8 травня Україна і весь світ відзначають День пам’яті та примирення — на честь усіх жертв Другої світової й тих, хто переміг нацизм. Про цю війну зняли вже тисячі фільмів, проте більшість з нас, найскорше, звикли бачити війну через призму кіно знятого про неї, в контексті “отєчєствєнной” і “побєди” російською федерацією. Proslav переповідає матеріал видання Platfor.ma яка зібрала ті стрічки, які, й на нашу думку, направду талановито підійшли до осмислення трагедії.
«З МІРКУВАНЬ СОВІСТІ»
2016
Режисер: Мел Гібсон
На прикрість, серед фільмів на військову тематику є чимало з ремаркою «Засновано на реальних подіях». Однак в цьому випадку мова не про подвиг зі зброєю в руках, а зовсім навпаки. Особові справи кавалерів американської медалі Пошани зазвичай мають лише кілька сторінок, а от в документах Дезмонда Доса їх понад сто. Він отримав нагороду не за конкретний героїчний епізод бойових дій, а за безліч маленьких подвигів. «З міркувань совісті» художньо переповідає його історію — переконаного пацифіста, який, втім, сам пішов до армії, щоб захистити Батьківщину в скрутні часи. Дезмонд відмовлявся брати до рук зброю і пережив глузування товаришів, однак показав себе в бою. Так само уникаючи гвинтівки, він як медик попри власні поранення лише за один день врятував з лінії вогню 75 постраждалих бійців. Зайвий аргумент подивитися цей фільм — екранізація Мела Гібсона увійшла до 250 найкращих картин IMDb і отримала п’ять номінацій на Оскар, дві з яких виграла.
«МОГИЛА СВІТЛЯЧКІВ»
1988
Режисер: Такахата Ісао
Потужним антивоєнним висловлюванням може бути й мультиплікація — особливо якщо це шедевр знаменитої Studio Ghibli. Це історія двох японських підлітків, брата і сестри, мати яких загинула під час бомбардування, а з батьком немає зв’язку, бо він воює десь у складі флоту. Діти відчайдушно намагаються вижити в умовах останніх місяців Другої світової й змушені красти, тікати та переховуватися. Фільм створено на базі частково автобіографічної книги Акіюкі Носака, яка разом з мультфільмом увійшла до шкільної програми в Японії. Головний урок цієї пронизливої стрічки — неможливо сховатися від мороку війни, навіть якщо ви просто невинні діти.
«ДОЛЯ ЛЮДСЬКА»
1959-1961
Режисер: Масаякі Кобаясі
Можливо, найменш відомий у нас фільм, однак при цьому один із найбільш знакових для світового кіно. Ця грандіозна трилогія японського режисера Масакі Кобаясі вийшла у 1959-1961 роках за мотивами однойменного роману. На початку головний герой Кадзі — дещо наївний пацифіст, що бореться за справедливість. Однак після роботи з військовополоненими, передової, власного полону, втечі й поневірянь від колишнього ідеаліста лишається тільки оболонка людина, хепі-енду в якої бути просто не може. «Доля людська» — величний мінорний епос на тему жахів війни, що, на жаль, є актуальним і через 60 років.
«СПИСОК ШИНДЛЕРА»
1993
Режисер: Стівен Спілберг
Сім Оскарів, стабільні місця у топ-10 найкращих фільмів у історії за версією як глядачів, так і критиків, а також Стівен Спілберг, який окремо виділяв саме цей свій фільм. В основі сюжету — пронизлива історія німецького підприємця, який рятує євреїв від загибелі у концтаборах. Особливої ваги додає те, що цей фільм також засновано на реальних подіях. Подіях настільки неймовірних, що коли Спілберг вперше прочитав сценарій, то навіть не повірив, що історія нациста, який рятує євреїв, могла статися в реальності. Втім, як і будь-яке хороше кіно, ця стрічка більша, ніж свій сюжет. «Список Шиндлера» — антивоєнний шедевр про те, що ніхто не має переживати війну і страждати через свою расу, віру, національність, орієнтацію чи імперські фантазії свого лідера.
«ВЕЛИКИЙ ДИКТАТОР»
1940
Режисер: Чарлі Чаплін
На момент виходу цього фільму в жовтні 1940-го війна вже охопила половину світу. Більша частина Європи була окупована німцями, в Азії та Африці тривали важкі бої, над Атлантикою розгорнулася Битва за Британію, а СРСР анексував країни Балтії. На цьому тлі Чарлі Чаплін випускає гротескну трагікомедію, що явно перегукується з реальністю — диктатор Аденоїд Гінкель переслідує євреїв і виношує плани захопити сусідні країни. Втім, завдяки власній хоробрості, відкритості й збігу обставин його планам заважає звичайний єврейський цирульник. Можливо, ви бачили або принаймні чули про фінальну промову «Великого диктатора» — справжній гімн добру, благородству і любові до людей. Подивитися фільм варто хоча б заради неї.
«ТОНКА ЧЕРВОНА ЛІНІЯ»
1998
Режисер: Теренс Малік
Вислів з назви фільму можна трактувати двома способами. Перший — це епізод Кримської війни, коли британські солдати вишикувалися у дві шеренги, очікуючи вбивчої атаки ворожої кавалерії. Вигляд бійців у червоних мундирах і породив назву, що стала синонімом стійкості. Друге трактування — червона лінія фронту на карті. Генерали можуть вільно креслити її зі своїх стратегічних міркувань, однак для солдатів кожен міліметр на мапі означає сотні загиблих в реальному житті.
Фільм знаменитого Терренса Маліка розповідає про кілька місяців битви США і Японії на острові Гуадалканал. Американці атакують, але рядові бійці навіть не завжди розуміють, в чому сенс цієї операції так далеко від батьківщини та чому вони мають гинути на фоні райських тропічних пейзажів. На додаток до сильної історії та режисерської геніальності Маліка — саундтрек Ганса Ціммера і Вуді Харрельсон, Шон Пенн, молоді Джон Траволта, Джордж Клуні, Едрієн Броді та Джаред Лето в ролях.
«КАТИНЬ»
2007
Режисер: Анджей Вайда
У 1940-му влада СРСР наказала стратити понад 20 тис. польських громадян — головним чином у Катинському лісі на Смоленщині. Понад 50 років Радянський Союз заперечував свою причетність до цього, наполягаючи, що це зробили німці. Тільки у 1990-му провину було частково визнано.
Один із найкращих фільмів Анджея Вайди розповідає саме про цю трагедію. Через особисту долю кількох людей він розкриває історію грандіозної трагедії, що торкнулася сотень тисяч. Тим більш, що одним із цих сотень тисяч є сам режисер — його батька стратили в Катині. Своєрідним знаком якості стрічки є й те, що у 2015 році «Катинь» заборонили до прокату у РФ.
«ЛЮТЬ»
2014
Режисер: Девід Еєра
Здавалося б, звичайний голлівудський бойовик: популярні актори (Бред Пітт, Шая Лабаф, Майкл Пенья), солідний бюджет у майже $70 млн, героїчна тематика — одинокий танк має зупинити просування цілого нацистського батальйону. Однак насправді за динамічним сюжетом легко розгледіти потужне антивоєнне висловлювання. Режисер майстерно показує, як слабкий новобранець поступово втрачає людяність і ззовні, і всередині, а навіть бойовий героїзм зазвичай виглядає як біль, страх, тіснота і бруд. The Independent назвав цю стрічку «антивоєнним фільмом, що намагається стати гостросюжетним трилером». Напрочуд влучний опис.
«ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН»
1981
Режисер: Вольфганг Петерсен
Ще один фільм зі схожим лейтмотивом вийшов ще у 1981 в Німеччині. Він розповідає про бойовий рейс німецького підводного човна. Втім, на відміну від деяких інших національностей, німці свій урок вивчили — ніяких імперських чи пропагандистських мотивів у картині немає. Навпаки, командир сприймає виступи Геббельса скептично і сперечається з цього приводу з іншими. А в процесі й весь екіпаж наочно розуміє всю беззмістовність та марність їхньої служби. Вбивають вони, вбивають їх — і хепі-енд в таких умовах трапитися просто не може.
![Das Boot (1981) REMASTERED TRAILER [HD]](https://i.ytimg.com/vi/KhNnU4h1Q50/hqdefault.jpg)
«ВРЯТУВАТИ РЯДОВОГО РАЯНА»
1998
Режисер: Стівен Спілберг
По-справжньому видатні воєнні фільми насправді є антивоєнними. Одна з найкращих картин Стівена Спілберга — саме така. П’ять Оскарів, безліч інших престижних премії й заброньоване місце в переліку найкращих стрічок в історії підтверджують велич. Сюжет про спеціальну місію заради того, щоб забрати з фронту звичайного рядового і досконалі бойові сцени відповідають за «воєнність». А в сумі — шедевральне висловлювання, де ледве не кожна сцена демонструє безглуздість війни, її кров та біль. І як додаткова перевага фільму — епохальна гра Тома Хенкса в ролі шкільного вчителя, що був змушений перетворитися на жорсткого бійця — та жорсткого лише ззовні. «Врятувати рядового Раяна» — справжній гімн людяності та видовищний маніфест проти війни.
Радянська кіноспадщина доводить: якщо історію Другої світової викривити в російсько-радянському форматі “Великої Вітчизняної”, поставити на безальтернативні в СРСР рейки масової культури й розігнати, матимемо вату в головах співвітчизників. Відтак на часі побачити інший, світовий погляд на цю війну.