Попри те, що 32-га сесія Переяславської міської ради VIII скликання 19 травня заборонила на території громади діяльність Української православної церкви (у побуті – московського патріархату), її представники в нашій громаді, які разом з більшістю вірян своїх приходів наразі не виявили бажання переходити до лона Православної Церкви України, видається, продовжують нехтувати рішеннями місцевої влади. Вони і надалі проводять богослужіння та читають проповіді не лише старослов’янською а й російською мовами, а також запрошують очолити їх керманичів своєї церкви.
У мережі YouTube, на каналі митрополита Бориспільського і Броварського, керуючого справа Української Православної Церкви Антонія (Паканича) (21,6 тис. підписників), журналісти ProSlav віднайшли відео, які були опубліковані на каналі 9 днів тому під назвами «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦКИЙ. Литургия в монастыре в честь Архистратига Божия Михаила» (2,9 тис. переглядів) та «Нужно менять себя под Церковь, а не Церковь под себя! Проповедь в 7-ю Неделю по Пасхе» (2,5 тис. переглядів). У них митрополит, як стає зрозуміло з проповіді, на запрошення місцевих отців з УПЦ у 7-му неділю по Великодню (5 червня 2022 року), приїздить до Свято-Михайлівського монастиря по вулиці Михайла Сікорського, 34, що наразі належить до «орбіти» УПЦ та звершує службу з нагоди дня пам’яті отців Першого Вселенського собору та інших дат, які припадають на цей день за церковним календарем.
Зважаючи на назви роликів й контекст проповідей митрополита, а також підтвердження нам факту такого богослужіння архімандритом Антонієм (Пономаренком), можна стверджувати, що відео не архівне й справді знято вже в умовах заборони УПЦ в межах Переяславської громади та, зважаючи на дату проведення, в момент активної фази переходів храмів громади з підпорядкування УПЦ до ПЦУ.
Найперше, дивує вже сама назва першого відео – певно, митрополиту Антонію, який, здебільшого, опікується християнськими справами у сусідніх Борисполі та Броварах й досі не відомо, що ще 30 жовтня 2019 року Верховна Рада прибрала з назви нашого міста її другу частину на честь гетьмана Богдана Хмельницького.
Що ж до самого змісту ролика, у якого чомусь немає текстового опису, то на його початку ми бачимо як архімандрит Антоній (Пономаренко, настоятель монастиря), який відзначився одіозною поведінкою під час нещодавнього зібрання релігійної громади жителів мікрорайону Борисівка, зустрічає Антонія з квітами і, чомусь, запрошує до храму українського митрополита не якимись звичними українськими словами на кшталт «Ласкаво просимо» чи «Вітаємо у Переяславі», а російськомовним закликом «Добро пожаловать». Врешті, до питання мови ми повернемося в цій публікації дещо пізніше.
Уже в монастирі митрополиту Антонію співслужать, за нашими підрахунками, не менше ніж 13 священників і паламарів, серед яких на відео переяславці легко можуть впізнати вищезгаданого настоятеля Свято-Михайлівського монастиря архімандрита Антонія, архімандрита Ніла (настоятеля Свято-Троїцького храму), отця Сергія (до переходу храму в ПЦУ – настоятеля Церкви Івана Богослова у Гайшині), отця Семена (Свято-Михайлівський монастир) та інших священнослужителів. Також, зважаючи на фрагмент відео на 3 хвилині 56 секунді, де митрополит виголошує слово «Аксіос» (з грец. «достойний, гідний»), можна констатувати, що у цей день в храмі відбувалося проголошення (рукоположення) хіротонії нового переяславського диякона, імені якого у телефонній розмові нам не уточнили, хоча архімандрит Антоній підтвердив нам факт хіротонії у ході цього богослужіння. Також, судячи з наших підрахунків, зроблених на основі відео, протягом служби у храмі присутні близько сотні переяславців. Прикметно, що ніхто з них не поділився радістю зустрічі з митрополитом у соціальних мережах. Так чи інакше, складно не погодитись, що кожен вірянин має за честь приймати на гостину митрополитів і керманичів своєї церкви, а відтак, в еру інформаційних технологій, цілком міг поділитися цим в мережі. Проте, щоденно моніторячи місцеві спільноти і маючи в друзях багато переяславців, нікому з нашої команди про такі випадки не відомо.
Про те, що відео не архівне, а відзняте уже в межах дії заборони на діяльність УПЦ в громаді, можна припускати ще й зважаючи на недвозначну проповідь митрополита Антонія наприкінці служби – вона чомусь, попри те, що митрополит вільно володіє українською і приїхав до міста, де мешканці, переважно, україномовні, виголошувалася російською мовою:
«Сердечно благодарю вас за приглашение […]. Не взирая на то, что происходит и будет происходить, сохраняйте церковное единство, сохраняйте чистоту веры нашей православной. И даже тогда, когда не понятно и очень больно, помните что больнее было Христу […]», – зазначає Паканич та, серед іншого, додає, що нині вони моляться за те, аби Господь послав «свой мир» на нашу землю, аби війна припинилася і люди мали змогу розвиватися та працювати на благо «нашего отечества земного». Слів «війна» чи «Україна» протягом усього відео чомусь не звучить. Можливо, той, хто монтував ролик, загубив його десь між склейками і не зважив за потрібне «вставити» у репортаж.
У свою чергу, архімандрит Антоній (Пономаренко), попри чудове володіння українською, чомусь також російською мовою дякує митрополиту, підкреслюючи, що Паканич «преподает»переяславським священникам і вірянам зразок «чистоты и искренности» і «всегда подказывает, как нужно правильно». Священник дякує митрополиту за те, що він завжди поряд «и в радости, и в скорби» і просить «вашего благословения и ваших святых молитв». Разом з тим, висловлює бажання аби він якомога частіше бував в Переяславі та, від імені приходу, дарує Антонію Паканичу ікону святого архистратига Михайла. До слова, проводжаючи митрополита, деякі присутні переяславці теж попросили його приїздити частіше.
Пояснюючи нам в телефонній розмові причину того, що проповідь і спілкування було російськомовним, архімандрит Антоній (Пономаренко) сказав наступне: «Зважте на мій вік – я людина з Советского Союза. Я вчився в російській школі, бо мене в українську не прийняли – там не було місць. І всі роки, з 1 по 10 клас, мене вчили російською. Але в мене була і українська. У вузах, де я вчився мене теж навчали російською мовою. То що мені тепер робити? А ви знаєте що місто Переяслав – це не російське, не українське, а на 90% єврейське місто? Знаєте? Ви ж повинні знати. (офіційно на Київщині за переписом населення у 2001 році проживає 7000 євреїв. Тобто, 90% євреїв у Переяславі бути аж ніяк не може – прим.авт.) І багато людей тут є, які спілкуються російською мовою – підходять до мене і звертаються російською. Але багато є тих, хто спілкується українською. Я з вами спілкуюся, наприклад, українською (до журналіста – прим. авт.), але я можу запросто перейти на російську. Це не питання. Для мене існує тільки дві мови – мова любові і мова ненависті. А те, якою мовою ми спілкуємося… аби ми спілкувалися про любов і про те, як допомогти один одному. І як би цей кошмар, який зараз у нас відбувається, скоріше закінчився. І щоб люди прийшли додому, і щоб вони мали можливість приходити в храм і молитися, як вони це собі вважають за правильне, а не так як їм вказують».
Інше відео на каналі митрополита, попри російськомовну назву «Нужно менять себя под Церковь, а не Церковь под себя! Проповедь в 7-ю Неделю по Пасхе», вже україномовне. Поміж іншими тезами, у ньому керуючий справами УПЦ говорить про важливість дотримуватись рішень святих отців і постанов Вселенських соборів та багато іншого. Ми відібрали, на нашу думку і виключно суб’єктивно, найцікавіші тези з промови:
«[…]. Так часто буває в житті, коли церкву призивають до реформ і внутрішніх перемін. […] Людський світ будується не на чеснотах християнських, а на різних відступленнях від божественного откровення. Таким чином хочуть змішати і добро, і зло, і біле, і чорне. Так, щоб людина, навіть переступаючи поріг храму, не розуміла де правда й де істина. Тому що людські пороки являються природними для людини. […]. Аби бути долученим до життя вічного, треба максимально з чистотою своєї душі приймати те, що є в божественному одкровенні і те, що вчить церква. Не змінювати церкву для себе, а змінювати себе для того, щоб бути в церкві […]. Бувають такі моменти в людській історії, коли нічого пояснити не можна, бо людина живе в соціумі, а суспільна думка «поглощає» кожного із нас. Засоби масової інформації мають дуже великий вплив на людські свободи і людську свідомість. Іноді нам здається, що ми робимо так, бо це наша з вами думка. Вона (людина – прим. авт.) не розуміє, що нами вже керують, в нас уже вселили зовсім інші думки. І вони дуже важливі для сьогодення, але вони не мають ніякого відношення до життя вічного. Тільки чиста віра в Господа Ісуса Христа відкриває нам Бога. А вірити чисто можна тільки тоді, коли ми розуміємо свої недоліки і своє життя співвідносимо до того, що сказано в Євангелії. Коли йде постійна боротьба і усвідомлення, що я роблю не те, що сказав наш Ісус Христос […] », – говорить митрополит Антоній.
Ми не можемо стверджувати чого саме стосувалися слова керуючого справами УПЦ, проте інтерпретувати тези про «змінювати себе, аби бути в церкві», «вплив ЗМІ на людську свідомість», «чиста віра в Ісуса Христа» можна й через призму заборони УПЦ в Переяславі та масового переходу храмів громади до лона ПЦУ. Принаймні у часи першого Вселенського собору, щодо якого базується основний текст проповіді, про медіа ще не говорили, Так чи інакше, це наша суб’єктивна думка, а висновки про те, чи претендує вона на існування, кожен може зробити сам, переглянувши повне відео проповіді:
Вчора, ми звернулись за коментарем до архімандрита Антонія і УПЦ і, серед іншого, запитали чому вони вирішили проводити богослужіння попри заборону та як планують боротися з тим, що наразі в громаді храми, які раніше були в лоні УПЦ, активно переходять до ПЦУ. Архімандрит підкреслив, що міська влада не має права на такі заборони. Зазначає, що в Україні УПЦ не заборонили, та й вони не переступають закон. «Якщо ми щось не так робимо, то можна звернутися до поліції, прокуратури, СБУ чи куди завгодно. Якщо ми порушуємо якісь закони України, то звертайтесь до суду – ми будемо відповідати за кожне своє слово, за кожну свою дію», – каже Антоній (Пономаренко) та уточнює, що УПЦ обов’язково буде подавати скарги на незаконні дії Переяславської міської ради і інші дії тих, хто себе незаконно вів. «Коли одні люди приходять без зброї, мирно і з квітами щоб помилитися, а інша сторона приходить зі зброєю – то це як по-вашому? (йдеться про представників поліції і територіальної оборони, яка забезпечувала правопорядок і не заходила на подвір’я храмів – прим.авт.) Ми повинні мовчати? Ми не будемо мовчати. Будемо звертатися до органів влади і відстоювати свої права», – говорить отець та попри те, що не бажає обговорювати з нами те, куди і чи подає УПЦ скарги стосовно питання переходів, зазначає, що певні заяви вже подаються. «Ми сидіти, склавши руки, не будемо. Ми служили, служимо і будемо служити – ні на кого не звертаємо уваги. Поки ми це робимо, в правовому полі до нас не може бути жодних претензій», – додає наприкінці.
Залишається уточнити, що при підготовці цього матеріалу ми не ставили за мету когось присоромити, а, радше, проінформувати громадськість про те, що попри заборону діяльності УПЦ в межах Переяславської громади, богослужіння таки відбуваються. А до храмів і нині приїздять очільники УПЦ. Звернути увагу, що іноді, в умовах війни й з врахуванням того, що мова є найвиразнішим ідентифікатором нашої національності, проповіді в УПЦ й надалі виголошуються російською мовою, проте це питання є більш етичним. Насамкінець, нам було цікаво дізнатися, що думають в УПЦ про заборону своєї діяльності в громаді та як збираються боротися з тим, що багато громад нині ухвалюють рішення про перехід своїх храмів до лона ПЦУ. Позаяк настоятелем монастиря, де відбувалася служба, був архімандрит Антоній, то й відповідей ми шукали в нього.
Попри певні конспірології, які іноді нам доводиться чути, у висвітленні як релігійних, так і інших справ у громаді, ProSlav намагається завжди дотримуватися балансу думок і дає слово представникам обох сторін, не перекручуючи слів і фактів. Наша команда не робить стрімкого монтажу і намагається не виривати з контексту слів отців (зокрема, в ситуації з архімандритом Нілом, де теза про «патріарха путіна» є виключно його обмовкою і ми можемо підтвердити це вихідним файлом відео – прим. авт.). Врешті, вибір щодо того, які висновки робити після того чи іншого матеріалу, завжди залишається за нашим глядачем і читачем.