У Переяславі попрощалися з молодшим сержантом Антоном Узенюком. У журбі та скорботі містяни схилили голови, проводжаючи в останню земну дорогу молодого земляка, відважного воїна, який загинув, гідно виконуючи військовий обов’язок, повідомляє Proslav.
29-річний Антон Узенюк мужньо відстоював незалежність Батьківщини з серпня 2023 року. Служив командиром бойової машини, командиром механізованого відділення 60-ї окремої механізованої бригади.
Боронячи Україну від російської військової агресії, загинув 8 грудня 2023 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу в районі села Лиман Перший Куп’янського району Харківської області.
Тривалий час Антон Узенюк числився безвісти зниклим, аж поки його тіло не евакуювали з поля бою. У понеділок, 25 березня, українського захисника поховали у рідному Переяславі.
Біля будинку, в якому Антон жив із дружиною Катериною, віддати останню шану Герою зібралося багато людей. З портрета їм усміхався молодий чоловік, який мріяв, любив, будував плани і віддав за майбутнє України власне життя.
Біль і розпач крають серця усіх, хто знав Антона. А знали його багато людей. У рідному Переяславі він з підліткового віку займався танцями і виступав на сцені. Улюбленого хобі не покинув і в дорослому віці. У танцювальному ком‘юніті України його називають одним із найсильніших танцівників електро-денсу.
«Він завжди був надзвичайно доброзичливою людиною, ніколи не відмовляв в допомозі. Дуже болісна втрата, назавжди в памʼяті»;
«Він був гарною людиною! Завжди підтримував ком‘юніті коли міг! Завжди приїжджав на усі івенти, на які міг. Був завжди доброзичливим, ніколи не чув від нього ніякого негативу»;
«Кращий з кращих моїх учнів, завжди пишався як сансей кожній його перемозі на чемпіонатах! Чудовий друг, товариш, брат, чоловік, син, внук і взагалі класний хлопець! Дуже не вистачатиме тебе», – так написали про Антона його друзі.
Хореограф і діючий військовослужбовець, переяславець Євгеній Лой розповів, як іще школярами вони з Антоном починали танцювальний шлях, як горіли улюбленою справою:
– Ми познайомилися, навчаючись у 9 чи 10 класі. Я знав, що Антон захоплюється тим же стилем танцю, що і я, і запросив його у свій колектив. Антон дуже радів з того, що почав танцювати на сцені, а не тільки в хореографічному залі, бо виступали ми тоді дуже часто на різних заходах. Та і в залі ми пропадали щодня по кілька годин, постійно говорили про нові постановки, готувалися до змагань у Києві… З Переяслава тоді лише близько 5 людей їздили на такі танцювальні батли, тому ми підтримували один одного. В танцювальному середовищі у нього був нікнейм Staff – я придумав його і мені приємно, що Тоха взяв його собі.
Після закінчення школи хлопці роз’їхалися і спілкувалися рідко. Але, слідкуючи за Антоном у соцмережах, Євгеній радів і пишався, що товариш не покинув танцювати:
– Я радів, що в буденних турботах він не забив на танці. Натрапляв на його відеоролики і бачив, що він і далі брав участь у конкурсах, займав призові місця, сидів у журі. Тоха був дуже трудолюбивим хлопцем, завжди самовдосконалювався, розвивався і його рівень постійно зростав. У нашому танцювальному ком’юніті його знали по всій Україні, бо він дійсно мав унікальний стиль і досягав крутих результатів. Це непоправна втрата для всіх, хто знав Антона.
Літургія за загиблим бійцем відбулася у Храмі Воскресіння Христового. Поховали Антона Узенюка на Андрушівському цвинтарі у Переяславі. Свої співчуття рідним та близьким Героя висловив начальник групи документального забезпечення відділу № 1 Бориспільського РТЦК та СП, майор Андрій Загнойко:
– Велике горе спіткало матір, яка проводжає в останню путь свого сина. Сестру, яка більше не побачить усмішки свого брата. Дружину, яка більше не почує, як він її кохає. Шалене горе спіткало всіх нас, бо ми змушені прощатися з найкращими з нас, з тими, хто мав будувати Україну. Для мене Антон був хлопцем з сусіднього двору, який ганяє з хлопцями по сусідству. А виявилося, що він чоловік з великої букви. Він дав нам шанс на майбутнє і ми будемо про це пам’ятати.
