Вже два десятиліття літературно-мистецький фестиваль «Переяславська осінь Кобзаря» об’єднує шанувальників глибокого й багатогранного таланту Тараса Шевченка – поета і прозаїка, художника і мислителя, який став моральним орієнтиром для українців. Під час другого конкурсного дня юні читці демонстрували свої таланти, декламуючи поезію Шевченка, повідомляє Proslav.
Усі свої найсильніші твори – «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний яр», «Давидові псалми», «Минають дні, минають ночі», присвяту до поеми «Єретик», «Три літа», «Наймичка», «Маленькій Мар’яні» та безсмертний «Заповіт» – Тарас Шевченко написав восени 1845 року саме під час перебування в Переяславі. Цей період увійшов до літературної історії під назвою «Переяславська осінь Кобзаря».
У межах однойменного літературно-мистецького фестивалю щороку проходить конкурс творчої спадщини Шевченка. Під час другого конкурсного дня, 20 листопада, в актовому залі Центру культури і мистецтв журі оцінювали виконавців у жанрі «художнє слово». Загалом участь взяли 39 читців творів Шевченка: у першій віковій категорії – 7 конкурсантів, у другій – 21, у третій – 11.
На сцені виступали представники Переяславської початкової школи, Переяславської гімназії №1, Переяславської гімназії №2, Переяславського ліцею імені Володимира Мономаха, Переяславської гімназії №5, Любительського об’єднання «Творчі» с. Вовчків, Гайшинської гімназії, Дівичківського ліцею, Гланишівської гімназії, студії конферансу «Акцент» КЗ «Переяславський ЦКМ», «Переяславського професійного коледжу» та КЗ КОР «Переяславський ліцей “Патріот”».
Художній рівень виконавської майстерності оцінювали:
- Ольга Шкира, директорка бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі, заслужена працівниця культури України, членкиня Національної спілки краєзнавців України;
- Людмила Довбня, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української лінгвістики і методики навчання Університету Григорія Сковороди;
- Римма Товкайло, голова журі та засновниця фестивалю.
Перед початком прослуховувань голова журі Римма Товкайло звернулася до учасників із напутнім словом.
– Учасники конкурсу – це не лише виконавці творів, а й усі, хто стоїть поруч: батьки, учителі, наставники. Бажаю вам натхнення й удачі, щоб усе задумане вдалося здійснити на сцені. Не хвилюйтеся – всі члени журі вболіватимуть за кожного з вас. Те, що відбуватиметься тут, має значення для всієї України, бо сьогодні ви прочитаєте слова нашого поета-пророка, який бачив майбутнє. Хоча й кажуть, що головне – це участь, я бажаю вам перемоги, адже кожен ваш здобуток – це крок до нашої спільної великої перемоги.
Під час поетичних читань лунали твори: «Мені однаково», «До Основ’яненка», «Червоний місяць аж горить», «Садок вишневий коло хати», «Сон», «На панщині пшеницю жала», «Зацвіла в долині червона калина», «Катерина», «Минають дні, минають ночі», «І досі сниться під горою», «Іван Підкова», «Якби ви знали, паничі…», «Близнята», «Серед великих і нездар», «Зазбиралось на дощ», «Не кидай матері», «Чого ти ходиш на могилу», «Чума», «Маленькій Мар’яні», «Зоре моя вечірняя», «Розрита могила», «Думи мої», «І мертвим, і живим…», «Учітеся, брати мої».
З історії фестивалю
Фестиваль «Переяславська осінь Кобзаря» уперше відбувся у 2001 році, а конкурс молодих виконавців поетичної спадщини Шевченка з 2002-го став невіддільною його частиною. Ідея народилася в Переяслав-Хмельницькому осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, який очолював старший науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав», археолог, кобзар та майстер народних інструментів Микола Товкайло. Ініціативу підтримали київська «Просвіта», Переяславська міська рада та дирекція НІЕЗ «Переяслав». Наступного року до організаторів приєднався Український центр народної творчості під керівництвом Ніни Жолуденко.
Засновниця фестивалю та голова журі, письменниця й дослідниця творчості Шевченка Римма Товкайло наголошує: від самого початку конкурс читців став перлиною фестивалю. Його створювали на перспективу, розуміючи, що навіть якщо сам фестиваль колись опиниться під загрозою, саме конкурс має бути збережений.
Фестиваль тривав кілька днів і об’єднував не лише переяславських митців, а й представників столичних творчих кіл. Переяславці завжди сприймали події фестивалю з великою любов’ю і повагою до Шевченка. Окрім масштабних концертів, відбувалися камерні зустрічі для вдумливого сприйняття його творчості.
Урочисте відкриття проходило в районному будинку культури, де традиційно збирався повний зал. Події фестивалю розгорталися на різних сценах – у музичній школі, Народному центрі культури «Зустріч», в актовій залі університету, у школах міста й району. Однією з характерних рис фестивалю були зустрічі з кобзарями Київського кобзарського цеху.
Переяслав багато років відвідували Тарас Компаніченко, Тарас Силенко, Михайло Коваль, Руслан Козленко, Едуард Драч, Володимир Кушпет, Сергій Захарець, лірники Ярема та Михайло Хай.
У перші роки конкурс читців проходив у Переяславській гімназії, нині – Переяславському ліцеї імені Івана Мазепи (під керівництвом директора Олександра Батрака). Міський відділ культури активно підтримував проведення конкурсу та фестивалю.
Головою журі в ті роки був заслужений діяч культури України, режисер театру ім. Івана Франка Петро Ільченко. Він високо оцінював атмосферу конкурсу – щиру, піднесену, невимушену, але водночас творчу і спрямовану на розвиток.
До складу журі також входили професор літератури Микола Корпанюк, депутатка міськради та заступниця директора заповідника Віра Мельник, кандидат філологічних наук, викладач університету Леонід Козубенко та інші.
Конкурс проходив у три етапи: відбірковий – у навчальних закладах, наступні – у гімназії. Бажаючих виступити було дуже багато, а рівень підготовки – вражаюче високим, згадує Римма Товкайло.
Третій тур проводили в актовій залі, де завжди був аншлаг. Люди спеціально відпрошувалися з роботи, щоб послухати конкурсантів. Члени журі щоразу дивувалися таланту школярів і студентів, їхньому глибокому розумінню та любові до Шевченка.
– «Якщо дітей не вчити, конкурс буде занепадати, хоч яким гарним був початок», – зауважила свого часу Ніна Жолуденко. Я цілком погоджуюся з цим. Треба навчати – усіх, особливо дітей і молодь – вдумливому читанню поезії. Коли є розуміння, з’являється глибина і любов. А разом з любов’ю до поета формується й любов до Батьківщини, людей, життя. Поет стає орієнтиром, – говорить Римма Товкайло.
«Шевченко – наш хліб насущний»
Письменниця переконана, що робота з вивчення спадщини Шевченка має бути системною. Це – гуртки, студії, факультативи, авторські програми, літературні читання. У Переяславі вже є успішний досвід таких заходів – від Валерія Мормеля, який започаткував читання у Музеї кобзарства, до ініціатив самої Римми Товкайло.
Римма Іванівна наголошує: сьогодні конкурс тримається на вчителях і батьках, які вкладають час і серце в дітей.
– Шевченко – наш хліб насущний, потрібний щодня. Це духовний феномен, ключ до розуміння себе як українців, що особливо важливо нині, під час війни за ідентичність. Немає книги важливішої за «Кобзар» для утвердження нашої Державності, Свободи та моральних цінностей, – підсумувала вона.
