Сьогодні, 9 березня, у Переяславі біля погруддя Тараса Григоровича Шевченка відбувся урочистий мітинг з нагоди 209 річниці від дня народження видатного українця. Жителі громади прийшли вшанувати пам’ять поета й письменника.
«Є поети, які укріплюють націю, виражають дух народу, символізують його славне минули, сьогодення й майбутнє. До їхнього числа, безсумнівно, відноситься Тарас Григорович Шевченко», – з таких слів розпочала захід ведуча Людмила Леляк.
В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
Усе життя Тараса Шевченка – великий подвиг, приклад самовідданого служіння народові. Він з’явився як посланець Божий у період найбільшого занепаду національного життя. Коли нація не змогла на той час висунути воїна – організатора силового захисту, вона потребувала свого порятунку – відродження Духу. Слово Шевченка наділене величезною енергетичною силою.
Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
На урочистому мітингу був присутній міський голова Вячеслав Саулко. Він відзначив, що Переяславщина з давніх часів була духовним та соціальним центром Київської Русі. Мер також зауважив, що Переяслав пишається тим, що на цій землі у різні часи працювали й творили видатні українці.
«Шановна Переяславська громадо! Хочеться багато сказати про нашу землю, наш край, який дав Україні багато визначних постатей: полководців, козаків, письменників, художників. Ми пишаємось тим, що на переяславській землі великий поет Тарас Григорович Шевченко подарував світові частину своєї геніальності у вигляді творів», – сказав голова Переяславської МТГ.
Окрім цього, Саулко зазначив, що слова Шевченка були пророчими й процитував: «Кохайтеся ж, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі – чужі люде, знущаються вами».Очільник громади наголосив, що особливо зараз ці слова сприймаються, як ніколи раніше.
Для Шевченка Переяславщина була знаковим місцем. Відображена у доісторичних міфах та легендах, описана у найдавніших літописах, оспівана лірниками-кобзарями, покрита древніми могилами мальовнича ця земля, кожний куточок якої зберігає безцінні скарби. Однак, розкривала їх – лише перед обраними.
А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму.
«Ми зібрались сьогодні не тільки тому, що Шевченко жив у цьому будинку (вказуючи на музей Т.Г. Шевченка – ред.), бував у Переяславі, написав свої твори, які були визначними в українській історії. Ми зібрались тому, що Тарас Григорович є особливою фігурою серед провідників української нації, завдяки якому ми розуміємо нашу долю», – сказав заступник директора НІЕЗ «Переяслав» з наукової роботи Олександр Колибенко.
Він також зазначив, що всі народи які боролись за свою незалежність проходили важкий шлях для її здобуття.
«Й ми маємо його пройти, з усіма жертвами, щоб отримати омріяну свободу. Хочеться вірити в те, що весь український народ сьогодні вже остаточно зрозуміє своє призначення», – додав науковець.
Зазначимо, що співробітники НІЕЗ «Переяслав» долучаються до збору коштів для ЗСУ, шляхом проведення благодійної виставки «Україна нескорена, сильна та вільна», де представлені роботи: різьбяра Івана Чередніченка, майстрині петриківського розпису Марини Саркісян, Миколи Плєхова, художниці Світлани Шевченко. Кошти від продажу будуть спрямовані на на допомогу Сил оборони.
За свої 47 років і один день Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власник помилок, але він не міг жадати того, до чого прагнемо всі ми – життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість – це його душа, в ній він був чесний і добрий, яскравий і нескінченно багатий.
Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
«Сьогодні бійці на фронті повторюють сказане в Переяславі Шевченком: «Борітеся – поборите! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!», –сказала доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ганна Токмань.
Минатимуть роки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна і український народ, який пам’ятає його заповітні слова.
… І мене в сім’ї великій
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом.
Закінчився мітинг покладанням квітів до пам’ятника Великого Кобзаря.