«Шолом алейхем!» – традиційне єврейське привітання, що означає «Мир вам!». Саме такий псевдонім обрав собі Соломон Рабинович, письменник, який все життя писав про народ і для народу. З нагоди 166-річчя класика єврейської літератури Шолом-Алейхема у його рідному Переяславі відбувся мітинг, повідомляє Proslav.
Захід біля пам’ятного знаку Шолом-Алейхема у парку Тараса Шевченка ініційований переяславським Товариством єврейської культури. Його керівниця Ірина Кучеренко закликала присутніх вшанувати хвилиною мовчання пам’ять усіх, хто поклав життя, виборюючи свободу та незалежність України.
Заступниця міського голови Оксана Степаненко подякувала товариству за вшанування пам’яті і популяризацію творчості видатного письменника-земляка.
Ніна Захарчук, яка 27 років працювала завідувачкою музею Шолом-Алейхема в НІЕЗ «Переяслав», розповіла історію створення музею письменника:
– Михайло Сікорський звернувся до євреїв усього Радянського Союзу з проханням надати експонати для створення музею. Багато письменників і художників відгукнулися, надсилали твори. У ті часи це було нелегко зробити. У вересні 1978 року музей відкрили у хаті мірошника. Риючись в архівах, я знайшла матеріал Абрама Чубинського, друга заповідника. Він згадував, що Михайло Іванович звернувся до євреїв у США із проханням про допомогу на створення музею. Там зібрали 1,5 мільйона доларів, але наша влада заявила, що не потребує коштів і що є приміщення для музею. Так музей і залишився в нинішньому місці.
Далі Ірина Кучеренко ознайомила присутніх із найцікавішими фактами біографії письменника.
Шолом-Алейхем народився 2 березня 1859 року в Переяславі на вулиці Старокиївській. Ранні роки провів у містечку Воронкові Полтавської губернії. Його батько, Нохум Рабинович, був крамарем – займався виготовленням олії та обробкою цукрових буряків. Коли він збанкрутував, родина перебралася до Переяслава.
– Спочатку Соломону не подобався Переяслав, але згодом він полюбив це місто, – розповідає Ірина Ігорівна.
У Переяславі він здобув початкову освіту в хедері – єврейській релігійній школі:
– Це була школа, де діти з п’яти років вивчали Тору і цитували її напам’ять. У тій будівлі нині працює ЖЕК. Коли він вступив до Переяславського повітового училища, там не навчалися євреї. Одного дня після занять хлопці напали на нього і вимазали смальцем, бо євреї не їдять свинини – вони хотіли зробити його «таким, як усі».
Коли Шолому виповнилося 13 років, його мати померла від холери. Батько залишився один із сімома дітьми, й невдовзі одружився вдруге з жінкою, яка теж мала семеро дітей. Виховувати 14 дітей було непросто – мачуха виявилася суворою, а найбільше перепадало саме Шолому. Непосидючий та допитливий хлопець почав записувати її лайки, що згодом стало основою його першого літературного твору – словника лайливих висловів мачухи.
Після закінчення училища Шолом-Алейхем вирішив заробляти самостійно. У 17 років почав давати приватні уроки в Переяславі та Ржищеві. У 18 років доля завела його до маєтку Лоєвих у Софіївці під Богуславом, де він став учителем доньки господаря – Ольги Лоєвої.
Ольга стала його першим читачем і натхненником. Між ними спалахнули почуття, але її батько виступив проти їхніх стосунків і вигнав юнака. Попри заборони її батька, вони одружилися. У подружжя народилося шестеро дітей.
Спочатку Шолом-Алейхем писав давньоєврейською мовою, але згодом перейшов на ідиш, щоб зробити свої твори доступними широкому загалу. Він заснував «Єврейську народну бібліотеку», підтримуючи молодих літераторів.
Після єврейських погромів 1904–1905 років письменник емігрував до Америки. Там він тяжко хворів, але продовжував працювати. Влітку 1908 року здійснив поїздку містами, де проживали євреї, але раптово захворів на туберкульоз. Для його лікування друзі організували збір коштів серед читачів.
Початок Першої світової війни застав його в Німеччині, звідки він був змушений виїхати. Деякий час перебував у Данії, а згодом переїхав до Нью-Йорка. Попри фінансові труднощі та хворобу, він продовжував писати.
Шолом-Алейхем помер 13 травня 1916 року. Він був забобонним і ніколи не використовував число 13 у своїх рукописах – навіть сторінки нумерував 12, 12а, 14 – але саме цього дня його не стало. Його поховали в Нью-Йорку, хоча сам він мріяв спочити в Києві, з яким пов’язано 20 років його життя.
Критики порівнюють Шолом-Алейхема з Марком Твеном через схожість стилів та любов до літератури для дітей. Сам Марк Твен навіть зауважив, що вважає себе американським Шолом-Алейхемом.
Нагадаємо, до 166-річчя Шолом-Алейхема у Переяславі відкрили виставку.
