У Переяславі відбулися урочистості, присвячені вшануванню головного державного символу України. Вранці 23 серпня синьо-жовтий стяг під супровід Гімну України замайорів над площею імені Богдана Хмельницького, повідомляє Proslav.
Церемонія з нагоди Дня Державного Прапора України розпочалася виступом вихованок зразкового хореографічного колективу «Вольтаж», одягнених у барви, рідні серцю кожного українця – кольори ясного мирного неба та золотої пшениці.
– За 10 років війни ми всі чули неймовірні історії про наш прапор: він став символом спротиву, символом свободи не лише в нашій країні, а й в усьому світі, його рятували ціною власного життя, за нього катували і страчували, він дарував надію, бо його носили біля серця за броніком, його зберігали в окупації, щоб розгорнути, коли на вулиці міста зайдуть українські воїни! Це бойовий символ свободи, символ повернення нормального людського життя на території, які тимчасово загарбав ворог, – сказала ведуча заходу Влада Черненко.
Право підняти на центральній площі міста Державний Прапор України надали учениці Переяславської гімназії №5 Софії Заболотній та учню Переяславського ліцею імені Володимира Мономаха Іллі Мисану.
Для них цей день особливий ще й тому, що вони отримали свій головний документ – паспорт громадянина України.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність України.
Голова Переяславської громади Вячеслав Саулко привітав краян з тридцять третьою річницею проголошення Незалежності та Днем Державного Прапора України:
– Державний гімн, герб, прапор, вишиванка – це і є генетичний код нашої нації. Прапор – це наш символ свободи, незламності, віри в перемогу. Я дякую нашим воїнам-захисникам, які на своїх плечах носять шеврони з українським прапором. Подвиг, який вони здійснюють, теж заради нього. Ми живемо цим символом. Бажаю, щоб ми завжди залишалися вірними Україні й мали щасливе майбутнє.
До слова запросили учасника АТО, капітана ІІ рангу Сергія Пономаренка:
– Мені дуже приємно бути тут сьогодні. Я 18 років прожив у Переяславі, потім призвався на службу й уже п’ятий рік знову тут. Знаєте, найбільше прапорів саме у моряків – на кожному судні до 90 різних прапорів та вимпелів. Є така посада – сигнальник, і неважливо – триває бій чи охорона державних кордонів, щоранку й щовечора, під час астрономічного сходу й заходу сонця, черговий підіймає прапор України й фіксує цей час у журналі олівцем. Олівцем, бо якщо судно тоне, олівець не розтікається. Прапор – це наш символ єдності. Вітаю з цим святом і бажаю якнайшвидшої перемоги!
Юлія Шинкар подарувала присутнім пісню «Моя Україно».
– З нашим прапором ми зустрінемо всіх звільнених з полону Захисників і Захисниць та вшануємо пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну, за кожного з нас. Синьо-жовтий прапор України знову замайорить там, де є його дім. Там, де він має бути по праву – в усіх тимчасово окупованих містах та селах України. Окупованих тимчасово, а замайорить назавжди!, – підсумувала Влада Черненко.
Нагадаємо, 137 загиблим військовослужбовцям присвоїли звання «Почесний житель Переяславської громади».