Захід під назвою «Осмислення. Цінності та історії стійкості» відбувся 23 травня на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Його провели в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді України Оленою Зеленською. Форум згуртував науковців, волонтерів, культурологів з усіх куточків Київщини, повідомили на сайті вишу, передає Proslav.
За інформацією пресслужби, захід розпочався вітальним словом заступниці голови Київської обласної державної адміністрації Лесі Карнаух. Вона подякувала колективу університету за чудовий майданчик для обговорення цінностей та самоідентифікації України.
Регіональна координаторка Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Юлія Казакова зазначила, що такі заходи, зокрема й у рамках «Місяця обізнаності про ментальне здоров’я», проводять у кожній області України:
«Однією із задач програми «Ти як?» є навчити кожного українця дбати про своє ментальне здоров’я, і, за потреби, використовувати ті сервіси з психічного здоров’я і психосоціальної підтримки, які нині доступні у кожній галузі – медицині, освіті, культурі, безпековій і оборонній сфері. Стійкість кожної людини – це стійкість нації загалом. Щоденне протистояння чинникам, які можуть нас зруйнувати фізично чи морально. Цей чинник не народжується разом з людиною, а є вибором, який можна плекати й тренувати, дбати про нього, як про власний імунітет. У кожного з нас власна історія стійкості. Ми сьогодні почуємо прекрасних спікерів, і, думаю, ваш градієнт впевненості й стійкості значно збільшиться», – зауважила Юлія Казакова, додавши, що нині українці здатні продемонструвати всьому світу секрет посттравматичного зростання у його п’яти основних вимірах.
Історією стійкості університету поділився ректор Віталій Коцур
Надалі робота тривала у двох панелях. У першій із них, яка мала назву «Цінності стійкості», історією поступу закладу в умовах війни ділився ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур.
Він зізнався, що намагається перенести свої цінності на колектив і поділився позитивними кейсами очолюваного закладу: його рейтинговими показниками, умовами навчання для здобувачів-військовослужбовців і ветеранів.
Також Коцур розповів про підтримку, яку заклад надає внутрішньо переміщеним особам, родичам полеглих захисників-сковородинівців та підтримку ментального здоров’я дітей. Своїми історіями у цьому блоці ділилися також директорка департаменту економіки Київської ОВА Наталія Погребна, начальниця управління економічного аналізу Головного управління ДПС у Київській області Анна Топчій, директор департаменту соціального захисту населення Київської ОВА Ігор Мещан та директор Київського обласного Центру зайнятості Денис Дармостук.
Після завершення цієї панелі учасники на сцені змінилися. «Історіями стійкості» ділилися волонтери 198 ОБ 11 ОБрТрО Ольга Клименко та Ендрю Аксон. Пригадали, зокрема, приїзд Ендрю до України та його досвід. Аксона шокувало те, як російські війська поводяться з мирним населенням, адже війна завжди була боротьбою саме збройних сил країн. За останні два роки команда волонтера завезла до України різноманітної гуманітарної допомоги на понад 100 мільйонів фунтів.
«Наш основний принцип – допомагати кому можемо, чим можемо і скільки зможемо», – акцентують волонтери та розповідають про досвід роботи у «Червоному Хресті». Поза тим ця війна спонукала їх зробити важливий крок у своєму житті – одружитися. Така інформація викликала неймовірні емоції й оплески залу.
Своїми історіями поділилися люди, які переїхали до Переяслава з окупованих територій
Фахівчиня університету Вікторія Рагиня – уродженка Добропілля на Донеччині. Каже, нині місто в дуже гіркому стані. Війна застала її у потязі, коли вона прямувала до Переяслава – допомогти доньці-студентці робити ремонт.
Прибувши в місто, пані Вікторія допомагала в облаштуванні бомбосховищ, роботі волонтерського корпусу університету – була єдиним медпрацівником на три сковородинівські гуртожитки. Згодом стала медичною сестрою університету, а пізніше – медичною інструкторкою Добровольчого формування Переяславської МТГ №2. Крім того волонтерила у ДОЗ «Славутич» разом з командою БФ «Переяслав», де перебували внутрішньо переміщені особи.
Доктор філософії, викладачка Тетяна Мольдерф, народилась у Бахмуті, там закінчила музичний коледж, отримала дві вищі освіти, переїхала у Торецьк на Донеччині. Увесь час з 1989 року вона працювала в музичному коледжі викладачкою і методисткою, очолювала вокальний відділ. Згодом Торецьк виявився розмежувальною територією між вільною Україною і тимчасово окупованою – шахтарське містечко перетворилося на воєнну комендатуру.
Науковиця розповідає, що Торецький музичний коледж залишився єдиним осередком культури, тому вона зі своїми студентами і їхніми родинами вирішили не покидати місто попри вибухи та бомбардування. Освітній процес продовжувався, батьки довірили життя своїх дітей викладачам.
Мольдерф каже, що саме з того часу розпочався найгарячіший творчий період для їхнього класу. Обравши вектор волонтерського руху, вони провели кілька сотень просвітницьких і творчих заходів, півтисячі концертів для захисників, ВПО, інвалідів, сиріт, дітей, молоді, людей похилого віку. Зустрічали артистів із Національної опери, Київської та Львівської філармоній на сцені коледжу. Зізнається, не могли залишити наших захисників без підтримки, тому організували концерти на передовій – у Авдіївці, Верхньоторецькому, Новгородському.
«Час був складний у моральному плані…, на твоїх очах гинули близькі люди, друзі, діти, але ж він водночас загострював почуття сталості, гідності, патріотизму, милосердя і водночас – невимовної ненависті до окупантів… З моменту переміщення я ще нікому про це не розповідала, не хотіла, щоб мене жаліли або співчували. Я хочу залишатись тією повноцінною незламною людиною, якою себе вважаю! Зараз усім тяжко…», – сказала Мольдерф.
«Хочу побажати усім переселенцям, які втратили рідних, житло, надію, що вимушені стати переміщеними особами, стійкості. Я відволікаю себе тими, кого дуже люблю і тим, що дуже люблю – створювати щось незвичайне, неординарне, не шаблонне, інноваційне. Поринаю у світ мистецтва, творчості, науки. Занурююсь у тексти й спогади видатних митців і науковців, навчаю дітей і студентів не тільки співу, а мистецтву спілкування, поваги, милосердю, ідентичності своїй нації… Кредо мого життя – йти уперед попри перепони і не озиратись назад», – завершила виступ науковиця і процитувала поезію авторства Тетяни Строкач.
«Тим, хто має віру, легше пережити воєнні лихоліття»
Наостанок військовий капелан В/Ч А4643, протоієрей Євгеній Зотов підвів риску зібрання з теологічного погляду:
«Тим, хто має віру – конфесійну чи позаконфесійну – набагато легше пережити воєнні лихоліття. Питання «Як ти?» – новітнє питання капеланської служби в умовах війни. Ми несемо не стільки конфесійність, скільки духовність і питання сенсів. Важливою є літургія філіжанки кави: сидіти, пити каву, слухати й не робити спроб щось зрозуміти. Це дуже важливе служіння», – підкреслив протоієрей.
Слід зазначити, що протягом дня учасники зібрання могли долучитися до художньо-наукового колоквіуму «Українське традиційне і світове мистецтво у формуванні сучасної молоді», який проводили митці університету у творчих лабораторіях закладу.
Нагадаємо, днями на базі переяславського університету відкрили інноваційний Центр освіти та піклування про дошкільнят, а в середу університетський «Матадор» зустрівся зі «Збірною коміків» в благодійному матчі на підтримку захисників.