2 квітня 2023 року біля пам’ятного знаку воїнам учасникам ООС відбувся мітинг з нагоди першої річниці Дня звільнення Київщини від російських окупантів – однієї з героїчних сторінок повномасштабної фази війни на території України, якими був сповнений минулий рік. Прийшло кілька десятків містян, воїни-інтернаціоналісти, представники влади. Фіксував подію на фото й кореспондент Proslav.
Як нагадала ведуча заходу Влада Черненко, останні дні березня 2022-го назавжди будуть вписані в новітню історію незламної України особливими кольорами мужності. сили і віри. 21 березня 2022 року особлива дата у календарі, адже цього дня у Мощуні розпочалося вигнання рашистів зі столичної області. Наступного дня українські воїни вибили росіян з Макарова. Ірпінь, Буча, Гостомель стали форпостом Києва – бої у цьому трикутнику тривали цілий місяць. 28 березня ЗСУ звільнили Ірпінь, а вже 1 квітня стало відомо про звільнення від окупантів Бучі та Гостомеля. Надвечір того ж дня було відновлено контроль над Демидовом, Димером, Іванковом, що потерпали від окупантів з перших днів війни: там знову замайоріли синьо-жовті прапори і зазвучав гімн України. У цей день його звучання відкрило мітинг у Переяславі.
Надалі нагадали про те, що упродовж двох днів – 31 березня та 1 квітня було звільнено майже 30 населених пунктів у області, а 2 квітня Міністерство оборони України оголосило про звільнення всієї Київської області. За цими скупими датами хроніки звільнення невимовний біль за втраченими життями, зруйнованими будинками, вулицями. Частина Київщини перебувала під російською окупацією довгих 38 днів. Увесь цей час у містах і селах процвітали мародерство і терор місцевого населення, включаючи згвалтування, катування і вуличні розстріли людей, які видавались окупантам підозрілими. Особливо страшні сліди росіяни залишили по собі в місті Буча лише у 33-х кілометрах від столиці. Присутні вшанували хвилиною мовчання усіх полеглих у боях і тих, хто беззбройний став жертвою «руського мира».
У своєму зверненні до учасників зібрання голова Переяславської міської територіальної громади Вячеслав Саулко чи не погодинно пригадав героїчні для новітньої історії Київщини, нагадав про той біль і ті фізичні та матеріальні втрати які принесли на нашу землю росіяни. Згадав й про одну з перших похоронок яка прийшла в громаду – про загибель у Мощуні переяславця, відомого лікаря Остапа Левчука. Міський голова запропонував схилити голови у пам’ять про тих, хто загинув за Україну в горнилі російсько-української війни та завжди пам’ятати про них.
Після цього до підніжжя пам’ятного знаку воїнам учасникам ООС лягли квіти в знак нашої пам’яті і вдячності.