Упродовж місяця хаскі на ім’я Хенк боровся за життя з наслідками нелюдських тортур. Знесилений від постійного болю, дивився в очі лікарям і волонтерам, благаючи полегшити його страждання. Він мужньо виніс всі виклики долі – зраду господарів, байдужість перехожих, катування садистів. І коли нарешті отримав шанс на порятунок, серце Хенка не витримало.
«Хенк помер… Наша подорож довжиною в місяць, закінчилась. Лікарі зробили все можливо, адже любили Хенка і дуже про нього дбали. Не витримав Хенк, побіг на райдугу…», – цей щемливий допис опублікувала волонтерка Марина Драбик, яка боролася за життя хаскі.
Ще болючіше від того, що за кілька днів до смерті Хенк пережив чергову планову операцію і його навіть готували до виписки. Раптово у собаки стався заворіт кишок. Його екстрено прооперували, але врятувати, на жаль, не змогли…
Звіряча жорстокість
Поки одні люди рятують світ від зла, інші – продовжують його чинити. Парадоксально, та у нашому цивілізованому суспільстві досі є місце жорстокості до тварин. Серед нас вулицями ходять двоногі істоти, які вважають себе хазяїнами природи. Які чомусь наділили себе правом розпоряджатися життями слабших створінь.
У жовтні соцмережами розлетілася шокуюча історія – у Переяславі живодери стріляли в собаку й заживо кастрували його. Три дні хаскі на ім’я Хенк лежав на вулиці приватного сектору понівечений і мучився в агонії, поки очевидці не повідомили про нього волонтерці з міста Бориспіль Марині Драбик.
Жінка примчала до Переяслава й ледь не знепритомніла від побаченого. Мерщій доправила пса до ветеринарної клініки.
«Пишу і ридаю, адже те, що я пережила, поки перевозила Хенка, неможливо описати словами. Він кричав від болю, просто кричав…», – ділилася волонтерка.
Неможливо збагнути, які страшні муки відчувала тварина. У Хенка виявили кулю в задній лапі, вивих стегна, глибокі рани по всьому тілу, які роз’їдали черви, розрив статевих органів, зламані ребра, що призвело до потрапляння повітря в легені, критичне зневоднення, сильний запальний процес, анемію, больовий шок… Столичні фахівці почали робити все можливе для спасіння хаскі.
Притулок не може вмістити всіх знедолених собак
Перший день лікування тварини обійшовся волонтерці у понад 12 тисяч гривень. У соцмережах вона звернулася до небайдужих з проханням про фінансову допомогу. Тоді Proslav вперше написав про Хенка та закликав читачів долучитися до збору грошей для лікування собаки.
Резонансна публікація зібрала сотні коментарів. Кілька дописувачів упізнали Хенка, бо неодноразово бачили його біля продуктових магазинів у пошуках їжі.
«Цей хаскі з Борисівки, він ходив один, покинутий. Робила про нього дописи, щоб хтось забрав, прихистив. Дзвонила в притулок – усе марно», – написала пані Світлана.
У розмові з нашими журналістами вона розповіла, що вперше побачила Хенка навесні цього року, коли той, худий і голодний, прийшов на її подвір’я. Переяславка зазначила, що час від часу підгодовувала собаку і намагалася допомогти в межах своїх можливостей.
«Якийсь чоловік хотів його забрати, але так і не зробив цього, наскільки я зрозуміла. Тоді 18 червня я подзвонила в міський притулок, мені відповіли, що місць немає, собак удвічі більше, ніж вони можуть прийняти. Хенк спав на нашому подвір’ї 5 днів, а потім зник», – пригадала жінка.
Депутатка Переяславської міської ради, зоозахисниця Аліна Римар підтвердила, що голові ГО «У добрі руки» Тетяні Чеботарь, яка опікується місцевим притулком, телефонували щодо хаскі, який блукає вулицями міста без нагляду.
«Їй щодня телефонують із проханнями забрати домашніх собак, власники яких виїжджають, хворіють, втомлюються, не мають грошей утримувати тощо. Домашні собаки є зоною відповідальності їхніх власників, а не притулку. Чи винен притулок у тому, що не може вмістити всіх знедолених собак? У місті з населенням 30 тисяч осіб розраховувати, що всі питання щодо тварин вирішать 2-3 людини, несправедливо», – пояснила Аліна Римар.
Зморений Хенк важив 10 кілограмів
Наступного дня після виходу публікації до нашої редакції прийшов чоловік, представився власником Хенка. Він попросив контакти волонтерки, аби подякувати їй за порятунок його собаки, і розповів свою версію подій.
«Днями я повернувся з-за кордону, там лікувався після військової служби, і ліг в кардіологічне відділення нашої лікарні. Виїхавши з двору, залишив ворота не щільно зачинененими і пес просто вибіг. Це було 19 жовтня. А 22 жовтня побачив у соцмережах інформацію, що собака поранений у лікарні Києва», – стверджував пан Євген.
За словами чоловіка, виїжджаючи з родиною в іншу країну, він попросив батька приходити й годувати Хенка, і той регулярно навідував собаку. Господар запевняв: слова сусідів про те, що пес був покинутий напризволяще і бродив містом пів року – абсолютна нісенітниця. Наголосив, що вже написав до поліції заяву, аби покарати злочинців.
Через тиждень Марина Драбик оприлюднила черговий шокуючий допис: собаку підстригли, бо не могли вимити екскременти бліх із шерсті, та зважили – його вага становить 10 кілограмів:
«Господи, це одні кістки, при тому, що Хенк вже тиждень їсть, а до того йому відновлювали водний баланс, адже він був критично зневоднений. Тримайся, мій хлопчик!»
Ми звернулися до відділу поліції № 1 (м. Переяслав) Бориспільського РУП ГУНП в Київській області. Там відповіли, що відкритих справ за ст. 299 ККУ «Жорстоке поводження з тваринами» немає.
Разом з тим, все більше містян надсилали нам дописи кількамісячної давнини, у яких перехожі не могли пройти повз голодні очі хаскі й закликали добрих людей забрати пса.
Отримали навіть скріншот листування, з якого зрозуміло, що ще в червні відповідальні за Хенка «давали згоду» будь-якій сторонній людині забрати його собі або прилаштувати куди-небудь.
Посеред вулиці величний Хенк був нарівні зі своїми дворовими побратимами. Кожен з них – породистий чи безпородний – радіє й сумує, відчуває біль і страждання, хоче бути потрібним і вірно служити своєму господареві. Просто комусь пощастило мати люблячу родину й теплу домівку, а комусь – випало бути безхатченком. Хенкові знайти новий дім більше не судилося…
Волонтером має бути кожна людина
Тільки в останній місяць свого життя Хенк відчув краплю турботи й любові. Мешканка Борисполя Марина Драбик – журналістка за фахом, зоозахисниця за покликом серця. Її особиста сторінка заповнена зворушливими дописами про знайдених безпритульних тварин. Голодних, безпомічних, хворих, покалічених. За десять років завдяки її небайдужості врятовано тисячі пухнастих життів.
Спочатку вона годувала, лікувала й стерилізувала бездомних чотирилапих суто за власні кошти, кожному самотужки шукала господарів. З часом підключилися друзі, знайомі, а потім і незнайомі, які дізналися про її діяльність з соцмереж.
Українському законодавству доведеться ще довго розвиватися до рівня європейських країн, де ставлення до тварин є індикатором цивілізованості суспільства. Але Марина не збирається покладатися на абстрактні сили держави, громадських організацій чи притулків. Жінка керується лише власною совістю. Не може спокійно жити, знаючи, що поруч з голоду помирає беззахисна істота. Вона переконана, що волонтером має бути кожна пересічна людина.
– Не забувайте годувати безпритульних тварин, але не давайте хвостикам трубчасті кістки, бо вони можуть травмувати кишківник. Налийте їм водички, навіть якщо тварина не ваша, пускайте їх погрітися в морози, – закликає волонтерка. – Тільки ми можемо дати їм шанс на життя.
Своїх підопічних Марина ласкаво називає «дітьми».
– Доля тварин залежить від нашої чуйності, від нашого бажання допомогти. Чим допомогти? Варіантів безліч. Простерилізуйте своїх домашніх улюбленців. Стерилізована тварина – це здоровіша тварина. Тільки ми можемо попередити жорстокі умови народження собако-котячих малюків, яких деякі люди позбавляють життя одразу після народження, викидають на смітники, підкидають, думаючи, що хтось врятує… А насправді, просто перекидають відповідальність на інших. Історія Хенка має стати прикладом, як не має бути.
Тіло Хенка кремували, а прах поховали у Переяславі. Він був одним з мільйонів покинутих братів наших менших, яких приручили, але відповідальність за них не посилили. Один з тисяч безвинних тварин, які померли від рук людей.
Його історія на землі закінчилась, та, можливо, саме вона пробудить у серцях любов, співчуття і милість до тварин. І все більше людей помічатимуть благальні погляди вуличних чотирилапих, які потребують нашої допомоги.
Нагадаємо, у переяславському притулку ви можете взяти пухнастого вірного друга.