Складно не погодитись, що сфера сільського господарства є однією з провідних галузей в Україні, а експорт зернових та олійних культур є одним з основних джерел валютної виручкинашої країни й чи не найважливішою галуззю економіки.
Напередодні Дня працівників сільського господарства ProSlav поспілкувався з одним із помітних фермерів нашого краю – Віталієм Біленком, керівником ТОВ «Агро Трейд Груп», що у Дівичківській громаді. Розмова видалася не так святковою, як гострою, своєчасною і актуальною.
– Віталію, війна значно вплинула на всі сфери бізнесу в країні, зокрема й фермерську галузь. Які виклики постали перед сільським господарством і конкретно вашим підприємством з початком війни?
– Викликів насправді було багато. Перша проблема була у відсутності коштів і, водночас, незацікавленості трейдерів у покупці зернових. Коли почались певні операції то були дуже низькі ціни на продукцію – собівартість була вищою ніж вартість за яку цю продукцію можна було продати. Надалі зіткнулися з проблемою здорожчення палива, валюти, що потягло за собою здорожчання добрив, засобів захисту рослин, посівного матеріалу. Часу було мало, а в поле уже потрібно було виходити. Нас врятувало те, що станом на початок посівної ми мали певний запас дизелю. Нам довелося змінити весь план посівної компанії, виходячи з тих умов в яких ми опинились.
– Чи можна сказати, що це був найскладніший рік для сільського господарства за увесь час Незалежності України?
– Не «можна сказати», а можна ствердити, що цей рік був вкрай складним для сільського господарства. За час моєї діяльності точно. До війни й економічної нестабільності додалися ще і погодні умови. Затяжна зима, пізні строки посіву, затяжні несвоєчасні дощі – це все ускладнює діяльність аграріїв. Нині, приміром, ми не можемо закінчити збір урожаю, бо комбайни просто грузнуть в полі.
– Наразі багато чуємо про «зерновий коридор», який дозволяє країні експортувати зернові, хай навіть в незначних масштабах. Розуміємо, якщо зерно не може повноцінно експортуватися, то його треба десь зберігати. Скажіть, будь ласка, яка ситуація зі зберіганням сільськогосподарської продукції?
– Найперше цієї весни був змінений план посівних площ, було віддано більше гектарів на культури з меншим урожаєм (дають можливість займати менше складських приміщень – прим.авт.). І якщо до війни ми віддавали перевагу кукурудзі, то у цьому році посіяли багато сої. До відкриття зернового коридору у нас було багато продукції у складах і ми просто не знали, чи зможемо щось продати, чи ні. Тому підготували документи та планували возити зерно власним автотранспортом за кордон. Тоді були дуже великі черги, маршрут забирав багато часу. Було прийнято рішення придбати обладнання для зберігання в рукавах. Ця технологія є екстреною мірою зберігання, бо зернова продукція псується у цих мішках. Нам довелося упакувати кукурудзу у ці рукави, але, на щастя, відкрився одеський коридор і ми змогли вивезти весь торішній урожай лише до кінця жовтня. Станом на зараз у нас складів для нового урожаю вистачає. Є надія, що зерновий коридор буде працювати стабільно і ми зможемо реалізовувати продукцію.»
– За ці дев’ять місяців країна уже пережила значний дефіцит палива, нині жпереживає проблеми з енергетикою. Чи відчувається якась допомога держави для однієї з головних сфер бізнесу?
– Ключовою підтримкою від держави був безвідсотковий кредит, який дозволив в найскрутніший період провести посівну програму. Також нас виручили деякі компанії, які давали можливість отримувати посівний матеріал та засоби захисту бартером за зерно. Щодо держави, то ми постійно отримуємо опитування типу «чи забезпечені ви добривами, засобами захисту…», але намагаємось викручуватися і забезпечувати себе самі. Можливо підприємства які знаходяться у скрутніших обставинах і отримують допомогу від держави, я не знаю. Ми розуміємо, що державі також складно і стараємось робити все для того, щоб не було потреби зайвий раз про щось просити.
– Наші читачі просили запитати – вартість зерна на ринку України знизилася, а хлібу в магазинах – ні. Чи можете пояснити, чому так відбувається?
– Поставлю зустрічне питання – а чому подорожчало м’ясо чи яйця? На вартість хліба в магазині впливає ж не тільки вартість пшениці, а й транспортні витрати, вартість газу/електроенергії, торгові мережі. Тому таке питання не зовсім до мене.
– Неодноразово доводилось чути, що керівники агропідприємств допомагають волонтерам та Збройним Силам України. Як у такій складній ситуації ви знаходите кошти та сили допомагати?
– Тут мій девіз «Хто як не ми». Часи для сільського господарства, звісно ж, тяжкі. Але вони не менш тяжкі й для воїнів, волонтерів, підприємств інших галузей. Ми всі рухаємось до однієї спільної перемоги, тому для боротьби кошти, звичайно, знаходяться.
– Відомо, що більшість земель в обробітку знаходяться в оренді, за яку агропідприємства сплачують кошти пайовикам. Чи вплинули проблеми у сфері на людей, які здають землю в оренду?
– Людям також складно – хтось, можливо, втратив роботу, хтось відправив чоловіка чи сина на війну. На жаль ми не змогли підвищити орендну плату в цьому році, але й не знизилиїї. Маю надію, що в наступному році ми зможемо платити людям більше. У перші дні війни наше товариство розіслало пайовикам повідомлення, що ми готові виплатити кошти наперед тим хто знаходиться у скрутних обставинах. Декому дійсно потрібна була допомога і ми відгукнулися.
– Пане Віталію, які ваші особисті прогнози? Чого чекати сільському господарству найближчими роками?
– Багато чого буде залежати від загальної воєнної ситуації. Станом на зараз нам необхідна нормальна реалізація продукції, повноцінний експорт. Але головне вигнати ворога з України, а зерно ми виростимо, продамо і вивеземо. Головне – це перемога, а будь-які проблеми можна буде вирішити.
Наостанок, користуючись нагодою, з великою приємністю вітаємо усіх аграріїв нашого краю та дякуємо за вашу наполегливу працю. Бажаємо вам високих врожаїв та гарної погоди. Нехай засіки повняться відбірним зерном, а ваші сім’ї – достатком і благополуччям. Миру, міцного здоров’я вам і вашим близьким!