У суботу, 1 червня, у Переяславі попрощалися з загиблим на російсько-українській війні 51-річним Василем Тяско. Містяни віддали останню шану Герою-земляку, зустрівши жалобний кортеж навколішки, повідомляє Proslav.
Чин похорону, на якому були присутні рідні, друзі, представники влади та усі небайдужі мешканці, відбувся у храмі Воскресіння Христового.
Василь Тяско народився 28 листопада 1972 року. Окрім нього, в родині зростали ще дві старші сестри – Тетяна і Світлана. Переяславець Юрій Ходаківський розповів, що вони з Василем росли на одній вулиці. Згадує: з юних літ товариш мав золоті руки, за що б не брався – усе в нього виходило. Тому й не дивно, що зрештою Василь Юрійович став вправним і шанованим у місті майстром з виготовлення меблів.
Знайома сім’ї Світлана Герасіна зазначила, що Василь Юрійович справді мав нетривіальні художні здібності, закінчив факультет образотворчого мистецтва переяславського університету:
– Він дуже гарно малював, сам створював всі ці креслення, за якими тоді виготовляв меблі. У нього виходили дійсно дуже красиві речі. Він взагалі не вживав алкоголю, був освіченою, мудрою людиною, мав ясний розум. А оскільки активно працював, був дуже витривалим, мав гарну фізичну форму.
З дружиною Людмилою Василь Юрійович виховав трьох дітей:
– Найстарша Настя вже працює стоматологом. Антону 22 роки. А молодша Марія навчається у 10 класі, – каже пані Світлана. – У них прекрасна сім’я, такі всі трудівники! Вони жили у батьківській хаті й зовсім нещодавно увійшли у власний будинок. Все життя Вася будувався, піднімав дітей на ноги, так мріяв швидше перейти у свою хату! Але так і не встиг у ній пожити…
На початку повномасштабної війни Василь Тяско вступив до місцевої тероборони. До лав Збройних Сил був мобілізований 26 грудня 2023 року. Служив навідником механізованого відділення у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
Життя захисника обірвалося поблизу населеного пункту Тихе Чугуївського району Харківської області. Василь Тяско загинув 24 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в результаті зіткнення з переважаючими силами противника.
– Коли в родині стається така трагедія, близькі часто можуть картати, звинувачувати себе – за те, що не вберегли, відпустили. Це неминуча стадія жалоби після втрати рідної людини. Та дружина Василя сказала: «Ми б все одно його не відмовили… Він би все одно пішов». І я розумію, про що вона, Василь був дуже совісним і благородним чоловіком, він не міг не піти захищати свою землю, – ділиться пані Світлана.
Поховали полеглого воїна з усіма військовими почестями на Ярмарковому кладовищі. На честь Героя прогриміли залпи почесної варти.
Нещодавно у Переяславі попрощалися з воїном Андрієм Бражником: він був вправним пекарем і гарним господарем.