На фасаді Переяславської гімназії №2 відтепер навіки закарбоване ім’я її Героя-випускника, який віддав життя за Україну. У вівторок, 2 квітня, у другу річницю визволення Київщини, там відкрили меморіальну дошку на честь загиблого воїна Ігоря Бабкова, повідомляє Proslav.
На подвір’ї гімназії зібралися рідні та друзі захисника, педагогічний колектив і учні гімназії, представники місцевої влади.
Право відкрити меморіальну дошку надали дружині Надії Іванівні та їхнім дітям – Аліні, Максиму, Іванні й Тимофію. Пам’ятний знак Ігорю Бабкову виготовили та встановили за ініціативи та кошти його однокласника. Тепер він служитиме нагадуванням про велич мужності й самопожертви воїна.
Бабков Ігор Анатолійович народився у Переяславі 24 лютого 1975 року в родині Зінаїди Петрівни та Анатолія Вікторовича Бабкових. У родині також зростала сестричка Наталія.
Змалку Ігор був скромним, спокійним, багато читав, особливо любив фантастику. За фахом – електрик, магістр трудового навчання. З 2008 по 2018 рік працював електриком, потім завідувачем господарства в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. Останнім його місцем роботи було підприємство СТОВ «Старинська птахофабрика» с. Мирне.
Ігор Анатолійович був батьком чотирьох дітей і дідусем маленької онуки. Він не мав військового досвіду, але у перший же день повномасштабного вторгнення, водночас у свій 47-ий день народження, з’явився на порозі військкомату. Вже на другий день був мобілізований і добровольцем пішов захищати свою сім’ю, свою землю від російської навали.
Солдат Ігор Бабков служив розвідником-далекомірником І мінометної батареї ІІІ механізованого батальйону славетної 72-ї бригади «Чорних Запорожців».
Загинув 26 січня 2023 року у районі міста Вугледар Волноваського району Донецької області. Разом з побратимами Ігор Бабков тримав оборону під Вугледаром від російських десантників, яких згодом розбили вщент. Але багато з цих Героїв загинули.
Поховали Ігоря Анатолійовича 4 лютого 2023 року на Заальтицькому кладовищі у Переяславі. Указом Президента України від 16.08.2023 Бабков Ігор Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Найемоційнішим моментом заходу був виступ дружини загиблого бійця.
– Коли ще був там, Ігор писав одному зі своїх товаришів: «Чи мені страшно? Мені дуже страшно. Чи мені хочеться туди? Не хочеться. Бо розумію що можу не повернутися». Він мав право списатися, але не захотів. Казав, що головне – захистити свою землю, діток, народ, країну і щоб було куди й до кого повертатися. Вони всі стоять там для цього, – сказала Надія Бабкова.
До присутніх звернулася секретарка міської ради Лідія Оверчук:
– Колись Ігор Анатолійович бігав у цьому дворі безтурботним хлопчиком, навчався, пізнавав світ, а сьогодні, на жаль, повернувся на дошці пошани. З неї він щодня зустрічатиме вчителів, учнів, перехожих. Він мав повне право не йти на війну, бо був багатодітним батьком, але так любив свою Батьківщину, що пішов її захищати. Дуже боляче, що стоять дітки, яким потрібен батько. Війна безжалісна. Серед нас жили і живуть герої. Ми повинні пам’ятати щодня і дякувати за те, що ми сьогодні бачимо сонце, що над нашим Переяславом мирне світле небо.
Начальник групи документального забезпечення відділу № 1 Бориспільського РТЦК та СП, майор Андрій Загнойко подякував за вшанування пам’яті мужнього бійця, адже меморіальна дошка нагадуватиме дітям про важливість відданості своїй країні та готовності захищати її цінності:
– Існує думка, що людина помирає двічі: перший раз її життя закінчується з останнім подихом, а другий раз – коли людину згадують востаннє. Ігор довго житиме в думках рідних, в думках учнів і вчителів його школи. Діти, які щоранку бачитимуть його усміхнений портрет мають, пам’ятати, що сам факт існування держави, можливість називатися українцями, розмовляти українською мовою нашій країні даються дуже дорого. Ігор заплатив за цю можливість своїм життям і ми маємо завжди пам’ятати його подвиг, героїзм, самовідданість і віддачу.
На завершення заходу присутні поклали квіти, низько схиливши голови на знак великої шани та вічної пам’яті перед мужнім захисником.