Напередодні 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі творчу та інтелектуальну еліту Переяславщини згуртувала зустріч у форматі простору вільного спілкування під назвою «Духовний провідник українського народу». Proslav бачив, як це було.
Захід відкрило слово «Шевченко і Переяслав» від модератора заходу Олександра Молоткіна, а згодом з вітальним словом до учасників зібрання звернувся ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур. Зазначив, що переяславська земля спокон віків об’єднує талановитих людей, які сюди переїздять і черпають з джерел присутньої тут енергетики. Серед них і Тарас Шевченко, перебування якого на Переяславщині збагатило українську та світову культурну спадщину вершинними мистецькими творами. Зізнався, що цьогоріч вже відвідав Канів аби пройтися шляхами великого Кобзаря, відчути його енергетику, згадав творчість, поглибився в роздуми.
«Для мене Шевченко вперше заграв новини фарбами, коли його уривок із поеми «Кавказ» під час Революції Гідності прочитав Герой Небесної Сотні Сергій Нігоян. У той час це справді посіяло надію на зміни в нашій державі. Не можу не згадати й захід який ми, свого часу, проводили «Тарасову ніч», – коли відомі митці усю ніч перечитували «Кобзар» в рамках цього заходу. Бачу тут свідоме покоління українців яке тоді ще було дітьми, а нині є нашими студентами. Загалом, нині рядки Шевченка звучать абсолютно по іншому, ми їх переосмислюємо. І такі наші щорічні зустрічі мають величезну вагу», – додав Коцур.
Мав що сказати й запрошений на зустріч міський голова Вячеслав Саулко:
«З великою приємністю прийняв ваше запрошення, маю щиру радість бути сьогодні тут. Як ніколи сьогодні усвідомлюємо, наскільки вагомою та важливою є нині постать великого Тараса Шевченка для України, для світу, для нашої громади зокрема історія якої пов’язана з цим іменем. Ми не завжди, в ранні шкільні роки, не усвідомлюємо тої величі постаті Шевченка. Пригадую, як у шкільні роки, на обласному конкурсі, читав «Наймичку». Я завжди найбільше любив саме цього поета. Російська держава проявляла своє хиже обличчя ще за часів його життя – він писав про це, застерігав нас. Можливо, не зовсім почули та до кінця зрозуміли. Складно уявити Україну без Шевченка, кожне слово якого, навіть через століття, це дороговказ як рухатися усім нам. Як міський голова, попри певний супротив, який бачу, я ставлю собі за завдання зберегти, приножити та возвеличити нашу історичну спадщину, яку змальовував Тарас Григорович. Робимо певні кроки в цьому нарямку, будуємо плани. Вдячний усім, хто сьогодні тут»
Про суперечливість образу Переяслава в поезії Тараса Шевченка говорила професорка Ганна Токмань:
«Тарас Шевченко, крім всього іншого, у своїй поезії, це ще й щира і повна історична правда. Іноді він говорив її дуже жорстко. Яким був образ Переяслава у поезії Шевченка? Суперечливим, замилованим, залюбленим, захопленим і, водночас, гнівним, розпачливим, засуджуючим – це два обличчя Переяслава в поезії Шевченка, а я досліджую це питання», – зазначила Ганна Леонідівна та навела деякі приклади.
Надалі, у рамках заходу, його гості мали змогу заслухати мистецькі виступи переможців конкурсу «Переяславська осінь Кобзаря – 2023» Мирона Шевченка та сестер Бродових.
Про значення Шевченка для культури на Переяславщині говорив начальник відділу культури та туризму Переяславської міської ради Валентин Шуткевич, а художниця, психологиня, керівниця студії живопису та арт-терапії «Malen» при творчій спілці майстрів Переяславщини «Мистецтво життя» Людмила Башук презентувала в закладі авторську художню виставку «Психологічний ландшафт душі Шевченка». У ній є не лише роботи авторки, а і її учнів. Із Сєверодонецька завітала письменниця, членкиня Національної спілки письменників України Ольга Кряжич.
У другій частині заходу присутні могли поринути у образність поетів Тараса Шевченка і Михайла Сікорського у творчості Романа Мотузка, заслухати виступ професора Анатолія Мартинюка про музичну Шевченкіану як феномен української культури, та викладачки Тетяни Мольдерф – про поезію Шевченка в українській музичній культурі. Наостанок краєзнавець Микола Богатир розповів присутнім про нові шевченкові місця на Переяславщині.
