Багато хто, а особливо у часі великого релігійного передсвяття, відчуває потребу в очищенні душі і замислюється про сповідь. Якщо ви йдете до неї вперше, чи ходите до неї не так часто, легко загубитися серед страхів і стереотипів: «А раптом засудять?», «Що й як казати?», «А якщо щось забуду чи скажу не так?..». У цій статті Proslav разом з одним із переяславських священників Православної Церкви України спробував коротко й по суті розповісти, як підготуватися до сповіді, як говорити щиро й не лякаючись формулювань.
Як розповідає наш співрозмовник, до сповіді потрібно готуватися заздалегідь щирою молитвою, постом і примиренням з усіма людьми. Це допомагає заглянути в себе, побачити свої гріхи і пізнати серед них свою головну гріховну недугу. Бажано прочитати літературу, присвячену Таїнствам Сповіді і Причастя.
«Не треба розповідати духівнику довгих історій, досить викласти сам гріх. Богу й духівнику важливе почуття спокути, не детальні розповіді, а розкаяне серце. Потрібно пам’ятати, що сповідь – це не тільки усвідомлення власних недоліків, але насамперед – бажання очиститися від них. В жодному разі неприпустиме самовиправдання – це вже не покаяння!», – говорить отець та додає, що сповідь має бути повною. Себто не можна спочатку сповідати одні гріхи, а інші залишити на наступний раз.
Як підготуватися до Сповіді:
- Сповіді не варто боятися – це не «допит», не «екзамен» і не «суд». А священник, який звершує це Таїнство, є вашим помічником, свідком, служителем Божим, якому дана влада прощати і відпускати гріхи (Ін. 20: 22–23).
- Без покаяння (добровільного визнання своєї провини) сповідь не буде дієвою. Бо сповідь – це зовнішній вияв нашого покаяння, в той час, як, власне, каяття – це глибокий внутрішній жаль за вчинені гріхи чи неправильні вчинки. Сповідь має на меті не просто перерахувати вчинені людиною гріхи, а відчути щирий жаль за свої провини, захотіти виправитись, змінитись на краще. Бо істинно кається той, хто сповідає гріхи свої, шкодує про них, має тверде переконання з Божою допомогою не вертатися до них та всіляко їх берегтися.
- Сповідуватись треба не лише за вчинені гріховні дії, а й за гріховні думки, які ми приймаємо, а не відкидаємо, поборовши їх. Бо гріх як вчинок – це вже наслідок (плід), а причини (насіння) – всередині нас. Тож варто зважати не лише на зовнішні наші проступки, а лікувати душу. Змінивши свій внутрішній світ, ми зможемо впливати і на наші зовнішні вчинки.
- Бути чесним з самим собою. Згадати всі свої гріхи, вчинені вільно чи невільно. На цьому етапі треба дуже пильно й рішуче остерігатися нещирості: ця спокуса походить від прихованої людської гордості та від диявола, який у своїй злобі найбільше зацікавлений, щоб звести нанівець наші зусилля і плоди покаяння.
- Ми каємося в тих гріхах, що пам’ятаємо і які нам найбільше болять. Але найнебезпечнішими гріхами є приховані, ті, які за гріхи ми взагалі не вважаємо. Ми їх не бачимо, а вони в нас є, ми до них звикли і навіть їх не помічаємо, але вони розставляють нам пастки й далі. Тому важливий не стільки перелік гріхів – скільки, власне, душевне щире прагнення людини розкаятися у своїх провинах і виправитися.
- Налаштуватися на те, що сповідати потрібно гріхи, вчинені від попередньої сповіді (якщо це перша сповідь – то за все життя), виявляючи перед священником усі згадані недобрі, гріховні вчинки, слова, думки, наміри та прагнення. Для того, щоб сповідь не була безладною, бажано її впорядкувати, наприклад, за заповідями Божими. Приховувати гріхи немає сенсу, бо це має такі ж наслідки, як приховування від лікаря пацієнтом симптомів своїх хвороб. Кому людина робить гірше, коли обманює лікаря?
- Будьте готові сповідувати свої гріхи відверто, пам’ятаючи, що розповідаєте їх перед Богом, Який і так їх добре знає, але хоче вашого визнання та розкаяння в них. Не намагайтеся будь-чим виправдовувати свої гріхи або шукати в них провину інших.
На Таїнство Сповіді треба прийти за душевним покликом і з покорою серця: тричі перехрестившись, поцілувавши хрест та Євангеліє, схилити свою голову та почати сповідування своїх гріхів. Священник слухає сповідь, а по її завершенні кладе єпитрахиль на голову сповідника і читає молитву, творячи рукою над головою сповідника хресне знамення. Потім той, хто щойно сповідався, хреститься і знову цілує хрест з Євангелієм. Далі сповідник, якщо бере участь у Літургії та отримав розрішення від гріхів, приступає до Святого Причастя.
Усамітнившись, проаналізуй своє життя за заповідями Божими:
- Я є Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене.
Чи маєш тверду віру в слово Боже і вчення святої Церкви.
Чи не маєш сумнівів в істинах святої віри.
Чи не допускав невір’я в промисел Божий.
Чи не перебував у відчаю щодо свого спасіння у випадку тяжких гріхів, тобою допущених.
Чи не звертався за допомогою до ворожбитів з метою дізнатися про майбутнє чи полегшити хворобу та уникнути інших нещасть.
Чи не сподівався більше на свої сили, інших людей, ніж на Бога.
Чи завжди приносив подяку Богу за Його милості до тебе. - Не роби собі кумира і нічого подібного до нього, не поклоняйся і не служи йому.
Чи не надавав перевагу собі перед іншими.
Чи не показував себе людиною благочестивою, не маючи благочестя в душі.
Чи не створював культу матеріального (накопичення, їжі, інших захоплень). Чи носиш натільний хрест – знаряддя нашого спасіння. - Не згадуй імені Господа Бога твого даремно.
Чи не нарікав на Бога в хвилини хвороби, нещастя, бідності.
Чи не проявляв неповагу до священних предметів.
Чи не був неуважним під час молитви, служби Божої.
Чи не божився, не призивав ім’я Боже в звичайних розмовах.
Чи не призивав Бога і святих Його на допомогу в поганих справах, обмані,
Чи не приховував чогось на сповіді. - Шість днів працюй і роби всі діла твої, а день сьомий – Господу Богу твоєму.
Чи не ухилявся від богослужінь у святкові дні.
Чи не працював у дні святкові та в неділю, не заставляв підлеглих працювати. Чи не лінувався працювати в будні дні.
Чи використовував святкові дні та неділю для читання Святого Письма, духовної літератури, на молитву, духовні роздуми, добрі справи.
Чи усвідомлюєш свій обов’язок пожертви на храм та його потреби.
Чи завжди стояв у храмі зі страхом Божим, вірою і благоговінням. - Шануй батька твого і матір твою; і добре тобі буде, і довго житимеш на землі.
Чи не допускав неповаги до батьків неслухняністю,грубістю, чи не залишав їх без допомоги
Чи не виявляв неповаги до старших за віком. Чи не виявляв неповаги до церковних пастирів.
Чи не допускав кривди своїх підопічних.
Чи займався вихованням своїх дітей, чи не показував своїм життям поганий приклад.
Чи молився за дітей, батьків та інших членів родини своєї, духовних наставників, процвітання та благополуччя Батьківщини. - Не вбивай.
Чи всіх врятував від смерті, маючи таку можливість (голод, хвороба, утоплення). Чи не лишав життя ближнього свого, чи не спонукав до цього інших.
Чи не мав гніву, роздратування, брутальної поведінки в сім’ї та в суспільстві.
Чи виявляв милосердя ближнім.
Чи намагався примиритися з тими, що ворогуєш, чи допомагав примиритися іншим.
Чи не ставився жорстоко до тварин.
Чи не намагався покінчити життя самогубством.
Чи не вкорочував свого віку згубними звичками (паління, алкоголь, наркотики), надмірною працею та турботами.
Чи не спокушав когось до гріха своїм словом чи діями.
Чи не вбивав себе та ближніх духовно, нехтуючи моральними принципами.
Чи не робила аборти. - Не чини перелюбу.
Чи не чинив блуду та перелюбу, дій блудних протиприродних; чи не спокушав інших до цього.
Чи не допускав нечистих тілесних помислів. - Не кради.
Чи не привласнював чужого.
Чи не привласнював чужого шляхом обману, кражі, грабування, хабарництва, дармоїдства.Чи не погрішив лихварством , чи не давав грошей в борг під відсотки.Чи не допускав обману через продаж зіпсованого товару, невірну вагу. Чи не чинив дій проти ближніх з метою пошкодження їх майна. - Не свідчи неправдиво протни ближнього твого.
Чи не осуджував своїх ближніх, чи не передавав пересуди інших.
Чи утримувався від марнолів’я. Чи ненасміхався над іншими.
Чи не приховував істини в суді, не зводив наклепи на інших. - Не жадай нічого того, що належить ближньому твоєму.
Чи не заздрив багатству, успіху, здоров’ю інших.
Чи боровся з поганими помислами і нечистими бажаннями.
Також є 6 гріхів, про які варто і знати і які варто спокутувати під час сповіді:
- Гріхи проти Господа Бога:
Вірування в сни, в інші прикмети, ворожіння. Сумніви в вірі. Невідвідування Церкви, тривале небуття на Сповіді і Святому Причасті. Нарікання на Бога. Намір самогубства. Блюзнірство над святинями. Гнів із згадуванням нечистої сили. Споживання їжі у святкові і недільні дні до закінчення Літургії. Порушення постів. Робота в свята. - Гріхи проти ближнього:
Нестаранність до своєї роботи в суспільстві. Непошана до старших. Невиплата боргів. Крадіжка. Скупість на милостиню. Образа ближнього. Проклинання, марна підозра. Незахищення невинної людини. Непошана до батьків. Недогляд за дітьми. Гнів, ворожнеча у сімї. - Гріхи проти самого себе:
Погані думки, злобажання, брехливість, дратівливість, самолюбство, заздрість, немилосердність. Помста, сріблолюбство, лихослів’я. Пісні спокусливі. Нетверезість, об’їдання, блуд. - Гріхи смертні, тобто такі, що прирікають людину до вічної смерті.
Гордість до самозахоплення, несита душа або Іудова жадібність до грошей, розпусне життя, заздрість, що призводить до злодіяння ближньому, обжерливість аж до відкидання постів у поєднанні з розвагами. Гнів непримиренний, безтурботність про душу. - Гріхи хули на Духа Святого
Надмірне уповання на Бога, чи продовження важкогріховного життя з єдиною надією на милосердя Боже. Відчай або невіра в милосердя Боже, що призводить до думки про самогубство. Уперта невіра в Бога. - Гріхи, що волають до неба про помсту за них
Навмисне вбивство (аборт), вбивство батьків, брата. Содомський гріх. Гноблення вбогої людини, вдови, дітей-сиріт. Несплата заробітної плати. Відняття у людини останнього шматка хліба чи грошей, привласнення милостині, що належить ув’язненим. Образи батьків, до зухвалих побоїв їх.
Не можна не згадати про ще вісім основних гріховних пристрастей, на які варто звернути увагу:
- Об’їдання. Об’їдання, пияцтво, недотримання і порушення постів, надмірна любов до плоті, спокою.
- Любодійство. Блудне розпалювання, блудні відчуття і стан душі та серця. Нестриманість почуттів. Брудна лайка і читання розпусних книг. Блуд і перелюб. Гріхи блудні протиприродні.
- Грошолюбство. Любов до грошей, любов до майна. Мрії про багатство, бажання збагатитися. Страх перед старістю, хворобами. Скупість. Користолюбство. Захоплення суєтними клопотами. Присвоєння чужого. Лихварство. Крадіжка, розбій.
- Гнів. Запальність, непристойний крик, суперечка, лайливі слова, удари. Злопам’ятність, ворожнеча, помста, образа ближнього.
- Печаль. Засмучення, нудьга, втрата надії на Бога, малодушність, нетерпеливість, нарікання на ближнього, відречення від Хреста.
- Зневіра. Лінощі на всяку добру справу, особливо на молитовну. Неуважність і поспіх в молитві. Бездіяльність. Зловживання сном. Марнослів’я. Блюзнірство. Забуття своїх гріхів. Відчай.
- Марнославство. Пошук слави людської. Хвастощі. Надмірна увага до краси свого тіла, до одягу, автомобілів, прислуги і речей. Прихильність до наук заради слави. Приховування своїх гріхів. Лукавство. Самовиправдання. Лицемірство, брехня. Догоджання. Заздрість. Приниження ближнього.
- Гордість. Презирство до ближнього. Надання переваги собі перед іншими. Зневіра. Непокора Церкві і Закону Божому. Читання книг, суєтних і єретичних. Непокора владі. Насміхання над ближнім. Хибна філософія. Безбожність. Втрата любові до Бога і ближнього.
Молитва особиста перед сповіддю
Усі тайни свого серця я розкриваю перед Тобою, Суддею моїм. Отож, зглянься на покору мою, зглянься на смуток мій, зглянься на суд мій, що я видаю проти себе, а Ти помилуй мене, Милосердний, Боже Отців наших.
Приготування до Святого Причастя
- Напередодні Причастя треба бути на вечірньому богослужінні і прочитати вдома крім вечірніх молитов канон покаянний до Ісуса Христа, канон Богородиці і Ангелу-охоронителю.
- Після півночі вже не їдять і не п’ють, бо прийнято приступати до Причастя натщесерце. Вранці читаються ранішні молитви та молитви до Святого Причастя.
- Перед підходом до Святої Чаші слід зробити земний уклін і повторювати за священиком молитву перед Святим Причастям.
- Коли підходиш до Святої Чаші, треба скласти руки хрестоподібно на грудях права на ліву. виразно назвати своє ім’я, прийняти Святі Дари, проковтнути і поцілувати нижній край Святої Чаші як ребро Христове.
- Підійшовши до столика для причасників, треба з’їсти аитидор і випити теплоту (теплу воду), прочитати молитви подяки після Святого Причастя.
- В кінці Літургії кожен віруючий цілує Святий Хрест, щоб хресним цілуванням засвідчити свою відданість Спасителеві, на спомин Якого була проведена Літургія.
Сповідь – це не про ідеальність, а про щирість. Бог не чекає звіту за пунктами, Він чекає відкритого серця. Не бійтеся назвати речі своїми іменами, не соромтеся емоцій і не намагайтеся «виглядати краще». Перша сповідь – це лише початок глибшого шляху. І навіть якщо щось забудеться чи буде сказано не так – головне, що ви прийшли з вірою.
Якщо хочете полегшити вашу тяжку духовну ношу – знайдіть час для Сповіді, прийдіть до храму та принесіть плоди покаяння перед Господом.
Нагадаємо, які продукти не можна святити на Великдень, а що обов’язково має бути у кошику