УПЦ МП – «на вихід» з храмів Переяславщини: які перепони й перспективи щодо остаточного «прощавай»

Попри досить активний початок дерусифікації церкви в Україні, останнім часом ця вкрай важлива для нашої держави тема дещо затихла в інформаційному полі. На місцях громади намагаються розібратися у таких питаннях самотужки. Приміром, переяславцям це під силу. Про їх досвід йдеться в матеріалі видання «Моя Київщина», яке перповідає Proslav.   

Не секрет, що після нападу рашистів на Україну у лютому 2022 року почали активно розкриватися «консерви», і найбільше їх виявилося в УПЦ МП. Релігійні питання подекуди перейшли у розряд безпекових. Загалом, це не дивно, адже за роки незалежності представники російської церкви розбудували у нас повноцінні мережі, які до того ж фінансувалися за рахунок українських прихожан, які не особливо розбиралися в тому, кому вони несуть гроші.

Одним з місць «сили» УПЦ МП давно вважається лівобережжя Київщини. Справа в тому, що тут уже понад 10 років заправляє вельми одіозна фігура навіть по мірках УПЦ МП – митрополит Антоній (Іван Паканич). У церковних колах про нього говорять не лише як відверту російську «консерву», але й як про одного з найвпливовіших людей в оточені Онуфрія. Розповідають, що одним з напрямків його діяльності є силовий блок – різні групи відставників і навіть деякі охоронні структури, які виконують його накази.

Спеціально «під» Антонія у 2013 році було створено Бориспільську єпархію шляхом її виділення зі складу Київської єпархії. До складу увійшла вся лівобережна частина столичного регіону.

Як розповіли «Моїй Київщині» поінформовані джерела, саме Антоній є тою людиною, яка намагається зараз утримати ситуацію під контролем УПЦ МП. Подейкують, що часто йдеться про залякування: тому чи іншому священнику, який розмірковує над тим, щоб перейти до Православної церкви України (ПЦУ), починають приходити недвозначні сигнали – що з ним буде, якщо він все ж таки вирішить перейти.

Одне з ключових місць в Бориспільській єпархії УПЦ МП зі зрозумілих причин займає Переяслав. Старовинне – княже – місто з унікальною архітектурою, зокрема, з церквами, які були збудовані за часів гетьманства Івана Мазепи в стилі українського бароко, протягом багатьох років перебувало під серйозним впливом проросійських церковних сил. Зокрема, за рахунок того, що УПЦ МП вдалося ще 20 років тому через Мінкульт взяти під свій контроль ті церкви, які є пам’ятками архітектури.  

Тим не менш, за ці роки УПЦ Київського патріархату теж активно опікувалося Переяславом. Показово, що архієпископом, а потім і митрополитом Переяславським та Білоцерківським був Епіфаній. У грудні 2018 року, буквально за тиждень до того, як ПЦУ отримала Томос про автокефалію від Вселенського патріарха, Епіфаній, який в результаті став Митрополитом Київським і всієї України разом з патріархом Філаретом освячували храм на честь Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого в Переяславі. Цей храм, до речі, збудував за власні кошти нинішній мер Переяслава, а на той момент відомий у місті ветеринар та підприємець Вячеслав Саулко.

Філарет та Епіфаній, грудень 2018, Переяслав  

Власне, на момент підступного нападу росіян з 15 храмів Переяслава 6 релігійних громад належало до ПЦУ, а 9 – до УПЦ МП. Утім, за понад рік війни місцева влада і громада міста серйозно взялося за питання проросійської церкви. Тим паче, не обійшлося без явних колаборантів. Як розповіли «Моїй Київщині» місцеві, деякі з россвященників після 24 лютого 2022 року швиденько накивали п’ятами і зараз живуть в Росії, працюючи на свою «материнську» структуру – Російську православну церкву.

У свою чергу, мер та місцеві депутати продовжили працювати в цьому напрямку: у травні 2022 року міськрада Переяслава провела сесію, під час якої ухвалила рішення про заборону УПЦ МП у місті. Зрозуміло, що це рішення мало більш рекомендаційний характер, але важливий крок було зроблено. Як результат, 8 громад УПЦ МП, зі скрипом, але перейшли до складу ПЦУ.

Але є нюанси. Так, батюшки з УПЦ МП в трьох храмах наче вже й погодилися на роботу з ПЦУ, але досі не передали їй ключі. У двох громадах, які перебувають на території Успенського собору (збудований у 1896 році) і Троїцької церкви (збудована у 1804 році) проросійські священники вперто не пускають Державну комісію з прийому-передачі державного майна. Утім, це скоріш, конвульсії – їм все рівно доведеться повернути приміщення, адже вони по факту є звичайними орендарями. Але скільки на це піде часу – невідомо.

Остання громада УПЦ МП у Переяславі наразі закріпилася у Михайлівському храмі, який є пам’яткою національного значення і однією з найстаріших будівель Переяслава. Михайлівська церква була збудована у 1743-1750 роках. На цьому місці у ХІ ст. існував Михайлівський собор, який був зруйнований при навалі хана Батия у 1239 році.

Михайлівський собор

Утім, у містян є надія на те, що й Михайлівський собор повернеться в лоно справжньої української церкви. Парадокс полягає в тому, що в сусідніх з Переяславом – сільських – громадах, на жаль, місцева влада, схоже, не хоче сваритися з російськими попами. Так, Студениківська і Циблівська громади – по нулях: там УПЦ МП спокійно продовжує діяти. У Дівичківській ОТГ з трьох храмів лише один перейшов до ПЦУ – у селі Ковалин.

На жаль, все упирається у відсутність координації та системної роботи на рівні Бориспільського району, до складу якого, як відомо, після укрупнення входять усі громади колишнього Переяславського району. Тим не менш, системна робота мера міста та міськради, а також активізація силових структур дає підстави сподіватися, що їм все ж таки вдасться поставити крапку в питанні «виселення» російської церкви з Переяслава та околиць найближчим часом. Бо хто не думає про свою церкву, той годує чужу.

Exit mobile version