Сьогодні, 9 лютого, в Переяслав з благодійним концертом «Як роса на сонці» завітав гурт «Діти Франка» та актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Михайло Кукуюк. Захід відбувався у другому корпусі Центра культури та мистецтв.
Артисти виступили перед військовими, подарувавши невелику можливість відволіктись від важких новин та підняти бойовий дух. Proslav не тільки побував на виступі та готовий поділитись фоторепортажем, але й встиг взяти коротке інтерв’ю у актора театру Франка Михайла Кукуюка.
Розкажіть про ваш благодійний тур. До нас, наприклад, нещодавно приїжджала «команда А» на чолі з Ніною Матвієнко. Чому на Вашу думку важливо культурно надихати військових?
Якщо чесно, то це для мене важливо, мені потрібно. Під словом «мені» я маю на увазі наш театр. Ми розбиті на декілька бригад, почергово їздимо до військових. Виступають ті, хто поки не долучився до українського війська.
Ви допомагаєте військовим тільки своїми виступами чи ще якось?
Окрім виступів, ми також займаємось волонтерською допомогою. Намагаємось допомагати усім, чим можемо, починаючи ще з 2014 року.
Ми знаємо, що ви вже були у нашому місті. Як так сталось, що ви завітали до нас знову?
Скажу більше, я в Переяславі був ще в 90-х роках. По-людськи це місто мені подобається.
Можна трохи конкретизувати?
Знаєте, якщо вам щось дійсно подобається, то ви це не можете пояснити словами. Це щось всередині. Шкода, що не всі місця, які подобаються можна зараз відвідати. Наприклад, той же Крим.
Зараз багато людей переходять на українську мову. Українське стає популярним. У чому феномен такої українізації, на вашу думку? І чому цього не сталось після 2014 року?
Все сталось так, як мало стати. Наша історія, географія, антропологія внутрішня підказувала, що якщо ми не схаменемось, то можемо загинути. Наша мова – це наша ідентичність. Мова – це те, що нас єднає.
Однак, є велика кількість російськомовних військових, які воюють за Україну. І я ні в якому разі не маю права ставити під сумнів їхні подвиги. Але, якщо брати в загальному, то у нашого народу, нашої нації має бути ідентичність. Нею є мова.
Які у вас плани після перемоги?
Хочу відразу підкреслити, що перемоги як такої, знаєте, щоб так «раз і ми перемогли, а вони всі зникли» такого не буде. Вони будуть завжди на наших кордонах. Тому, перемога це довгий процес, а не короткочасний результат. А які плани? То будемо долучатись до відбудови України.
Дякуємо за ваш внесок. Бажаємо миру, здоров’я та творчих успіхів.