Щороку у третю неділю червня люди у всьому світі відзначають День батька. В Україні вже другий рік поспіль це свято набуває особливого значення через війну, яка призвела до численних випадків розлуки дітей з їхніми татусями. Це непросте випробування для маленьких українців, але є кілька простих та дієвих інструментів, які допоможуть підтримувати емоційний зв’язок на відстані протягом тривалого часу.
Про це для «Освіторія Медіа» розповідає дитяча психологиня Лада Ендресен.
Як переживають розлуку з татом дошкільнята та молодші школярі
Діти віком до 6-7 років лише починають формувати уявлення про час. Вони живуть у моменті «тут і зараз» і їм може бути важко уявити тривалість розлуки. Крім того, вони ще не розуміють причинно-наслідкові зв’язки та не вміють прогнозувати майбутнє належним чином. Тому це нормально, якщо дитина не надто переймається, що тато два місяці в іншому місті, і не драматизує ситуацію.
Дошкільнята перебувають у едіпальній стадії, коли хлопчики виявляють більшу прихильність до матері, а дівчатка – до батька. Оскільки на сьогоднішній день більшість українських дітей перебуває з матерями, то хлопчикам може бути легше впоратися з розлукою із батьком, ніж дівчаткам.
«Дошкільники можуть вважати, що саме вони винні в тому, що тато зараз далеко. Тому нам важливо запевнити дитину, що вона чудова і що це не її провина, що тато зараз в іншому місті», – наголошує психолог.
У дітей цього віку спостерігається характерне магічне мислення. Вони вірять, що з виделок і мотузки можна побудувати космічну станцію і, накрившись рушником, полетіти на Марс. Це пов’язано зі ступенем формування структур дитячого мозку. Тому, сумуючи за батьком, у своїх іграх діти можуть залучати чарівні сили, які повернуть тата додому і зроблять все так, як було раніше.
У свою чергу, в молодших школярів активно формується префронтальна кора, яка з-поміж іншого відповідає за причинно-наслідкові зв’язки. Інформація про довколишній світ є опорою дітей 7–11 років. Тому пояснюючи, де зараз тато, називайте речі своїми іменами: територіальна оборона, ЗСУ і т. д.
Якщо дитина поділилася з вами своїми почуттями і сказала щось на кшталт: «Я сумую за татом» або «Коли він повернеться?», важливо визнати ці почуття і підтримати її, дозволивши їй відчувати ці емоції, «легалізуючи» їх. Оскільки діти, особливо дошкільного віку, можуть відчувати сум і не завжди розуміти, що саме з ними відбувається, ми можемо перетворити ці почуття у дію.
Наприклад, на рівні очей ви можете відповісти так: «Я бачу, що ти сумуєш за татом. Я теж за ним так скучила! Зараз він разом з іншими татами захищає нашу країну. Він тебе дуже любить і робить все можливе, щоб ми знову були разом. А давай для нього зліпимо/намалюємо щось». Або: «Схоже, ти справді сумуєш за татом. Це нормально. Дорослі теж сумують одне за одним. Якщо ми за кимось сумуємо, це означає, що ця людина для нас дуже важлива. А давай йому зателефонуємо!».
Що ми можемо зробити, аби підтримати дитину в розлуці з татом
Перш за все, варто підтримувати телефонний або відеозв’язок тата з дитиною тет-а-тет: «Можемо щовечора? Чудово. Один раз на тиждень? Теж. Тут головне якість, а не кількість. Тато може читати казки та історії, тексти яких ви заздалегідь надсилаєте йому на телефон. Або надсилати вам з дитиною відео, як він п’є чай чи йде вулицею. Це дозволяє дитині фокусуватися на тому, що тато робить зараз, а не на тому, що він зараз не поряд. Татусі дошкільнят повинні бути терплячими, бо це може бути такий собі хаотичний тур по кімнаті з фрагментарним описом іграшок або холодильника:)».
Можна також запропонувати дитині зробити поробку для тата: малюнок або ліплення того, що ви будете робити, коли тато повернеться (лоскотатися, їсти морозиво, показувати, як далеко навчилися стрибати або як добре запам’ятали таблицю множення).
Ендресен також радить, якщо є можливість, разом із дитиною розглядати фотографії або відео, на яких зображена ваша сім’я або вона з татом. Згадуємо смішне та приємне: «А пам’ятаєш, як наш тато смішно чхає?», «Коли ти ще жив у мене в животику, тато постійно приносив мені апельсиновий сік, який мені так хотілося!».
Тато може попросити дитину виконувати певні завдання, поки він відсутній: допомагати мамі носити неважкі продукти, перевіряти, щоб світло в порожніх кімнатах було вимкнене, переконуватись, що вхідні двері зачинені перед сном тощо. Дитина відчуває себе особливо значущою і більш спокійною, коли їй довіряють дорослі завдання.
Можна також запропонувати дитині разом приготувати улюблену страву тата і надіслати йому фотографію.
Як допомогти підліткам переживати розлуку з татом
Психологиня розповідає, що підлітки чутливі до нашого внутрішнього стану і цінують відвертість. Тому мамам варто ділитися своїми почуттями, розповідати, як вони самі справляються, коли сумують за чоловіком. Якщо підліток мовчить, ми можемо поцікавитись, чи він скучив за татом. Якщо підліток готовий говорити, ми спокійно вислуховуємо (більше слухаємо, ніж говоримо!), не відволікаючись на сторонні справи. Як і з дошкільнятами, даємо право на будь-які почуття суму, злості, образи. Не варто лякатися, почувши нецензурну лексику – для підлітків це вікова норма. Згодом підліток почне відчувати, де лаятися доречно, а де – ні.
«Ми можемо говорити про те, що всьому є початок і кінець. Так, ми не можемо прогнозувати майбутнє, але татові точно спокійніше, коли він знає, що ми в безпеці. І в критичній ситуації йому легше відповідати лише за себе, а не за всіх членів сім’ї», – йдеться у статті.
Проте, якщо підліток не налаштований на розмову, не слід нав’язувати йому цю ідею. В нього можуть бути свої причини, чому він не готовий до діалогу в цей момент, такі як гормональні зміни або непорозуміння з друзями. Достатньо того, щоб він знав, що наші двері завжди відчинені, що ми готові його вислухати і відкриті для нього, і він може звернутися до нас, коли буде відчувати готовність до спілкування.
Також тато може читати підлітку оповідання телефоном чи по відеозв’язку. Попри те, що ми зазвичай читаємо молодшим дітям, деяким підліткам це подобається і посилює зв’язок із батьком. Можемо написати листа на кшталт «10 причин, чому я пишаюся татом / 10 причин, чому я вдячна татові / 10 речей, які ми з татом зробимо після перемоги» і надіслати татові, якщо є така можливість. Батько з підлітком можуть домовлятися дивитися один і той самий фільм, а потім обговорювати його.
«У цьому віці особливо важливо, щоб підліток відчував свою значущість для інших. Це підвищує його віру у свої сили та впевненість у собі. Разом із татом вони можуть порадитися, як краще допомогти наблизити перемогу: допомогти одноліткам, волонтерити, направляти допомогу ЗСУ, взяти до себе і піклуватися про тварину, яка залишилася без домівки. До якого б рішення ми не прийшли на такій сімейній раді онлайн, дуже важливо наголошувати підлітку на його безпеці», – резюмує Лада Ендресен.
Раніше Proslav публікував сто ненудних запитань до дитини, які допоможуть вам краще пізнати одне одного.