Компанія «Хата-Нет» за минулий рік повномасштабного вторгнення показала себе не тільки, як надійного постачальника послуг, але й як колектив, який готовий допомагати. Зокрема, безкоштовно підключаючи укриття до мережі Інтернет.
Кілька років тому ми вже брали інтерв’ю в Олександра Петруні, в якому він розповідав про діяльність компанії, про подорожі й про ідею заснування власного засобу масової інформації. Відповіді на ці та інші запитання – за посиланням.
Цього разу Proslav вирішив поспілкуватись про розвиток «Хата-Нет» за минулий рік, як компанія допомагала громаді та армії, як вдалось пережити минулорічний блек-аут, діяльність ЗМІ, чи потрібний Патреон, перспективи розвитку громади та секрет власного успіху.
Хто такий Олександр Петруня
Всі знають тебе у місті, як співзасновника Інтернет-провайдера «Хата-нет». Розкажи про свій кар’єрний шлях. Яким він був? Де навчався?
Навчання розпочав у місцевій ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, потім здобував освіту у ЦПТО. Після здобуття середньої освіти, працював деякий час на будівництві. Одразу після цього пішов на службу до Збройних сил. Після демобілізації заробляв збиранням меблів, а потім у охороні працював досить довгий час, близько двох років. І вже після подолання цього шляху, розпочався процес побудови власного бізнесу, який перетворився у проект «Хата-нет».
Тебе майже всі знають, а ось твого колегу, Олександра Хобта, знають менше. Чому так? Чи він не ображається?
Ну, по-перше, Олександр точно не ображається. Можливо він не такий комунікабельний, як я (посміхається – ред.). У цьому, напевно, і є секрет успіху, коли партнери роблять бізнес, щоб у кожного з них був свій унікальний ресурс. Однак, у той же час, вони мали спільні цінності. Тоді все буде працювати так, як треба.
Так вийшло, що я десь більш публічно презентую «Хата-нет», а на Олександру залишається відповідальність за технічною складовою проекту.
Якщо провести невелике опитування, то стане зрозумілим, що ваша компанія є одноосібним лідером у місті та навколишніх селах по інтернет-покриттю. Чим ви завдячуєте такій популярності та що вирізняє вас посеред конкурентів?
Не буду вдаватись у якісь технічні штуки, однак найголовніше для нас – це відносини з людьми (має на увазі повагу до клієнтів – ред.). Так, як у нас локальний бізнес, ми обидва виросли у Переяславі, тому у нас немає ніякого шансу зробити помилку. І якщо щось піде не так, ми допустимо помилку, то нас зневажатимуть свої ж люди.
Тому, найголовнішою метою для нас є зробити таку класну послугу та сервіс, який хотілося б отримати самому. Тобто, ти або гарна людина і добре відносишся до своїх клієнтів, або ти це все робиш нещиро.
Можливо у цьому і є «секрет» нашого успіху.
Як «Хата-Нет» зустріла початок повномасштабного вторгнення
Перейдемо до початку повномасштабного вторгнення. Як для вас почалось 24 лютого? Ви якось готувались чи можливо думали, що таке може статись?
Чесно скажу, я був упевнений, що повномасштабного вторгнення не буде. Мало того, у мене 24 лютого о 11 ранку мав бути рейс у Домінікану на відпустку. І я лягав спати 23 лютого з абсолютною упевненістю, що нічого не станеться.
Однак, зранку вже наступного дня мені зателефонували й повідомили, що обстріляли Маріуполь. Потім я дізнався, що відбувся ракетний удар по всій території України. Було хвилинне якесь замешкання – я був у повному шоці.
Але вже о 05:30 я був в офісі, зібрав весь персонал. Ми обговорили, що маємо робити, як реагувати, як маємо перебудовувати нашу роботу й на що звернути увагу у першу чергу.
Піднімали також питання чи хтось може хоче виїхати. Я попросив чесно відповісти своїх працівників, щоб ми розуміли на скількох людей ми можемо розраховувати. Всі залишились, ніхто не виїхав. Тільки один чоловік з нашого складу записався добровольцем й долучився до лав Збройних Сил України. Ми йому допомогли чим могли й досі продовжуємо платити заробітну плату.
Можу помилятись, але від початку повномасштабного вторгнення «Хата-нет» дозволила своїм користувачам деякий час не оплачувати послуги інтернет.
Відразу поправлю. Такого не було. Повномасштабне вторгнення сталось 24 лютого, а списання абонплати відбувається 5 числа кожного місяця. Це два тижні все більш-менш устаткувалось, пройшла паніка перших днів.
Ми не робили безкоштовного користування. Це мотивувалось тим, що на той момент потрібно було багато фінансового ресурсу на підтримку мережі, на перебудову, на модернізацію. Банально – на заміну якихось критичних вузлів. Зрозуміло, що без фінансів цього зробити неможливо. Плюс одразу ми витратили велику кількість свого прибутку на підтримку ЗСУ.
Про благодійну діяльність компанії
Також багато, хто у місті знає про безкоштовне проведення інтернету в укриттях. Що можеш ще розповісти про благодійну діяльність «Хата-нет»? Можливо яку не хотілось афішувати.
Ми багато де підключали доступ до Інтернету. Це і блок-пости, і укриття, і місця базування військових, тобто скрізь, де це було потрібно. Сьогодні (18 квітня – ред.) переглядав – близько 30 всіх видів укриттів у Переяслав підключено до нашої мережі.
Крім цього, була певна фінансова допомога. Ми і зараз продовжуємо віддавати 10% на Збройні сили.
На початку повномасштабного вторгнення ми донатили у великі благодійні фонди, типу БФ Притули, «Повернись Живим» тощо. Потім ми перейшли більш до точкової допомоги тим, кому це дійсно потрібно.
Звісно було ще дещо, але поки про це неможна розповідати. Закінчиться війна – потім все розповімо.
Як провайдеру вдалось пережити блек-аут
Як ваша компанія пережила блек-аут?
Доступ до мережі Інтернет постійно був у приватному секторі на всій території покриття і в деяких багатоповерхових будинках. Тобто, якщо людина могла забезпечити своє обладнання живленням, то у неї інтернет-підключення було.
Наші активні вузли й до цього були забезпечені акумуляторами, завдяки яким обладнання, за відсутності електропостачання, могло далі працювати 8-10 годин у автономному режимі.
Коли відбувались часті відключення по 4 і більше годин, ці акумулятори на жаль вийшли з ладу. Тому, наші бригади їздили по усім селам громади з генераторами, доки ми чекали нових поставок акумуляторів.
Перший раз, коли зникло світло і я побачив, що на телефоні немає мобільного зв’язку – у мене було максимально неприємне відчуття. Тоді я став доносити до своїх підлеглих, що у цей час вони є єдиною надією людей на хоч якийсь зв’язок і доступ до інформації.
Також у нас був «План Б». Якби електропостачання не було більше трьох днів, то на цей випадок ми придбали декілька Starlink-ів. І у разі такого розвитку подій, ми б виїжджали на певні локації у ті ж села, щоб люди змогли підключитись до відкритого Wi-Fi і змогли отримати доступ до інформації.
Чесно скажу, це були найважчі декілька місяців. Ми працювали без вихідних, цілодобово. Відпочинок давали дозовано, просто щоб трохи поспати.
Чи готова компанія до повторення минулорічного сценарію
Чи буде готова «Хата-нет» пройти такі ж випробування в наступному році, якщо війна не закінчиться, а окупанти повернуться до тактики знищення української інфраструктури?
Минулорічні відключення електроенергії усіх Інтернет-провайдерів навчив і, моя думка, що всі компанії будуть готові. Я вважаю, що надійність зв’язку в Україні після «блек-ауту» має найвищий показник у світі. Наразі питання буде тільки у тому, щоб абоненти у свою чергу також були готовими до можливого повторення такого сценарію.
По багатоквартирним будинкам ми вже напрацювали деякі рішення і маю надію, що все буде працювати.
А те, що наступної зими будуть знову відключення, я у цьому майже впевнений. Тому, мають готуватись усі.
Загалом, як ти можеш охарактеризувати минулий рік для Інтернет-структури? Чи виросло споживання трафіку, у зв’язку зі збільшенням кількості населення. Бо до Переяслава повернулись та переїхало чимало людей.
Взагалі в історії нашої компанії споживання трафіку постійно зростає. З початком повномасштабного вторгнення був своєрідний пік споживання так, як до Переяслава дійсно приїхало чи повернулось багато людей.
Відмічу також моменти після вмикання світла – споживання трафіку тоді зростало кратно. Окрім цього, люди почали споживати більше «важкого» контенту, фільми в ультра-якості тощо.
Зазначу, що Інтернет-структуру взагалі важко збити з ніг. Вона багато чого проходить, навіть зважаючи на ракетні обстріли.
Про своє ЗМІ
Крім проекту «Хата-нет», ти також є співвласником видання «Інформатор Переяслав». Розкажи як виникла ідея створення та які цілі у діяльності цього ЗМІ?
У мене є товариш, який є засновником проекту «Інформатор Україна». Ми з ним часто зустрічались, спілкувались. Він мене тоді запитав чи не хочу я спробувати себе ще у цьому напрямку. Я довго не міг вирішитись.
Зрештою в якийсь момент приїхав до них в редакцію у місто Дніпро. Познайомився з їхнім персоналом, був присутнім на зйомці сюжетів. Мені стало цікаво. Ви самі розумієте на скільки цікавою може бути робота засобу масової інформації.
У той же час, мені, як представнику «Хата-Нет», не вистачало якісної і прикольної реклами. На той момент у місті були видання «Вісник» та «Діловий Переяслав», десь ще з’являвся і зникав «Новий погляд».
Зваживши всі плюси та мінуси, прийшов до розуміння, що можна щось спробувати зробити локально у Переяславі. Покликав до себе Віталія Усика (з видання «Вісник» – ред.), обговорили цей проект, зійшлись на тому, що у нас схожі цінності. Разом прийшли до розуміння, що «Інформатор Переяслав» не має бути політизованим.
Тобто, у цього видання є багато свободи і я, як засновник, не втручаюсь у редакторську політику. Віталій, як редактор, напряму кумунікує з «Інформатор Україна» для дотримання стандартів.
Це видання працює близько двох років. Тому, логічно буде запитати – «Інформатор» це більше про спосіб додаткового заробітку чи про доступ до інформації?
Скажу перше – це не той бізнес, на якому можна заробити мільйони. Це однозначно. Тобто, не можна сказати, що я, як власник, збагачуюсь. Водночас це бізнес, який не сильно впливає на мій фінансовий стан, але він мені до душі.
Плюс до того «Хата Нет» рекламується, у переважній більшості на сторінках цього ЗМІ. Свого роду, це така екосистема.
Тож, можу сказати, що це більше про доступ до інформації. Зазначу, що цікаво читати, коли у матеріалі подаються факти без емоційного забарвлення. Хоча, я знаю, що на нашому Патреоні проскакують якісь емоції. Але це вже не офіційний ресурс.
Інколи закидають «А чому Інформатор нічого не коментує?», ми подаємо події без емоційного забарвлення. Тобто щось сталось так і так. Все. Гарно це чи погано – нехай читач сам вирішує.
Коли я коментую щось особисто, це персонально моя думка. Вона не стосується видання чи «Хата Нет». Мені ж не заводити якісь фейкові акаунти, щоб сказати свою думку. А іноді ж хочеться сказати.
Хто створює вектор розвитку видання та яка у нього редакційна політика?
Я не маю впливу на операційну діяльність. Єдине, куди у мене є доступ – це реклама. Крім цього, вирішую більш глобальні питання, типу фінансових.
Про те, чи потрібно ЗМІ акаунт на Патреоні
Підписники та читачі «Інформатора» бачили повідомлення про створення «Патреона». Патрони мають доступ до авторських сюжетів та певного роду «ексклюзивів». Однак, чи не вважаєш ти, що все ж якась «гаряча новина» повинна бути доступною для загалу, а не тільки для за гроші? Чи «Патреон» це спосіб висловлення власної думки, який не має нічого спільного з виданням «Інформатор Переяслав».
Патреон – це неофіційний майданчик зі своїм середовищем людей, якому потрібно дещо більше, ніж фактчекінг на Інформаторі. Грошей, знову ж таким, на ньому не заробиш. Можна сказати, що це свого роду донат журналістам на умовну каву.
Він збирає близько 50 доларів в місяць – ти пішов і купив за них морозива для персоналу, наприклад.
Скажу, що завести сторінку на Патреоні не було моєю ідеєю, за що мені навіть трохи соромно. Вона належить Усику. Але, я вважаю, що це класна ідея.
В ідеальному світі за якісний контент потрібно платити гроші. Так, можливо на нашому Патреоні він ще не супер-класний. Але відмічу, що цей проект має перспективи для розвитку.
До того ж, не всі місцеві жителі розуміють цю ідею й не до кінця розуміють що таке робота журналіста і як це працює. А завдяки Патреону я можу трохи «побалувати» свою команду.
Про перспективи розвитку Переяславської громади
Поговоримо про нашу громаду. Ти, як успішний підприємець, яким бачиш вектор розвитку Переяслава та сіл? Можливо у тебе є якісь ідеї, з якими б ти хотів поділитись з нашими жителями?
Є гарні ідеї, які не будуть розказувати, бо хтось їх вкраде (сміється – ред.).
Зазначу, що у зв’язку з повномасштабним вторгненням, у громаду переїхало багато вимушено переміщених осіб. Немає вільного житла у достатній кількості.
Я вважаю, що у місті та по селам велика проблема з новим будівництвом багатоквартирного житла. Якщо подивитись на ціни на нерухомість на вторинному ринку, то вони абсолютно невиправдано високі. А чому так? Бо немає новобудов. Тому, навіть якщо людина запланувала переїхати до міста, то на етапі купівлі квартири, скаже: «Та ну. Як можуть бути такі ціни?»
Тому, на мою думку, ринок нерухомості може стати рушійним елементом розвитку. Для збільшення кількості населення банально необхідно збільшувати кількість житла.
Новобудови зможуть притягнути в громаду більше нових та розумних людей. Особливо, якщо поява нових об’єктів нерухомості знизить ціни на ринку до об’єктивно нормальних.
Наступне, що необхідно розвивати – однозначно туризм. У нас є що показати туристам. Але в громаді критично мало унікальних закладів харчування, які самі по собі можуть бути магнітом для гастротуризму. Такі заклади можна перерахувати на пальцях одної руки. Також мало є де людям залишитись на ночівлю. В Переяславі на сервісі Air B&B (сервіс оренди житла – ред.) доступно, по-моєму, три квартири. На сервісі Booking доступно два готелі. Все.
Тобто, трохи довести до розуму інфраструктуру і Переяслав може стати місцем, куди люди зі столиці будуть залюбки приїжджати на вихідні. Погуляти, смачно поїсти, переночувати біля Дніпра з класним видом.
Але перед цим необхідно прийняти відповідну стратегію. Щоб крок за кроком розбудовувати місто та громаду в цілому.
Про ставлення до хейту, порада для молоді й секрет власного успіху
Як ти особисто ставишся до хейту та критики?
Я за розумну критику. Вона потрібна від тих людей, які чогось вже досягли. Якщо людина багато років працює у якійсь сфері й у той же час вона критикує вас за якісь кроки, то до цього необхідно дослухуватись. Це важливо.
Якщо це «диванний воїн», який у Фейсбук розповідає, що «ось тут треба тротуар, а ось тут калюжа». Я таке не сприймаю.
Я якось звертався конкретно до одного критика з пропозицією: «Давай, ми допомагаємо усім молодим проектам, ми готові профінансувати. Покажи, що ти вмієш». Відмовився.
Ти успішна людина. Що б ти порадив молодим людям, які хочуть заснувати свою справу?
Я багато читав, я з дитинства мріяв гарно заробляти. Пораджу читати хоча б не професійну, а для початку, мотивуючу літературу. Вона може допомогти людині змінити своє мислення.
Друге, на чому я зупинюсь, це комунікація з людьми. Успішними у тій чи іншій галузі стають, переймаючи знання і досвід від інших. Спілкування з тими, хто вже досяг певного рівня зможе допомогти тобі вирости самому.
Ну, й основне. Щоб чогось досягти необхідно працювати. Неможливо досягти успіху просто сидячи на дивані.
Не бійтеся запитувати. Я був дуже сором’язливим. І довгий час я в собі це ламав. Це реально дуже заважало мені розвиватись.
Я завжди кажу: «Якщо у Переяславі у когось є гарна ідея, але немає на це необхідних фінансів – приходьте, розказуйте. «Хата-Нет» допоможе в межах своїх сил». І я скажу, що дуже мало людей приходить, зате у Фейсбуці їх дуже багато (посміхається – ред.).
Я із великим задоволенням допоміг би фарбами, фінансами, якби хтось у Переяславі намалював красивий мурал на будівлі. З людини необхідно тільки взяти необхідні дозволи.
Підсумовуючи, три секрети успіху від Олександра Петруні.
Я не можу сказати, що я вже успішна людина. Тому, що критерії успіху у кожного різні. Скажу так: треба бути доброю людиною, комунікабельною й не лінитись. Тому, що лінь пожирає (сміється – ред.).
Це загальні поняття, але, як зараз каже молодь, це база (посміхається – ред.).