1 квітня 2025 року Гостомель відзначає третю річницю визволення міста від російської окупації. Напередодні у місцевому культурно-оздоровчому комплексі відбувся вечір пам’яті «Вдячні людям». До міста-героя з благодійною концертною програмою завітали артисти Переяславського Центру культури і мистецтв, розповідає Proslav.
Три роки тому квітучий і затишний Гостомель став місцем запеклих боїв, жорстокої окупації та символом незламності українського народу. З перших днів повномасштабного вторгнення і до 31 березня там тривали бої за Гостомельський аеропорт «Антонов», під час яких було знищено легендарний Ан-225 «Мрія» – гордість української авіації.
Окупанти залишили по собі сотні зниклих і закатованих українців, тисячі зруйнованих будинків. Проте навіть у найтемніші часи гостомельці не втратили віру у майбутнє. 6 березня 2022 року Президент України присвоїв Гостомелю почесне звання «Місто-герой» – знак відваги, стійкості та незламності місцевих жителів.
Особлива окраса міста – мурал «Очі» на стіні Культурно-оздоровчого комплексу, присвячений матерям військових, які боронять Україну. Це символ невидимого, але постійного зв’язку поколінь – погляду, який проводить бійців у бій та зустрічає їх після перемоги.
У холі будинку культури розміщена картинна галерея «Сила громади», яка відображає історію міста-героя від початку війни до сьогодення. Біля входу до актової зали можна переглянути фотовиставку «Зранені війною».
Окрім того, відвідувачі мають змогу скористатися VR-окулярами, щоб зануритися у мультимедійну експозицію, яка дозволяє пережити події перших днів війни очима тих, хто опинився в самому епіцентрі лиха.
У залі зібралися жителі Гостомеля – люди, які стали рідними, підтримуючи одне одного у найскладніші часи. Щороку наприкінці березня вони влаштовують вечір пам’яті, щоб вшанувати загиблих, висловити вдячність тим, хто допомагав, і ще раз відчути силу єдності. Свою творчість і душевне тепло їм дарували гості з Переяслава, артисти Переяславського центру культури і мистецтв.
– Ми приїхали з древнього Переяслава, щоб разом із вами згадати, відчути й відзначити вашу незламність. Приїхали, щоб обійняти нашими піснями, нашою музикою, нашими серцями кожного, хто, попри втрати, продовжує жити, творити й вірити. Щоб подякувати тим, хто продовжує боротьбу, – сказала ведуча Влада Черненко.
У концертній програмі виступили:
- Зразковий аматорський хореографічний колектив «Вольтаж» під керівництвом Людмили Бездольної із композиціями «Все буде Україна», «Дрім тім», «Містеріум», «Мікс денс»;
- Вокально-інструментальний гурт «Драбадан» під керівництвом Андрія Коржа із піснями «Украдений рік», «Ой наступила та чорна хмара», «Геть, тут вбивають катів», «В душі весна»;
- Народний аматорський вокальний ансамбль «Вербиченька» під керівництвом Ганни Ляч, який вразив потужним вокалом, виконавши пісні «Човен», «Козацькому роду», «Цунамія», «Гуляли», «Пісня поміж нас»;
- Відома вокалістка Наталія Александрова із проникливими композиціями «Усміхнися мені» та «Півонії».
Гостомельці відкривали свої спогади про біль і незламність, втрати і підтримку. Своєї історією поділилася жителька міста Тетяна Скиба, яка під час окупації врятувала життя понад сотні людей. На той момент лише в її багатоповерхівці був «робочий підвал», тому вона привела до нього мешканців навіть сусідніх будинків. У підвалі було багато дітей, а оскільки Тетяна Володимирівна – педагогиня, у ті страшні дні не розгубилася, а вигадувала ігри, вчила діток молитов та пісень.
– У перші дні, коли прийшли орки, ми не могли збагнути, що в наш час можна ось так прийти і грабувати, вбивати, катувати. Найстаршій жінці, яка була з нами у підвалі, було 94 роки. Весь час я намагалася бути з дітьми, бо вони все розуміли й дуже страждали. Всяке бувало, іноді нерви не витримували, але той підвал нас спас.
Пані Тетяна не піддалася на вмовляння окупантів евакуюватися, розуміючи відповідальність за життя людей.
– Їхній командир Дмітрій вмовляв мене виїхати, казав, що влада нас покинула. Я розуміла, що на мені вся відповідальність за життя людей. Я спустилася в один підвал, другий, третій і сказала: ніхто, нікуди не їде, ми залишаємося в підвалі, бо тут у нас безпечно! Я йому не повірила, я знала, що наші воїни нас не покинуть і все буде добре. Ми вдома і наша земля нас захистить.
5 березня в квартирі пані Тетяни оселилися окупанти. В одній із кімнат складали боєприпаси, сухпайки та вкрадені з інших квартир речі.
– Командир викликав мене з підвалу й запитав: «Гдє ваш балон, штоби єду пагрєть? Гдє касєти, фільми смотрєть?» Немає, кажу, балона й касєт, ось труба й ось телевізор на 115 каналів. Ми все бачимо і все знаємо, що відбувається, – розповіла Тетяна Володимирівна.
Зараз Тетяна Скиба найбільше чекає перемоги України й повернення додому свого онука-захисника. Говорячи про це, жінка не могла стримати сліз:
– Завдяки нашим янголам ми живі. Я кожну ніч плачу, бо вбивають наших дітей. Матері плачуть за своїми дітьми, які там, на війні. Молимося за наших хлопців, вклоняюся мамам, які виховали таких дітей. Я не знаю, що буде далі, але надіюся і не втрачаю мрії зустріти свого внука, який четвертий рік на війні, його батька і всіх хлопців, які зараз там. Ні на хвилину не полишаю віри, що ми переможемо.
Особливим моментом вечора став виступ режисера та журналіста Тараса Лазера, який разом із Романом Синчуком працює над документальним фільмом «Перехрестя».
Стрічка показує реальні кадри перших днів війни, історії людей, які рятувалися під обстрілами, свідчення очевидців, кадри з камер спостереження, щоб світ ніколи не забув ті події.
Наприкінці заходу начальниця відділу культури, молоді та спорту Гостомеля Катерина Павленко подякувала переяславським артистам за підтримку та пообіцяла, що гостомельці обов’язково відвідають Переяслав із концертною програмою у відповідь.
Вечір пам’яті у Гостомелі – ще одне підтвердження незламного духу українського народу, його єдності та сили. Це не лише данина пам’яті, а й нагадування про те, за що бореться Україна – за майбутнє, у якому пануватимуть мир, справедливість і людяність.
Нагадаємо, у Переяславі відбувся творчий вечір Народного аматорського театру «Славія»: актори презентували 5 вистав.