Педагогічний стаж Олександра Батрака налічує 41 рік, з яких 26 він очолював Переяславський академічний ліцей імені Івана Мазепи. Утім від сьогодні, 16 вересня, Олександр Петрович більше не керуватиме цим навчальним закладом. Провести його з посади директора зібралися колеги та представники влади, повідомляє Proslav.

Начальник відділу освіти Переяславської міської ради Петро Ярмоленко зачитав наказ і повідомив, що на початку вересня Олександр Батрак написав заяву про звільнення за власним бажанням. Водночас педагог продовжить свою діяльність у рідному закладі учителем історії та мистецтва.
– Ми з Олександром Петровичем працювали пліч-о-пліч протягом 11 років. Часто він жартома казав, що «це останній рік», адже у кожного бувають моменти втоми та відчаю. Але два тижні тому він подав офіційну заяву. Весь цей період ми багато розмовляли, намагалися переконати його залишитися ще хоча б на деякий час, однак він наполіг на своєму рішенні і вирішив продовжити діяльність у ролі вчителя, – розповів Петро Миколайович.
Він також пригадав початок професійного шляху Олександра Батрака, який збігся з їхнім знайомством:
– У грудні 1984 року Олександр Петрович, молодий випускник, прийшов працювати викладачем історії в тодішнє Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище. Він викладав історію моїй групі, ми тоді були студентами другого курсу. Згодом педагогічну роботу він на кілька років перервав, пішовши служити в міліцію – працював у ювенальній дитячій кімнаті. А вже з 1988 року повернувся вчителювати – у Переяславській ЗОШ №5. З березня 1999-го він став беззмінним керівником цього закладу. Це понад 26 років на посаді. За цей час змінювалися назви: середня школа №6, ЗОШ І–ІІІ ступенів №6, Переяславська гімназія, а останні три з половиною роки – Переяславський академічний ліцей імені Івана Мазепи. Важко передати словами, яким він був керівником. Працювати з ним було водночас складно, бо він завжди мав власну позицію, і дуже легко. Багато в чому ми переконували одне одного. Шкода, що не вдалося переконати його залишитися директором ще бодай трохи.
Виконувати обов’язки директора відтепер буде заступниця з навчально-виховної роботи Олена Захаренко. За словами Петра Ярмоленка, наразі офіційної кандидатури на посаду директора немає. У період воєнного стану процедура призначення відбувається без конкурсу.
– Складно відразу знайти гідну заміну. Ліцей – це дуже специфічний заклад із багатою традицією, великим надбанням і великою кількістю дітей. Згідно з законодавством, поки виконувати обов’язки буде завуч Олена Григорівна, – підкреслив він.
Олександра Батрака за роки праці відзначено грамотами обласних і державних освітніх структур, він має нагрудний знак Міністерства освіти і науки України «Василь Сухомлинський». А в серпні 2025 року йому присвоїли звання «Почесний житель Переяславської громади». Вручення відзнаки відбудеться в межах святкування Дня міста найближчими днями.
Міський голова Вячеслав Саулко, звертаючись до педагога, сказав:
– Висловлюю найщиріші слова вдячності за Вашу багаторічну працю, за все, що Ви зробили для громади і для всієї України. Ви – людина великого масштабу. За кілька днів отримаєте відзнаку почесного жителя громади. Довгий час через скромність Ви відмовлялися від цього звання, але воно – не просто нагорода, а знак глибокої поваги від людей. Так, мені сумно, що Ви йдете з посади керівника, але водночас радісно, що залишаєтеся з нами, продовжуєте працювати, і колеги й далі відчуватимуть Вашу мудру підтримку.
У 2002–2005 роках Олександр Батрак був депутатом Переяславської міської ради. Вячеслав Саулко зазначив, що тоді, сидячи поруч у сесійній залі, він отримав цінну життєву науку від Олександра Петровича, і всі його виступи й пропозиції завжди мали підтримку колег.
Своїми спогадами поділилася і заступниця міського голови Оксана Степаненко, яка майже 15 років працювала в тодішній Переяславській гімназії:
– Пам’ятаю 1999 рік: усі готувалися зустрічати нове тисячоліття, а Ви готувалися очолити заклад. Я тоді готувалася вдруге стати мамою. Пригадую найяскравіші моменти нашої спільної роботи. Мої доньки закінчили цей заклад і завжди з теплотою згадують свою альма-матер. Коли настала моя черга залишити гімназію, ви подарували мені слова підтримки, які допомогли з вірою йти далі. Ви – народжені бути керівником саме для такої установи. Оглядаючись, я щиро вдячна долі, що зустріла Вас на своєму шляху. Бажаю вам і надалі жити під девізом, який Ви обрали собі: «Я маю мрію». Я від душі бажаю Вам мріяти.
У своїй прощальній промові Олександр Батрак провів красиву аналогію з астрономією. Він нагадав про три яскраві зорі сузір’я Оріона, які формують Пояс Оріона і світять майже з однаковою силою.
– Наші три однаково великі зірки – це колектив, батьки й діти. Ми завжди бачили у кожній дитині зірку і сузір’я у нашому колективі. Ці роки на посаді директора були моїм зірковим часом. Я щиро вдячний вам усім, – сказав він.
Колектив зустрів його слова бурхливими оплесками стоячи. У багатьох педагогів на очах блищали сльози. Учителі вручили квіти та подарунок, дякуючи за роки праці, за відданість і мудрість. Для декого з них Олександр Батрак спершу був учителем, а згодом – мудрим наставником і директором, під керівництвом якого вони самі повернулися працювати до рідного закладу.