У п’ятницю, 27 вересня, на переяславському Заальтицькому кладовищі відбувся мітинг-реквієм «Бабин Яр. Пам’ять на тлі історії». Під час заходу вшанували пам’ять невинно убієнних євреїв, передає Proslav.
Бабин Яр – місце трагедії, що стало одним із символів Голокосту
Бабин Яр – урочище на північно-західній околиці Києва стало одним із всесвітньо відомих місць трагедій, які стали символом Голокосту. За два дні 29 та 30 вересня 1941-го року, за офіційними історичними свідченнями, там розстріляли майже 34 тисячі євреїв.
З інших джерел лише за 5 днів нацисти розстріляли там майже 150 тисяч українських євреїв: жителів Києва та біженців з окупованих регіонів, що прибули до міста у надії на порятунок.
Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щопʼятниці, як годинник.
Розстріл євреїв у Переяславі
Фашисти зайняли Переяслав 16 вересня 1941 року, а вже 4 жовтня гітлерівцями була проведена акція по масовому розстрілу євреїв-здебільшого жертвами були літні люди, жінки, діти та інваліди.
Акція тривала декілька днів. В акті комісії від 27 вересня 1943 року написано – «Облавою гестапо було підібрано все населення – чоловіки, жінки та діти єврейської національності».
«За цим наказом злочинців-головорізів вони повинні були захопити з собою найцінніші речі особистого вжитку – взуття, одяг і йти в двір колишнього фабрики», – розповіла ведуча заходу Людмила Леляк.
Зібрано було понад 600 чоловік, їх примушували танцювати, співати, бити один одного, лягати до землі і знову вставати. Велику частину побили до крові і колоною відправили за місто до глиновища, що біля кладовища, по дорозі на село Карань.
Дівчинка Бася щоб підтримати людей стала грати на скрипці єврейську мелодію
«Схиливши голови люди у відчаї йшли дорогою своєї смерті. І тоді дівчинка Бася щоб підтримати людей стала грати на скрипці єврейську мелодію. І ось саме тут був вчинений розстріл. Розстріляли спочатку чоловіків і жінок, дітей кидали живими в ями і неглибоко загорнули землею, так що на другий день виступала кров», – зазначила пані Леляк й додала, що останньою зіштовхнули до ями Басю.
Хто не потрапив до рук облави, пізніше також було розстріляно у на тому ж самому місці. Кількість пізніше знищених євреїв нараховувала 200 осіб.
«Ми повинні пам’ятати з вами, ці жахливі сторінки нашої історії, які якщо вдуматись по часу були зовсім неподалік від нашого сьогодення – 83 роки тому», – наголосила Людмила Панкратівна й закликала вшанувати жертв хвилиною мовчання.
До присутніх на заході звернулася заступниця міського голови Оксана Степаненко. Вона зазначила, що традиційно цього дня Переяславська громада збирається, щоб вшанувати пам’ять невинно убієнних євреїв.
«Цей день буває різним. Прохолодним, із захованим за хмарами сонцем. Сьогодні сонячно. Не знаю, якою була погода того дня, коли розстрілювали дітей, дорослих та старих… В українського та ізраїльського народів дуже багато спільного. У нас навіть є спільний кат. Однак я вірю і знаю, що разом з єврейським народом, разом з Ізраїлем, разом з іншими народами, які прагнуть визволення, свободи, миру та незалежності, ми переможемо… Вічна слава і пам’ять загиблим у Другу світову війну. Слава Україні та єврейському народу!» – промовила Оксана Серафимівна.
Масовий розстріл нацисти з властивою їм цинічністю приурочили до однієї з найвідповідальніших і святих єврейських дат – Йом Кіпур (День Спокути). А наступного дня, 30 вересня, було християнське свято Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.
У Переяславі вдалося вижити 8 людям, які змогли вибратися із братської могили
Голова товариства єврейської культури Ірина Кучеренко зазначила, що того дня, за архівами, було дуже холодно, моросив дощ.
«І ось ця дівчинка Бася, про яку сьогодні згадували, вона стояла у самій спідній сорочці та грала веселу пісню «Хава наґіла»… Вона стояла на краю прірви, знаючи, що у неї залишилися останні хвилини життя. Тут поховані цілі покоління сімей, оскільки на той час у Переяславі проживало 55% євреїв. Хто з українців встиг вихопити дітей, яких вели на розстріл, до себе додому – стали праведниками України», – розповіла Ірина Ігорівна.
Вона наголосила, що рашисти за час повномасштабного вторгнення двічі розстрілювали вже мертвих євреїв. Вперше – у 2022 році ракета влучила у Бабин Яр у Києві. А п’ять днів тому назад, за її словами, у Запоріжжі було повністю розбите єврейське кладовище.
«У Переяславі вдалося вижити 8 людям, які змогли вибратися із братської могили. Дехто був поранений, хтось – завалений тілами. З архівних документів, я знаю про Мотю Монштейна і Міхаеля Моцмана», – додала пані Кучеренко.
Останній пробирався від єврейського кладовища, що знаходилося на місці нинішнього музею просто неба, до Германського лісу, бо знав, що там збирається партизанський осередок. Згодом – потрапив в оточення й вибирався звідти разом із Євгенієм Долматовським. Вони спільно переправлялися через Дніпро.
Впоравшись із завданням, чоловіки потрапили до Ансамблю Київського округу й вирішили якось підбадьорити солдатів, оскільки всі були деморалізовані. Моцман разом із Долматовським склали пісню про Дніпро, під яку воїни пішли у бій.
«Я надіюся, що і наше місто, і Дніпро, і Київ засяє чистою водою. Не буде ні шахедів, ні ракет, а тільки мир і перемога. Нехай єврейський бог Мосіах і християнський бог дали велику перемогу нашій незалежній Україні», – звернулася Ірина Ігорівна й додала, що сини головного рабина України воюють за нашу свободу.
У Переяславі нацисти знищили не менше 1500 євреїв
Пані Леляк розповіла, що після визволення Переяслава точних підрахунків жертв геноциду не проводилось. Але під час масових розстрілів в жовтні 1941-го, червні 1942 та травні 1943-го років це не менше 1000-1500 євреїв було знищено. Список загиблих вдалось встановити завдяки роботі ентузіастів.
Член товариства єврейської культури Олександр Шевчук зазначив, Бабин Яр є трагедією всього людства, але сталася на українській землі.
«Тому кожен українець не має права забувати про неї так само, як і євреї. Бабин Яр – це наше спільне горе. Це трагедія, перш за все, українського та єврейського народів, яку приніс нашим народам нацизм. Трагедія Бабиного Яру не має терміну давності і наш обов’язок не лише з гідністю вшановувати пам’ять загиблих, а й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини… Пам’ятаймо про це. Вічна пам’ять», – підкреслив Олександр Миколайович.
До підніжжя пам’ятного знаку безвинно убієнних мирних євреїв у Переяславському Бабиному Яру в знак шани, і глибокої скорботи присутні поклали квіти.
«Це не смерть на війні зі зброєю в руках…. Це вбивство народу, вбивство домівки, сім’ї, віри…», – Василя Гроссман, нарис «Україна без євреїв», 1943 рік.
Нагадаємо, нещодавно у Переяславі презентували виставку картин Владислава Задворського. Де можна переглянути роботи художника – у нашому матеріалі.