17 серпня Переяславська громада прощалася із відважним земляком, справжнім захисником та патріотом Сергієм Мальованим. Він пішов боронити Батьківщину у перші дні війни, інформує Proslav.
Від початку повномасштабного вторгнення, Сергій проходив службу у 137-му батальйоні ТрО Бориспільщини. Як згадують його побратими, чоловік завжди був лідером, був попереду, його поважали, вірили, за ним хотіли йти.
За час війни земляк встиг побувати у найгарячіших точках фронту, таких як: Кліщіївка, Андріївка… Останній бій воїна був під Іванівським, на Донеччині. Вони з побратимами опинилися в оточенні росіян. Сергій вистрелив з РПГ у російську посадку й отримав відповідь. На жаль, фатальну…
У суботу, 17 серпня, Переяславська громада провела свого захисника в останню путь. Зупокійну літургію провели у місцевому Свято-Троїцькому Храмі.
Востаннє земляк пройшовся рідними вуличками та центральною площею. Погляди рідних були наповнені болем та гіркотою від втрати.
Вічний спочинок захисник віднайшов на Андрушівському кладовищі, посеред інших відважних, хоробрих та мужніх оборонців з Переяславської громади.
Проситися з Сергієм прийшли його рідні, близькі, побратими. Міський голова Вячеслав Саулко зазначив, що майже щодня громада отримує страшні, трагічні звістки з війни. Загалом, за його словами, вже 140 загиблих воїнів-земляків віддали свої життя за свободу рідної Батьківщини.
«Страшно усвідомлювати, що сталося б, аби рашисти були тут. Вони поставили собі за мету – знищити українців. Ми не потрібні їм на цій землі. Вони вбивають, ґвалтують, знищують нас. Це нелюди, це варвари… Воїн Сергій один із тих, хто у перші дні долучився до Збройних Сил. Він був зразковим військовим – завжди був на передовій. Сергій був справжнім патріотом! На превеликий жаль, у червні прийшла звістка про те, що його не стало. Протягом кількох місяців наші захисники зробили все можливе, щоб забрати його тіло з поля бою і доставити на рідну землю… Ми схиляємо голови перед його подвигом. Сергій до останньої хвилини виконував присягу захисника!.. Наш обов’язок – робити все для того, щоб пам’ять про наших Героїв ніколи не згасла!» – звернувся Вячеслав Володимирович й висловив співчуття сім’ї та близьким земляка.
За дорученням І відділу Бориспільського РТЦК та СП до присутніх звернувся представник ДФТГ-2 Олександр Молоткін. Він вказав, що стоячи біля свіжої козацької могили «усім тілом та усією душею усвідомлюємо, яку страшну ціну платимо за нашу свободу».
«Сергій обрав шлях воїна з перших днів. Не заховався, а встав і пішов. Я не можу знати, як і кожен із нас, про що він думав у свою останню мить. Але я точно знаю, що він тоді бачив обличчя своїх рідних та близьких. І саме це давало йому сили вставати і йти у “саме пекло”, давало йому сили забути про страх… Ми не будемо шукати слів утіки, тому що ми їх не знайдемо. В усьому всесвіті немає тих слів, які облегшать рідним біль. Ми схилимо голови перед ними у невимовній жалобі і співчутті. Схиляємо коліна у невимовній вдячності й шані Герою Сергію, який до останнього подиху боронив усіх нас. Слава козаку Сергію!» – сказав Молоткін.
Побратими переяславця із 137-го ОбТрО висловили співчуття рідним й розповіли свої спогади про захисника.
«Правду скажу, що сьогодні хоронимо справжнього козарлюгу. Його мало хто називав за іменем. Казали просто – Мальований. Казали, якщо Мальований буде “на передку”, значить буде все добре. Тут стоять хлопці, які були в останню секунду з ним і тримали його за руку. Тут стоять хлопці, яких він витягнув із того світу і вони залишилися живими», – поділився його побратим й додав, що усі суміжні підрозділи відзначали майстерність та хист Мальованого.
Як зазначив командир роти, переяславець був взірцем воїна Збройних Сил, на якого можна рівнятися.
«Вважаю, що він заслуговує на звання Героя України. Він багатьох виніс, багатьох захистив і востаннє, коли Сергій виходив на завдання – робив це, щоб захистити своїх хлопців. Якби не він – загинуло б набагато більше людей. Для мене він Герой. Ми втратили більше, ніж побратима. Ми втратили частину себе. Але він назавжди у наших серцях…», – додав військовий.
Сергій Володимирович, 1990 року народження, житель Переяслава. Служив головним сержантом першої стрілецької роти. Загинув 6 червня при виконанні бойового завдання західніше населеного пункту Іванівське, Бахмутського району, Донецької області. Відтоді вважався зниклим безвісти. 12 серпня тіло Героя ідентифікували за даними ДНК-експертизи.
Без чоловіка залишилася дружина, без батька залишилося двоє дітей. Щирі співчуття рідним! Вічна слава та пам’ять Герою!
Нагадаємо, напередодні у Переяславі попрощалися з 46-річним воїном Андрієм Одинцем: пішов захищати Україну добровольцем.