Будівля Переяславської публічної бібліотеки по вул. Сковороди, 60 перебуває у плачевному стані не одне десятиліття. Переселити бібліотеку збираються давно – місцева влада кілька років шукає місце, куди можна було б перенести книжкові фонди, які налічують понад 50 тисяч примірників. І ось, здається, впритул підійшла до вирішення питання. Про подальшу долю бібліотеки та що буде зі спорудою, яка має 100-річну історію, дізнавався Proslav.
Питання на доопрацювання
Тему винесли на обговорення під час передсесійного засідання профільної депутатської комісії з питань освіти, культури, роботи з молоддю, фізкультури та спорту, соціального захисту населення та охорони здоров’я 17 квітня.
Депутати розглянули кілька приміщень, в які бібліотека могла б переїхати – тільки теоретично, бо кожен з цих варіантів, насправді, має багато «але». Передусім тому, що зараз читальня розміщена в будівлі площею понад 300 квадратів, і в місті бракує рівноцінних їй приміщень.
Однією з пропозицій була колишня читальна зала ліцею імені Володимира Мономаха. За словами заступниці міського голови Оксани Степаненко, колись ця кімната постраждала від води, тому перебуває в поганому стані і потребує ремонту.
Депутат Андрій Іващенко зауважив, що згідно постанови Кабміну, публічна бібліотека має бути розміщена в окремому приміщенні чи будівлі в місці, вільно доступному для відвідувачів, а колишня читальна зала розташована на другому поверсі. Він запропонував звернути увагу на будівлю колишнього дитсадка №5 «Казка» на вулиці Шевченка.
Аргументував свою думку тим, що вона теж потребує капітального ремонту, зате має переваги – розташування у центрі міста та можливість забезпечити безбар’єрний доступ.
Зрештою дане питання на сесію не винесли і відправили на доопрацювання.
«Це місце вже рідне»
Тим не менш, бібліотека – це не просто стіни, а перш за все це люди, об’єднані спільними цінностями, тож ми вирішили поспілкуватися з її працівниками та відвідувачами. Для директорки Переяславської публічної бібліотеки Тетяни Майстренко тема приміщення дуже болюча, бо, як би там не було, в цьому закладі вона пропрацювалабільшу частину життя.
Тетяна Миколаївна влаштувалася до бібліотеки 30 років тому. Приблизно тоді в будівлі востаннє проводили ремонт. Працівники всіма силами підтримують чистоту і порядок у кімнатах, як можуть підмазують кутки й підбивають підлогу.
Не можна не відзначити, що у бібліотеці завжди по-домашньому затишно, але є глобальні проблеми. Зовнішні стіни в деяких місцях буквально розходяться по швах, помітне просідання фундаменту, викривлені вікна, струхла підлога. Під час зливи стеля протікає, доводиться підставляти відра.
Тенденція до змін – невблаганна вимога часу. Але Тетяна Миколаївна хвилюється за те, як книги і старенькі меблі «переживуть» переїзд. А ще турбується, аби читачам було зручно добиратися до бібліотеки.
– Це місце вже рідне, – каже Тетяна Миколаївна. – У нас дуже гарно налагоджена співпраця з вчителями трьох шкіл, які розташовані поряд – майже щодня вони приводять учнів початкових класів, ми організовуємо для них пізнавальні заходи. Зручне розташування дуже важливе для бібліотеки. Навпроти нас – парк Шевченка. Коли в ньому відбувалися культурні заходи, ми облаштовували читальню просто неба, до нас підходили дітки з батьками, а потім відразу йшли записуватися до бібліотеки.
Керівниця книгозбірні поділилася міркуваннями щодо озвучених на передсесійному засіданні пропозицій потенційних приміщень.
– Публічна бібліотека не може бути в дитячому освітньому закладі, тим паче в приміщенні ліцею, яке менше за площею більш ніж удвічі. Не можна поєднувати в одній кімнаті відділ по роботі з дітьми і відділ обслуговування дорослого населення. До того ж це район Левади – переконана, що багатьом нашим читачам буде дуже важко туди дістатися. Не кажучи вже про другий поверх – деяким відвідувачам похилого віку ми допомагаємо зійти з єдиної сходинки у коридорі.
На думку Тетяни Майстренко, в надскладних умовах воєнного часу краще докласти зусиль і відремонтувати наявне приміщення, а кардинально вирішувати проблему після перемоги – шукати інше або й будувати нове:
– На книги і на людей нічого не тече й не падає. У дощові дні стеля прокапує, то її можна підлатати. Просіла підлога, але ж це можна вирішити. Зараз війна і, звісно, є більш нагальні потреби. То, можливо, краще дочекатися перемоги і потім щось вирішувати, ніж зараз тимчасово переміщати 50 тисяч книг? Переїжджати з місця на місце дуже складно, тим більше, що і в тих приміщеннях потрібен ремонт. Бібліотека в такому стані не останні кілька днів, то мені здається, що вона ще може постояти, якщо зробити ремонт. Це моя думка і наших працівників. Але я не будівельник. Є акт обстеження, згідно з яким будівля не підлягає ремонту.
Вердикт експерта
Аварійний стан будівлі засвідчив сертифікований інженер-консультант, провідний будівельний експерт Всеукраїнської ГО «Асоціація експертів будівельної галузі» Олександр Гурін.
– Бібліотека візуально давно в поганому стані, – коментує начальник відділу культури Переяславської міської ради Валентин Шуткевич, – і щоб зрушити це питання з місця, потрібно було отримати заключення сертифікованого експерта, якого ми запросили.
У висновку за результатами обстеження зазначається: «Будівля не відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам нормативним актам з пожежної безпеки. Загальний технічний стан об’єкту обстеження та інженерних мереж оцінюється як аварійний. Вертикальні несучі та огороджувальні конструкції аварійні; фундамент, конструкція покрівлі, підлоги, внутрішнє опорядження, зовнішнє опорядження, вікна, двері, опалення непридатні до нормальної експлуатації, електропостачання задовільне».
Вердикт експерта – подальше надійне обстеження об’єкта неможливе, конструкції підлягають повній ліквідації та демонтажу. Рекомендований термін виконання, протягом якого необхідно прийняти міри, становить 6 місяців.
– Це дуже болюче питання, але його потрібно вирішувати, – каже Валентин Шуткевич. – Я чув багато думок, де має бути бібліотека, утім вона перебуває в оперативному управлінні відділу культури і ми несемо відповідальність за життя людей.
Зберегти духовність
А що ж кажуть люди? Відвідувачі Переяславської публічної бібліотеки, з якими нам вдалося поспілкуватися, вкрай занепокоєні її майбутнім. Підкреслимо, що кожен співрозмовник наголосив на безумовній важливості збереження бібліотеки у місті. Для них це не просто книгозбірня, а громадський простір, осередок життя, спілкування, саморозвитку, цікавих зустрічей, корисного дозвілля, душевного відпочинку.
Тетяна Палатна багато років пропрацювала начальницею районного відділу культури, тому бібліотечна справа їй близька. А зараз, на пенсії, вона щотижня приходить до читальні по чергову літературну новинку.
– Це приміщення ще 50 років тому було аварійним. Мені й за мирних часів не виділяли коштів на його ремонт, а переселятися під час війни – абсурд, – обурюється Тетяна Федорівна. – Попереду літо і можна зробити ремонт, бо дах справді тече. Але ж ремонт треба робити в будь-якому приміщенні. В усіх містах бібліотека у центрі, а не на околицях.
Старша наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Наталія Заїка часто долучається до просвітницьких і культурних заходів, які у Переяславській бібліотеці регулярно проводять незалежно від пори року.
– От нещодавно ми вшановували пам’ять освітянина Миколи Корпанюка і, звісно, зібралися тут, у бібліотеці. Усім дуже зручно, що вона розташована в самому центрі міста. Те, що будівля у аварійному стані – мають з’ясувати фахівці, та особисто я не бачу, що вона от-от впаде. Я думаю, не проблема знайти спонсора для проведення капітального ремонту. В будь-якому разі цю будівлю треба зберегти як частину історії, як нашу духовність. В архітектурному плані історичний центр міста повинен мати свою сталу традицію, – вважає Наталія Любомирівна.
За словами історика, археолога Олександра Колибенка, точно невідомо, у якому році зведена будівля бібліотеки, орієнтовно це рубіж ХІХ та ХХ століть. Та, попри поважний вік, об’єкт не має статусу історичної пам’ятки – про це свідчить його відсутність у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України.
Кандидат історичних наук Микола Товкайло переконаний, що будівлі, які зводили сотні років тому, слід рятувати і берегти, навіть якщо вони не визнані памʼятками. Саме архітектура сповна відображає історію міста, вважає Микола Тихонович:
– Мені доводилося бувати в Німеччині, Норвегії і я звертав увагу, як там ставляться до старовини, до своєї історії. Люди зберігають фортечні будівлі ХІ століття! Навіть дерев’яні будинки. І їх не зносять на догоду якомусь «доброму чоловіку», а навпаки – реконструюють, ремонтують і зберігають. Я думаю, і в нашому випадку будівлю треба зберегти, бо це обличчя Переяслава. В будь-якому разі, спочатку треба вирішити, що буде з цією будівлею, а потім переносити бібліотеку.
Микола Тихонович висловив припущення, що потреба невідкладно переселити бібліотеку виникла не через аварійний стан будівлі:
– Я підозрюю, що питання зовсім не в будівлі, а у землі, на якій вона розміщена. Хтось, можливо, кинув оком на цю землю. Я про це кажу бездоказово, але поруч вже є пустир, є всі комунікації, центр міста.
«Про демонтаж немає мови»
Ми попросили головного архітектора Переяслава Петра Пурденка пояснити, чи можливий взагалі капітальний ремонт у приміщенні бібліотеки:
– Відповім як інженер-будівельник. Будь-які будівлі мають свій гарантійний термін експлуатації. Скажімо, у будівель радянської епохи, як от панельні «хрущовки», він не повинен перевищувати 50-70 років. Бібліотечна будівля – дореволюційна, «барачного» типу, такі мають термін експлуатації до 100 років – залежить від низки факторів: фундамент, ґрунт тощо. Чітко зрозуміло, що прийшов час і споруду треба перебудовувати. Проведення капітального ремонту можливе, але слід зважити витрати. Як мінімум, там потрібно робити заміну несучих конструкцій. Щоб з’ясувати, чи це доцільно, будівлю треба детально обстежити, а тому бібліотеку однозначно доведеться переселити, хоча б тимчасово. Ми не хочемо й не збираємося зносити будівлю, ми хочемо, щоб вона була безпечною, бо наразі є реальна загроза обвалу.
Щоб підтвердити або спростувати ймовірність знесення будівлі бібліотеки у недалекій перспективі, ми звернулися до голови Переяславської громади Вячеслава Саулка. Він нагадав, що міська громада «успадкувала» бібліотеку від райради після її ліквідації у 2021 році.
– Протягом багатьох років будівля бібліотеки була у занедбаному стані, вона не знала ні ремонту, ні належного догляду. Районна адміністрація не доклала ніяких зусиль до вирішення цієї проблеми, хоча питання аварійності стояло ще тоді. Зараз ми маємо технічний звіт фахівців, у якому чітко прописано, що будівля аварійна і людям у ній перебувати не можна.
Це комунальний заклад і за життя людей у ньому несе відповідальність керівництво відділу культури. Тому зараз найголовніше і найнагальніше питання – якомога швидше знайти підходяще місце й перемістити бібліотеку. Про демонтаж будівлі немає ніякої мови. Подальшу її долю вирішуватиме депутатська комісія, відділ архітектури та капітального будівництва. В будь-якому разі, я, як міський голова, не маю права робити це одноосібно, – підкреслив Вячеслав Володимирович.
Очільник громади додав, що наразі на розгляді є кілька варіантів, утім про колишній садочок «Казка» не йдеться, бо основним цільовим призначенням тієї будівлі може бути тільки освітній заклад. До того ж те приміщення вимагає капітального ремонту – повної заміни покрівлі, вікон, усіх комунікацій, ремонту стін, облаштування укриття. Вартість такого обсягу робіт може скласти близько 15 мільйонів гривень, які місцевий бюджет виділити не спроможний.
– Пошук триває давно. Свого часу ми пропонували Тетяні Миколаївні приміщення на вулиці Покровській, але вона відмовилася, аргументувавши тим, що воно замале. Зараз там працює другий корпус художньої школи. Наразі ми опрацьовуємо два варіанти, сподіваюся, найближчим часом дійдемо до спільного рішення, – сказав міський голова.