24 лютого 2022 року поділило життя українців на до та після. Напевно немає жодної людини, кого б не зачепила війна. Хтось втратив рідних, друзів, товаришів, дім. Хтось був змушений евакуюватись та шукати безпечного місця поза межами країни. Хтось втратив власну справу чи роботу.
Однак, суспільство показало, що може об’єднуватись для подолання складнощів. Волонтерський рух в Україні набув безпрецедентних масштабів. Збори гуманітарної допомоги для переселенців, збори ліків, продуктів харчування, плетіння маскувальних сіток.
Апогеєм волонтерської діяльності став всенародний збір на три безпілотники Bayraktar-TB2, який у подальшому дав змогу придбати супутник. Якщо до 24 лютого будь-якому українцю сказати, що його 20 гривень будуть використані на таке придбання – у кращому випадку це б викликало криву посмішку.
Позаяк, давайте по-порядку. ProSlav зібрав хронологію подій, яку висвітлювала наша команда від початку повномасштабного вторгнення.
Перші дні
Скільки не готуйся до війни – вона все одно застає зненацька. Складно описати усі почуття, які вирували всередині кожного: лють, гнів, паніка, занепокоєння, помста. Мешканці громади надсилали нам безліч повідомлень, які потрібно було спростовувати або підтверджувати. Російська ІПСО тоді відпрацьовувала на повну. Проте, їм не вдалось досягнути результату.
З перших днів сотні переяславців утворили хвилю добровольців до дверей територіального центру комплектування. Наші земляки власноруч створювали блок-пости та 24/7 несли чергування, в очікуванні прориву орків.
25 лютого голова Переяславської громади написав звернення у Фейсбуці, в якому описав ситуацію та наголосив, що «Ми готові у випадку чого гідно зустріти ворога та дати йому відсіч».
Вже наступного дня мер звернувся до громадян, записавши відео-звернення.
Ближче до ночі 26 лютого переяславці вперше почули нестерпний звук сирени та повідомлення від ProSlav спуститись у підвали або ж знайти безпечне місце у будинку.
Одним з елементів російської ІПСО стали мітки. Згадайте, яку паніку вони викликали серед населення. Їх замальовували, закидали землею, зривали. Крім цього, мешканці громади помічали направлені в небо лазери або ж сигнальні ракети.
Проте, переяславці знають точний напрямок, куди потрібно рухатись окупантам. 4 березня у місті з’явились нові дорожні знаки.
Через кілька тижнів загони самооборони було переформовано у два батальйони добровольчих формувань територіальної оборони. Вони й по цей час несуть службу та проводять патрулювання міста.
«Жест доброї волі»
Стійкість Збройних Сил України, добровольців, волонтерів, активістів та всього українського суспільства дозволила нашій державі вистояти проти сильного та підступного ворога. 2 квітня Київську область було повністю звільнено від окупантів.
У звірства, які вчиняли солдати російської армії, й досі важко повірити. Як людина у ХХІ столітті здатна на такі вчинки? ProSlav зробив репортаж із звільнених населених пунктів Київщини. Наша команда поспілкувалась із тими, кому вдалось пережити окупацію.
Влада Переяславської громади не залишилась осторонь від міст регіону, які постраждали від російської агресії. Наприклад, до Ірпеня було відправлено гуманітарний вантаж, а переяславські добровольці допомагали розчищати Бучу.
Злам у світогляді
Після того, як українці напряму зустрілись з наслідками «руського міра», у суспільстві стався остаточний злам культурного світосприйняття. Наша нація нарешті прийняла себе у повній мірі, без залежності від сусіда.
Лідери загальної думки почали переходити з мови окупанта на українську. Й робили це свідомо. У школах відмінили вивчення російської мови та літератури. У громадських місцях заборонили вмикати ординські пісні. А стільки власної творчості народилось за ці місяці! Можна з упевненістю сказати, що українська культура, не дивлячись на війну, переживає нове відродження.
Наше давнє місто Переяслав також очищається від насадженої культури та історії. Так, з центральної площі прибрали сумновідомий пам’ятник про нібито «возз’єднання України та росії», а з місця, де проходила Переяславська рада у 1654 році було прибрано пам’ятну дошку.
Однак, останнім рупором російської пропаганди залишається, нажаль, Українська православна Церква (Московського патріархату). Здавалося б ті, хто повинен закликати до миру, хто повинен дбати про постраждалих та засуджувати тих, хто вчиняє гріх – убиває невинних на чужій землі, продовжує стояти осторонь. Особливо шкода людей, у чиї голови таки вдалось закласти потрібні рф наративи.
Поза тим, українське суспільство продовжує боротьбу за свої права та свободу. Зокрема, на Переяславщині відбувались збори релігійних громад, в яких прихожани голосували про перехід церков та храмів до лона Православної Церкви України.
Якщо у когось ще й залишались питання щодо діяльності осередка РПЦ в Україні, то вони явно відпадуть після перегляду результатів обшуку СБУ у Києво-Печерській Лаврі, Корецького Свято-Троїцького монастиря та у приміщеннях Сарненсько-Поліської єпархії УПЦ на Рівненщині. Там знайшли проросійську літературу, мільйони готівки та «сумнівних» громадян рф.
Росія – держава-терорист
Якщо на полі бою окупаційна армія нічого не може протиставити воїнам ЗСУ, то своїми далекобійними ракетами вони намагаються тероризувати мирне населення.
Першим кроком до створення гуманітарної кризи стали удари ракетами по українським НПЗ. Тоді по всій країні відчувався дефіцит палива, а черги за ним досягали кілометрів. Тільки стійкість українського суспільства та відчайдушні кроки керівництва автозаправних комплексів змогли налагодити альтернативні маршрути поставок пального з Європи.
Цей етап випробування ми подолали, однак перед зимовим сезоном терористи вирішили вивести українську енергосистему з ладу. Обстріли ТЕС, ТЕЦ та підстанцій. Щоб збалансувати навантаження, Укренерго вимушено застосовувати планові та аварійні відключення електропостачання.
Однак, впевнені, що цей складний етап наше суспільство також подолає. І як влучно висловився Президент України Володимир Зеленський: «Без світла чи без вас? Без вас. Без тепла чи без вас? Без вас».
В Україні вже створили «Пункти незламності», куди люди зможуть прийти погрітись, зарядити телефони, павербанки тощо.
Ця зима буде складною. Але краще пережити одну складну зиму, ніж все життя бути знову поневоленими.