13 червня об 11:00 до Університету Григорія Сковороди в Переяславі завітав британський фотограф і волонтер, автор журналу «Aeternus», Едвард Метьюс. Під час зустрічі, яка відбувалася в рамках партнерського проєкту Наукового товариства університету і Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю – «Платформа можливостей», закордонний гість презентував свої роботи, розповів про свій шлях волонтерства, важливість висвітлення ситуації й жахливих наслідків вторгнення армії рф на територію України для міжнародної спільноти та багато іншого.
Ініціаторкою такої зустрічі стала директорка мовної школи «New generation», випускниця філологічного факультету (нині – факультету української та іноземної філології) університету Юлія Погуца. Протягом останніх 10 місяців вона жила в Англії і працювала на благодійну організацію Yo-Yo, зустрічалася з людьми та підростаючим поколінням й ділилася історією про Україну, свою особисту історію й, зокрема, про друга-захисника Олександра. У цей же час і на основі цього досвіду опублікувала книгу на підтримку проєкту «Shelter» від UCSA (Ukraine Christian Sport Academy), що надає допомогу і житло жінкам й дітям, які постраждали внаслідок війни. Чекає на дозвіл перекладу цієї книги в Україні. Розлого розповідала про це пізніше, а перед тим представила гостя.
«До початку війни у Едварда не було ніяких зв‘язків з Україною. Він просто приїхав сюди у квітні минулого року – коли розпочалася війна, і його серце тепер прив’язано до України. Допомагав вивозити з фронту поранених українських військових. Йому болить ця війна, і він щиро намагається робити все аби нам допомогти. Цінуймо таких людей, які не будучи українцями поводять себе як справжні патріоти нашої держави», – зазначила Погуца.
Спершу присутні мали змогу переглянути англомовний ролик про Університет Григорія Сковороди в Переяславі. Після цього майже увесь час приділили спілкуванню з гостем.
У вступному слові Едвард подякував всім, хто приділив свій час для зустрічі з ним і всім українцям. Розповів, що коли почалася повномасштабна війна в Україні відчув сильний поштовх аби хоч якось змінити ситуацію. Спершу на тиждень приїхав до прикордонних районів Польщу. Там зробив декілька документальних зйомок про кризу біженців, викликався бути волонтером. По поверненню до Великої Британії зрозумів, що хоче повернутися до України і займатися волонтерством, принагідно фіксуючи на фото свої подорожі аби «голоси українців зазвучали по всьому світу», показати що насправді тут відбувається, змінити щось для людей які перебувають у тяжкому становищі. І точно не бути як ті журналісти, які приїзджають сюди виключно аби зробити фото. До Переяслава приїхав з Херсонщини, де наразі протидіють трагедії на Каховській ГЕС. Уже цього тижня планує повернутися туди і продовжити свою роботу.
Відповідаючи на запитання учасників зустрічі Метьюс зазначив що це перший міжнародний конфлікт, який він осягнув в дорослому віці і зважив за доцільне діяти. Про війну йому було відомо з 2014 року, спілкуючись з британськими військовими мав загальне розуміння про те, що тут відбувається. Зізнається, побачене на власні очі вразило британського журналіста. Планує й надалі допомагати тим на кого безпосередньо впливає війна.
Також гість помітив, що українці помітні до британців в роки Другої світової війни – попри все намагаються жити, знаходити час для спілкування і певного дозвілля, отримувати насолоду від життя у «вирі духу простистояння».
Наразі фотограф і волонтер відвідав багато звільнених територій майже одразу ж після звільнення – Херсон, Куп’янськ. Намагається не говорити про це рідним наперед аби зайве не змушувати їх хвилюватися. Був під активними обстрілами в Харкові. Також має семимісячного песика Чарлі з Бахмута – подарунок друга з іноземного легіону, який став місцевою зіркою в місті, був об’єктом сюжетів та матеріалів про нього.
Аби справлятися з емоційними потрясіннями з якими зіткнувся під час війни в УкраїніЕдвард Метьюс навчився емоційно відсторонюватися, максимально зосереджуючись на виконанні своєї роботи «з холодним розумом та дотриманням всіх заходів безпеки». Зізнається, як і всі нормальні люди у таких позанормальних ситуаціях іноді плакав перебуваючи наодинці, особливо на прощанні з військовослужбовцем якого ховали торік у День Незалежності України.
«Насправді бути сильним – це не про те, щоб нічого не відчувати та не показувати, а про те, щоб мати сміливість визнати, що зараз зі мною не все добре через те, що бачив та пережив. І мені досить складно повертатися назад до Британії, тому що люди там не відчувають та не бачать того, що бачу я. І саме тому одна з частин моєї роботи – це показати та донести світові, що відбувається, щоб вони також розуміли», – додає Метьюс.
Наразі Метьюс хоче побувати на Луганщині та в Криму. Зізнається, відкрив для себе Україну як дуже розвинену країну, особливо в сфері ІТ. Посміхаючись додає, що йому імпонує кіт Степан та музикант Тарас Тополя.
Проведення зустрічі стало можливим ще й завдяки програмі «Мріємо та діємо», що впроваджується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується IREX.
