уваги на інших. Успіху вам всім!», – завершила зустріч враженнями про університет Переяслава Джозефін Джексон.
Нагадаємо, що минулого тижня університетський «Матадор» зустрівся зі «Збірною коміків» в благодійному матчі на підтримку захисників – зібрали понад 20 000 гривень для 10-ї ОМБР імені генерал-хорунжого Марка Безручка Збройних Сил України .