У Переяславі мітингом-реквіємом вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років. У суботу, 22 листопада, біля меморіалу жертвам однієї з найстрашніших трагедій ХХ століття присутні поклали квіти з колоссям пшениці та вшанували загиблих хвилиною мовчання, повідомляє Proslav.
Українці пережили три голодомори – у 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 роках. Наймасштабнішим став штучний Голодомор 1932–1933 років, спланований і реалізований тоталітарним комуністичним режимом СРСР як акт геноциду проти українського народу.
За різними оцінками, кількість загиблих коливається від 7 до 14 мільйонів осіб. У ті роки Україна втратила близько чверті свого населення: по 25 тисяч людей щодня, по тисячі – щогодини, по 17 – щохвилини. Найбільше від голоду постраждали діти – понад 1,5 мільйона хлопчиків і дівчаток до 10 років.
На Переяславщині Голодомор забрав життя 28 тисяч людей із майже 110 тисяч жителів. У ті роки помер кожен четвертий мешканець району – і це втрати, що утричі перевищують кількість загиблих у Другій світовій війні.
Особливо жорстоким інструментом репресій став ухвалений у серпні 1932 року сумнозвісний закон «про п’ять колосків». За «розкрадання колгоспного майна», яким вважалися навіть кілька піднятих на полі колосків, передбачали розстріл або конфіскацію всього майна. За «пом’якшувальних обставин» селян відправляли до таборів на десятирічні строки. Будь-які спроби врятуватися оберталися смертельною небезпекою: забирали всю їжу, катували навіть дітей. Цей закон не мав аналогів у світовій історії – він перетворив українське село на пастку, прирікши мільйони на смерть.
У своїх виступах учасники мітингу наголошували: злочини минулого напряму перегукуються з сучасними подіями.
– Цього року ми вчетверте вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями Росії проти українців, – наголосила ведуча мітингу Людмила Леляк. – Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють, що жива памʼять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
У 2006 році законом України Голодомор 1932–1933 років офіційно визнано геноцидом Українського народу. Сьогодні Росія, спадкоємиця тоталітарного режиму, знову чинить злочини проти українців.
Після хвилини мовчання та панахиди, яку провели священнослужителі Православної Церкви України, до присутніх звернувся голова Переяславської громади Вячеслав Саулко. Він підкреслив важливість збереження історичної пам’яті та єдності суспільства.
– Які страшні слова – голодомор, геноцид, смерть. Важко усвідомити, скільки безневинних людей було знищено. Це не просто вбиті – це закатовані у страшних муках. 1919–1922 роки – перший кат України, Ленін; 1932–1933 та 1945–1947 – другий кат, Сталін. Сьогодні маємо третього ката – Путіна. Скільки людей загинули у цій страшній війні, скільки захисників, скільки родин втратили свої домівки. І це – продовження того ж геноциду, який випав на долю наших поколінь. Як ніколи нам потрібно бути разом, підтримувати одне одного й пам’ятати нашу історію.
Щороку в четверту суботу листопада українці вшановують жертв Голодоморів. О 16:00 в оселях по всій країні засвічують свічку пам’яті – символ скорботи та єднання.
– Нехай у нашій Переяславській громаді, як і по всій Україні, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед памʼяттю невинно убієнних голодом – геноцидом, поставить свічку перед образом Божим, – підсумувала Людмила Леляк. – Мертвим нікому довіритися, крім живих, – і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу!
