У неділю, 20 листопада 2022 року, прихожан УПЦ (в народній мові – московського патріархату) в Переяславі згуртувала історична подія – до Свято-Михайлівсього монастиря міста, стосовно перспектив повернення якого до власності НІЕЗ «Переяслав» ми розповідали в червні, була повернута частина мощей небесного покровителя Черкащини – преподобномученика Макарія, архімандрита Овруцького і Канівського, ігумена Пінського, Переяславського і Черкаського чудотворця. Знакова подія була присвячена 80-річчю перенесення мощів святого із Переяслава до Черкас.
У розпорядженні ProSlav з’явилися світлини з місця події – на них можна побачити скільки людей прийшло вклонитися раці з мощами, які «переїхали» сюди з кафедрального собору Архістратига Михаїла у Черкасах та яка атмосфера панувала на місці події.
Повідомляється, що повернення частини мощів до місця колишнього перебування нетлінного тіла святого Макарія було організовано з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія для духовного укріплення вірян Переяслава в скрутний час випробувань. Цікаво, що гробниця-ковчег для перенесення святині була виготовлена з кришки тієї самої труни, у якій нетлінні мощі святого Макарія були перевезені до Черкас 1942 року. Ще цікавіше, що за 10 днів до того за таким же сценарієм ще одна частинка таких мощей поїхала до міста Овруча на Житомирщині – місця народження і подвигів святого, яке він покинув 350 років тому. Взаємопов’язані події в інформаційному полі в УПЦ здебільшого воліють подавати по окремості.
За повідомленням сайту УПЦ, святиня, яку привезли з Черкас, у Переяславі зустрічали керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, вікарій Бориспільської єпархії єпископ Згурівський Амвросій, ігумен Архангело-Михайлівського монастиря архімандрит Антоній, благочинний першого Переяслав-Хмельницького церковного округу архімандрит Ніл (Семенець), духовенство Бориспільської єпархії та численні миряни, яким на пам’ять були роздані невеликі святині – «філахто» – частинки облачення від мощей святого. Мощі ж передав митрополит Феодосій разом з вікарними архієреями Черкаської єпархії.
«Преподобномученик Макарій у XVII сторіччі багато потрудився над збереженням Православної віри. Часи були не прості, насаджувалася унія, різні вороги прагнули захопити нашу землю, але святий преподобномученик Макарій поклав всі свої сили та таланти, щоб зберегти Православну віру для нас з вами, і для цього він не пошкодував навіть свого життя», – сказав митрополит Антоній у своєму слові. Не секрет, що нині УПЦ втрачає у Переяславській громаді багато храмів та вірян, що від літа тяжіють до переходів своїх святинь у лоно Православної Церкви України. Керуючий справами УПЦ зазначив, що приклад стояння преподобномученика за Православну віру – це той ідеал, який повинно мати кожне християнське покоління.
Цікаво, що у пресрелізі, опублікованого низкою сайтів з орбіти УПЦ, архімандрит Антоній (Пономаренко), ігумен Свято-Архангело-Михайлівського монастиря уточнює, що життя чудотворця безпосередньо не було пов’язане з Переяславом, хоч це й не зовсім так.
Річ у тім, що мощі святого з Канева спершу перенесли до Переяславської полкової Воскресенської церкви (нині – відбудований Храм Воскресіння Христового), 13 травня 1688 р. Зробили це з метою безпеки – через небезпеку нападу турків. І саме до цього храму, що нині, до слова знаходиться під опікою Помісної Церкви України ще за свого життя, приїздив преподобний і, за переказами, зцілив одного з парафіян. Лише у 1713 р. єпископ Переяславський Захарій (Корнилович) переніс святиню в новозбудований храм Михайлівського монастиря, куди нині вона повернулася. Поміж тим, у 1786 р. святиню переносили ще й в міський Вознесенський монастир, звідки вочевидь їх і перевезли до Черкас – принаймні іншої інформації ми не зустріли. Про ці факти в УПЦ, чомусь воліють не згадувати, називаючи дещо інші факти й дати.
«Саме в нашому храмі звершувалися численні задокументовані чудеса зцілення по молитвах до святого, що дозволило назвати преподобномученика Макарія і Переяславським чудотворцем. Його мощі зберігалися у Переяславі з 1713 по 1942 рік», – коментував архімандрит Антоній Центру інформації УПЦ. Нагадаємо, з отцем ProSlav спілкувався цього літа в рамках своєї розвідки щодо богослужінь на тлі заборони діяльності УПЦ (МП) в межах громади.
Своєю чергою, митрополит Феодосій у своїй промові звернув увагу, що преподобномученик при житті був захисником Православ’я і після смерті особливо покровительствує саме тим християнам, які відстоюють свою віру і захищають свою Церкву. (імовірно, йдеться про приходи УПЦ (в народній мові – мп) – прим.авт.).
«Сьогодні виповнилося благословіння преподобномученика Макарія, який сам захотів повернутися у Переяслав, після того, як у 1942 році його мощі покинули місто», – зазначив він. У чому панотці побачили знак від святого, і чому мощі повертаються сюди тільки через 80 років і в умовах війни залишилося недосказаним.
«Ми всі знаємо, що у нашому житті нічого просто так не буває. Я вірю, що це воля Божа і воля преподобномученика Макарія – приїхати, щоби підтримати нас у нашому стоянні за чистоту Православної віри», – достатньо філософськи сказав отець Антоній.
Епілог. Говорячи про «чистоту Православної віри», про яку обмовився Антоній (Пономаренко) хочеться зауважити, що така позиція аж ніяк не є християнською, не може бути словами архімандрита. Пригадаймо, що Ісус однаково йшов до всіх, не гребував навіть митарями і блудницями, за що Йому докоряли ті, хто себе вважав «праведними».
P.S: У ситуації з протистоянням УПЦ з ПЦУ журналісти нашого сайту, принаймні з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, займають, радше, громадянську аніж журналістську позицію – за це нам часто дорікають представники т.зв «московського патріархату», хоч нещодавно ми й приходили до них аби висвітлити суто їхнє богослужіння – надати право голосу і пояснення своєї позиції. Після того як нас назвали «пропцушними» та «провладними», а прорелігійні медіа та інфлюенсери з орбіти УПЦ зробили маніпулятивні сюжети про наш прихід, назвавши наших журналістів «пцушником» і «протестантом», бажання робити матеріал зникло.
Сподіваємось, цей матеріал буде розцінено місцевим «опозиційним» духовенством як акт уваги до події – принаймні, наразі, ми єдине переяславське медіа, що пише матеріал про цю радісну подію, хоч і піддає скепсису певні тези висловлені панотцями.