24 серпня у кінопрокат вийшов довгоочікуваний фільм режисера Олеся Саніна «Довбуш», і вже за перший вікенд картина встигла зібрати 8,7 млн грн. Над її зйомками працювала команда з 3000 професіоналів, для стрічки пошили понад 1000 костюмів, у наймасштабніших сценах брали участь близько 500 людей, а одночасно в кадрі перебували по 50 каскадерів.
Чому цей фільм вартий уваги і які важливі теми він піднімає, розповідають для Forbes режисерка та сценаристка Марина Степанська, історик Володимир В’ятрович і продюсер Тарас Босак, передає Proslav.
Марина Степанська, режисерка та сценаристка
Марина Степанська наголошує, що це кіно в жанрі епос, легенда, а не драма чи екшн-бойовик. Тому тут досить проста історія. Однак історія тут не є базою. Основою цієї картини є побудова образу міфічного героя, який подолав смерть.
«Я, як українка, дуже потребую такого міфу. Під час перегляду я ловила себе на думці, що скільки століть пройшло, а діалоги про необхідність здобути волю та її ціну досі актуальні», – ділиться режисерка.
Вона розповідає, що коли опришки в фільмі кинулися в бій із криком «Наша земля не дасть нам померти», у неї наче призупинилось серце: «Я уявляю, як це сприймають чоловіки й жінки, які служать у ЗСУ і теж борються. Тому як кіно-легенда, кіно-міф це вдала картина. Зокрема, тому що вона побудована як масштабне візуальне полотно».
За словами Степанської, побудувати історичну картину з масштабними боями, і при цьому зі збалансованою історією, де розкрита персональна лінія героя, лінія відносин в сімʼї, любовна лінія, надзвичайно складно.
Також вона згадує про досить цікавий образ жінки – не просто класичного образу Марічки, яка «жила, страждала, любила, померла». А жінки, яка рятує головного героя і допомагає йому обманути смерть.
Режисерка називає фільм ювелірною роботою з точки зору побудови предметного світу.
«Кілька років тому я робила карету для кількох сцен, і тому розумію, яких ресурсів вартує зробити один епізод цього фільму. У суто предметному вимірі «Довбуш» – вершина індустрії», – розповідає пані Марина. Додає, що це також професійна робота камери Сергія Михальчука, яка вигадливо і чутливо передає весь предметний світ, його динаміку, кольори, світло, фактури.
«Та я не очікувала, що мене охопить туга, коли почались титри із сотнями людей. Вони наче зібрали великий, коштовний, якісно зроблений літальний апарат, який існує в одному екземплярі. А «завод» уже розібрали, і більше він нічого подібного не випустить. Частина знімальної групи зараз служить. І є усвідомлення, що ми тільки-тільки чогось навчилися, але є дуже великий ризик все це втратити, а потім знову починати з нуля», – резюмує Степанська.
Володимир В’ятрович, історик
Володимир В’ятрович зазначає, що історичний фільм є хорошим тоді, коли не потребує додаткової історичної підготовки. «Довбуш» він вважає саме таким. Адже його сюжет дає можливість зрозуміти і події, які відбуваються, і трохи ширший контекст.
«Мені якраз сподобалось, що режисер не ставив за мету створити реконструкцію життя Олекси Довбуша. І це дуже важко, тому що історичні документи містять переважно перекручену інформацію про нього», – зауважує історик.
На цей фільм пан Володимир ішов до кінотеатру швидше як глядач, а не як історик, і вийшов дуже задоволеним. Йому сподобалися операторська робота, пейзажі, гра акторів. А музичний супровід нагадав В’ятровичу один із його улюблених саундтреків до історичного фільму «Король Артур» Гая Річі.
«Чи є відмінності в драмі Довбуша в реальності та у фільмі? У деталях, мабуть, так. Але суть вловлена абсолютно правильно. Людина живе в державі, яка її не цінує. Вона належить до поневоленого народу та відчуває несправедливість. І єдиний спосіб, у який можна виправити ситуацію, – взяти зброю до рук і навіть займатися речами, які хтось вважатиме злочинними. Тобто суть реального конфлікту в житті Олекси Довбуша чудово передана», – ділиться експерт.
Він вважає, що фільм сподобається любителям «Хороброго серця», «Короля Артура» і «Останнього з могікан»: «Для мене це поки що найкраще історичне кіно, зроблене в Україні. Сподіваюсь, що це лише початок».
Тарас Босак, продюсер
«Дуже крута операторська робота, багато візуальних референсів до відомих картин або фільмів. Наприклад, відтворили картину «Таємна вечеря», тільки у фільмі чільне місце за столом відведене Довбушу. Є референси до фільму Саніна «Поводир», де сліпий бандурист грає на інструменті. Красиві локації теж великий плюс цього фільму», – ділиться своїми враженнями Тарас Босак.
За його словами, так велика кількість історичних костюмів – це дуже незвично для українського кіно. Також він відмітив вдало підібрану масовку, бо люди мали дуже схожу зовнішність, яка відповідала тодішнім часам.
Продюсер вважає, що в Україні цей фільм точно не окупиться: «Але зараз Україна на підйомі, і після «Мавки», можливо, іноземна аудиторія виявить інтерес до українського продукту. «Довбуш» – якісний продукт європейського та американського рівня. Тому, якщо буде достойний дубляж, гарне промо, у світі він може зібрати хорошу суму коштів. Це буде крутим прецедентом, якщо він там окупиться. Можливо, тоді з’являться приватні інвестори, які будуть вірити: український кінематограф – це бізнес».
