Сьогодні в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбулася презентація нової спільної праці «Релігійний чинник соціокультурних розколів в українській історії» відомого наукового тандему голови Вченої ради університету, академіка Віктора Коцура та першого проректора, професора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Василя Балуха й завідувача кафедри культурології, релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Миколи Шкрібляка Її присвячено комплексному дослідженню соціокультурних розколів, детермінованих історичними, політичними та релігійно-церковними чинниками, які негативно вплинули на національний поступ і державотворчі процеси України, сформованої на християнських загальноєвропейських цінностях.
За повідомленням Proslav почесним гостем зібрання став предстоятель Православної Церкви України, митрополит Київський і всієї України Митрополит Епіфаній. Він виголосив промову, благословив зібрання та нагородив науковців нагородами Православної Церкви України. Пропонуємо вашій увазі найвлучніші тези з його виступу.
Про приємність зустрічі:
«Радий знову бути в університеті Переяслава, адже це вже не вперше тут відбувається така презентація. Цей захід покликаний аби ми знали свою справжню об’єктивну історію, якою б вона не була. Були часи розквіту, розбудови і утвердження. Але, на жаль, були й інші часи – часи занепаду і руїни. Це потрібно знати аби будувати справжнє майбутнє. Дякую за те, що ви виховуєте нову еліту нашої української нації, яка буде розбудовувати нашу країну! Знаючи свою історію ми можемо руйнувати ті міфи, які в нас закладалися століттями. Завдяки нашим воїнам ми можемо збиратися, молитися, презентувати такі прекрасні наукові видання, мати відносний мир завдяки оцьому героїчному подвигу наших захисників»
Про російсько-українську війну:
«Був час пандемії, коли ми не мали змоги збиратися. Нині інший складний час, але це нас не зупиняє розвиватися далі, адже ця війна триває не рік і декілька місяців, і навіть не декілька років, а декілька століть. Увесь цей час ворог намагався нас знищити і розчинити, але українці засвідчили що є духовно незламними. Ми боремося декілька століть, і будемо боротися з вами до кінця. Питання стоїть досить гостро – будемо ми чи не будемо існувати як окрема нація і окремий народ. Ми засвідчили що ми незламні і ми будемо – ми вже морально перемогли, адже нам пророкували декілька днів і декілька тижнів. Бо коли наші друзі і партнери співставляли силу то розуміли що ми не зможемо протидіяти цій російській навалі. Але ми духовно сильні і зуміли дати відсіч. Тепер маємо завершити війну на полі бою. Вона страшна і жорстока і щоденно забирає наших найкращих синів і доньок. Ми платимо з вами надвисоку ціну за нашу свободу – ціну людських життів. Зранку у капличці вашого університету ми вшановували пам’ять ваших студентів та випускників, які віддали найдорогоцінніший скарб заради кожного з нас – віддали своє життя.
Про велике випробування нашого покоління й дар свободи і незалежності:
«Великий дар Божий свободи і незалежності є безцінним, і на долю нашого покоління випало це велике випробування – перемогти, примножити, утвердити і передати цей дар наступним поколінням. Ми володіємо тим, про що тільки мріяли попередні покоління українців. І донедавна ми, напевно, не розуміли і не усвідомлювали цей великий дар свободи. Знаємо з історії, що зло ніколи не перемагало хоча іноді мало верх. Але переможе добро, правда, світло. Життя перемагає смерть – це аксіома, але потрібно за це боротися. Ми звільнимо останній шматок нашої української землі.
Зараз відповідальний час. Ми очікуємо успішного контрнаступу, і молимося аби Господь давав силу і наснагу нашим новітнім Героям, Воїнам на передовій. Ми духовно підтримуємо їх, і вони це відчувають. Ми прагнемо справедливого миру, а не миру в неволі.
Про Україну як європейську цивілізацію:
Століття тому ми мали короткий час своєї незалежної держави і своєї церкви – через внутрішні чвари і непорозуміння ми це втратили. Натомість прийшли голодомори, які забрали мільйони людським життя. Нині знову війна, і ми не маємо права здаватися чи зневірятися, опускати руки. Маємо боротися до кінця, розуміючи що якщо ми здамося зараз, то в майбутньому заплатимо ще більшу ціну ніж платимо зараз за нашу свободу. Бо ми прагнемо жити як невід’ємна частина європейської спільноти. Історично вже більше тисячі років ми знаходимося в європейській цивілізації. Ми спадкоємці історії, яку ворог намагається привласнити. Ми вміємо перед викликом зла згуртуватися за один день. Нас ніколи не знищити. Ми пройдемо всі ці випробування і станемо ще більш духовно-сильними і витривилими. Ми відбудуємо, відновимо, відродимо те що було зруйновано протягом цих років. Нас хочуть зламати, але ми стоїмо – боремося і молимося. Нам під силу здолати цей шлях, якщо з нами Бог. Ми відчуваємо його підтримку. Господь веде нас три десятиліття, доведе до кінця і не залишить на півдорозі.
Про роль церкви:
Не може бути тіло українським, а душа російською. Слід єднатися навколо нашої духовної столиці – Києва як другого Єрусалиму, навколо єдиної Помісної автокефальної церкви України, як зробили в Переяславській громаді. І цей процес незворотний. Поступово мирно і спокійно ми дійдемо до повної єдності, а проросійська церква перестане бути останнім форпостом цієї держави в Україні.
Поміж інших активну участь у зібранні, про яке незабаром розлого розповість сайт університету, взяв народний депутат України Олександр Федієнко – він нагородив ректора Університету Григорія Сковороди в Переяславі Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної освіти і науки, впровадження сучасних методів навчання та виховання молоді, багаторічну плідну педагогічну та науково-педагогічну діяльність, високий професіоналізм.
У свою чергу Митрополит Епіфаній нагородив ректора та науковців які в цей день презентували книгу орденом святого великомученика Юрія Побідоносця з трактуванням «За віддане служіння Богові й Україні та жертовність у захисті добра і правди. Принагідно такої ж нагороди нещодавно був удостоєний і очільник нашої громади. Багато сковородинівців отримали молитовники та пам’ятні подарунки від очільника ПЦУ. Університет відповів взаємністю і нагородив Митрополита і все тих же науковців відзнаками «Орден князя Володимира Мономаха» та «Орден Григорія Сковороди».
Не з порожніми руками і промовою прийшов на презентацію міський голова Вячеслав Саулко. Вітаючи у залі Митрополита Епіфанія він пригадав, що до того як стати предстоятелем Православної церкви України він був митрополитом Переяславським і Білоцерківським, а відтак «нашим митрополитом», чим Переяславщина безумовно пишається.
Видання презентованої книги він сміливо назвав «історичною місією», і її презентація і написання зокрема у Переяславі є невипадковим. Бо наше місто знаходиться у трикутнику формування української державності, згадуємо його у витоках першої літописної згадки про Україну, був першою митрополією. Тут же було створено першу резиденцію усіх руських митрополитів. Це церковно-історична земля, де, полита кров’ю, зароджувалася наша духовність. Це триває й донині, і Переяславська громада є першою на Київщині а то й у всій Україні де 8 релігійних громад «московського патріархату» усі до єдиної стали українськими і там зазвучала україномовна молитва, а люди повернулися у ці храми. Зазначив, що у цьому є велика заслуга Митрополита Епіфанія. Вячеслав Володимирович подарував Предстоятелю репродукцію картини, де Тарас Шевченко змалював величний Вознесінський кафедральний собор, який є «мазепинським». Тут знаходилося перше Пересопницьке Євангеліє, факсимільна копія якого зараз знаходиться в університеті, а згодом з’явиться у відновленому соборі. Голова громади висловив сподівання, що незабаром цей собор повернеться в лоно Православної Церкви України.
А в той же час, стало відомо про те, що ще одна релігійна громада Переяславщини розпочала перехід до ПЦУ.