Музика – це справжнє свято для душі, яке завжди поряд. Недарма в народі кажуть: «Де баян – там спів, а де спів – там радість». Досвідчені педагоги відділу народних інструментів Переяславської музичної школи імені Павла Сениці навчають грі на баяні та акордеоні. Цілком і повністю вони присвятили життя дітям і музиці, а гордість їхньої праці – успіхи талановитих учнів, розповідає Proslav.
Історія відділу народних інструментів та видатні постаті
Відділ народних інструментів Переяславської музичної школи має глибоке коріння – фактично він почав існування одночасно з музичною школою. Серед фундаторів були педагоги Іван Бенедійович Саражинський та Микола Іванович Виногородський. За роки роботи у відділі викладали такі майстри, як Олег Васильович Драгунов, який виховав цілу плеяду молодих талантів, Микола Олександрович Козачук, автор багатьох творів для баяна та акордеона, Юрій Петрович Шкарупін, який удосконалив виконавську майстерність учнів і допоміг їм розвинути артистизм.
Особливої уваги заслуговує «Переяславське тріо баяністів», створене в 1974 році, яке здобуло безліч перемог на міжнародних конкурсах, принісши славу не тільки школі, але й всьому регіону. Його засновником і постійним учасником був колишній директор школи, майстер-віртуоз Володимир Федорович Проказов.
Ще однією зіркою «Переяславського тріо баяністів» був Юрій Дебеляк. Після закінчення музичного відділення Білгород-Дністровського педагогічного училища на рідній Одещині Юрій Миколайович приїхав за направленням у Переяслав.
Відпрацював чотири роки у педучилищі й у 1966 році влаштувався у дитячу музичну школу. Важко уявити, що його шлях викладачем гри на баяні й акордеоні розпочався 60 років тому!
«Музичної грамоти я не знав – вчився грати на слух»
Дід Юрія Миколайовича був чоботарем і хотів, аби і внук опанував «серйозне ремесло», але хлопчик мріяв стати музикантом, виступав у шкільній художній самодіяльності й вже у восьмому класі акомпанував учителям.
– Для мене малювати й грати на інструменті було улюбленими заняттями. Я знаю, що Господь не обійшов мене обдаруванням. У селі не було музичної школи, тому музичної грамоти я не знав – вчився грати на слух. З інструментами тоді було важко. Директор школи пішов до голови колгоспу й попросив баян для мене. Давав мені його додому, щоб я тренувався. Вчителі обурювалися, бо я не встигав за їхніми предметами, але директор вступався за мене – він сам дуже любив музику, гарно співав. Я йому все життя за те вдячний.
Завдяки своєму таланту юнак легко вступив до музичного училища. Наполегливістю та працелюбністю зрештою домігся слави високопрофесійного фахівця. Крім педагогічної роботи, займався й творчою: активно виступав, писав власні композиції, підготував ряд збірників, які досі використовують у роботі музичної школи.
Юрій Миколайович згадує, що коли він тільки прийшов працювати, охочих навчатися грі на баяні було дуже багато – бути вправним музикантом було дуже престижно. Поступово ентузіазм молоді згасав – це заняття для дуже старанних і дисциплінованих, каже педагог:
– Мені здається, що не останню роль тут відіграв технологічний прогрес – коли дитина може здобути будь-яку інформацію одним рухом пальця, у неї немає необхідності думати. Навіщо таблиця множення, якщо є калькулятор? Навіщо шукати собі хобі, коли всі розваги у телефоні? Музика – це труд і, щоб не втрачати форму, слід працювати щодня. Я не хочу сказати, що сучасні діти гірші чи кращі – вони просто інші.
Два роки тому Юрій Миколайович пішов на пенсію. Утім за інструмент береться кожного дня. І рідні стіни не забуває – часто заходить у гості, навідує викладачів, серед яких багато його учнів.
– Не можу повірити, що мої учні вже виходять на пенсію, досі пам’ятаю їх маленькими талановитими дітьми, – усміхається Юрій Миколайович.
«Якщо хочете, щоб ваша дитина стала лікарем, здайте її на баян»
Викладачка гри на баяні й акордеоні Тамара Миколаївна Кичак теж закінчила Переяславську музичну школу й навчалася майстерності в Юрія Дебеляка.
Жінка переконана, що робота дітьми – це теж мистецтво, і щоб навчати їх музиці, потрібно бути не лише фахівцем своєї справи а й дипломатом та психологом. Саме таким був і Юрій Дебеляк, каже Тамара Миколаївна.
– У дитинстві Юрій Миколайович був моїм улюбленим вчителем – кращого я не знаю. Його культура спілкування, вміння знайти індивідуальний підхід, вчасно похвалити, відчувати дитину… Все це стало взірцем для мене у роботі з учнями.
Тамарі Миколаївні є ким пишатися – її вихованці здобули величезну кількість перемог на конкурсах різного рівня. Багато випускників продовжили навчання у вищих навчальних закладах мистецького напрямку й стали професійними музикантами. Серед них відомий на Переяславщині баяніст Владислав Брик. І його син Назар також навчався у викладачки.
Тамара Миколаївна з гордістю показує відео, на якому її улюблені учні – Назар Брик та Назар Москалець, виступають під час випускного концерту.
«Це справді обдаровані діти, але без щоденної праці такого результату б не було», – ділиться думками викладачка. Вона наголошує, що в музиці, як і в спорті, має бути чітка система занять. Вдома важливо регулярно повторювати матеріал і виконувати рекомендації вчителя.
– Ці хлопці почали займатися змалку. Назар Брик прийшов у 8 років – це ідеальний вік для початку занять. У нього був невеличкий інструмент – підходящий за габаритами. Його стрімкому розвитку значно сприяла татова підтримка – ми втрьох розумілися з півслова. Хоча Назар далі й не пішов по музичній стежці, для випускного він обрав складну програму на рівні майбутнього вступника музичного вишу.
Тамара Миколаївна зауважує, що гра на баяні й акордеоні розвиває музичний слух, моторну координацію та покращує концентрацію. Учні, які освоюють ці інструменти, отримують міцну базу для подальшого розвитку:
– Гра на баяні надзвичайно розвиває мозок. Мама одного з моїх учнів, яка працює лікаркою, колись зазначила: «Якщо хочете, щоб ваша дитина стала лікарем, здайте її на баян. Мозок працює фантастично, розвивається дрібна моторика обох рук – ідеально для майбутнього хірурга!»
Баян і акордеон у тренді: популярні виконавці відроджують інтерес до народних інструментів
Сьогодні все більше дітей цікавляться баяном і акордеоном, адже ці українські народні інструменти набувають популярності, стають трендовими, каже Тамара Миколаївна:
– Колумбієць українського походження Янко разом зі своїм ансамблем виконує українські пісні на акордеоні, виконавиця Енджі Крейда грає на баянчику і співає, гастролює Україною, що також захоплює молодь. Такі приклади надихають дітей – вони теж мріють навчитися грати й вийти на сцену.
Баян – не зовсім звичний інструмент в дівочих руках, утім дівчатка теж навчаються з задоволенням, розповідає Лідія Тесля.
– У мене зараз навчаються дві дівчинки – у першому й другому класах, – каже Лідія Петрівна. – Минулого року ми випустили трьох баяністок. Пам’ятаю себе в дитинстві: до нас у клас прийшли викладачі з музичної школи, запрошували на заняття. Я прибігла додому й оголосила, що теж хочу. Мені кортіло записатися на фортепіано. Але в нас тоді було дві кімнати і четверо людей – ніде було ставити те фортепіано. Тато сказав: «Йди на баян». Купив мені інструмент. Я була відмінницею, не було такого дня, щоб прийшла не готова. Зі школи приходжу й беруся репетирувати. А тато й собі з роботи приходить, хоче телевізор подивитися. Гукає: «Знов ти зі своїм баяном, тільки я прийду – тобі треба грати!» А що ж робити – мені ж займатися потрібно! Загалом, музичну я закінчила на «відмінно» – стало зрозуміло, що треба й далі йти цим шляхом.
У Переяславській музичній школі імені Павла Сениці Лідія Петрівна працює майже 45 років. Зі свого досвіду запевняє, баян і акордеон – це дивовижні інструменти, які можуть виконувати і сольні партії, і акомпанувати іншим музикантам. Їхнє унікальне звучання дозволяє відтворювати різноманітні мелодії і класичної, і сучасної музики.
9-річний Олег Пахолок навчається гри на баяні у третьому класі. Відвідує заняття із великим бажанням і задоволенням – за будь-якої пори року і в будь-яку погоду. Тато Олега – військовий, захищає Україну від ворога. Коли він повернеться з війни, вони з мамою і бабусею разом прийдуть на виступ юного баяніста. Олежко вже готує композицію, якою зустрічатиме тата з перемогою.
