Вранці 19 листопада біля Алеї Героїв у Переяславі вшанували пам’ять полеглих захисників України та дякували тим, хто продовжує запеклу битву з ворогом за її майбутнє. Рівно 1000 днів тому почалася повномасштабна війна, яку проти України розв’язала російська федерація, повідомляє Proslav.
– Тисяча днів незламності. Тисяча днів сирен та підвалів. Тисяча днів страждань і єднання. Тисяча днів боротьби за свій дім. За цю тисячу днів небесна Україна поповнилася новими громадянами, а земна виживає серед нестерпного болю і реального жахіття, – сказала ведуча мітингу Влада Черненко і попросила присутніх хвилиною мовчання вшанувати тих, хто заплатив за свободу України життям.
До жителів громади звернувся міський голова Вячеслав Саулко:
– Тисячу днів триває боротьба за свободу, про яку ми мріємо. Тисяча днів незламності, непокорності. Тисячу днів страшний ворог нищить нашу землю, наших людей. Ми показали всьому світу, що ми незламні. Стільки років на нашій площі «красувався» пам’ятник «Навіки разом з братнім народом». Хто міг подумати, що цей сусід – це страшний перевертень, це нелюд, це змія, яка причаїлася, і віткнула меч у спину. Тисячу днів ллються сльози матерів за своїми синами, які віддали за Україну життя. Ми завжди будемо пам’ятати їх, наших Героїв.
Начальник першого відділу Бориспільського РТЦК та СП майор Іван Шкуропацький наголосив, що кожен захисник на передовій робить усе можливе задля перемоги над агресором, заради мирного майбутнього українців. А наше завдання – єднатися, і всіма силами допомагати Збройним Силам.
Духовенство Ради Церков Переяславщини запросило краян до спільної молитви. Об’єднавшись, усі попросили Божого захисту для мирних жителів і оборонців, які протистоять ворогу на фронті, та спокою для душ загиблих.
Більшість присутніх на зібранні – ті, кому ці втрати болять найбільше: родини загиблих. Душевні рани ніколи не загояться, та все ж їм трохи легше від усвідомлення, що земляки пам’ятають і глибоко шанують їхніх рідних, вклоняються їхнім портретам на Алеї Героїв.
Ведуча повідомила, що Алея Героїв Переяславщини стала довшою. На ній з’явилися ще вісім імен:
- Молодший сержант, командир ІІІ-го відділення ІІ-го взводу ІІІ-ої роти охорони першого відділу Бориспільського РТЦК та СП Прокопенко Олександр Олександрович. Учасник бойових дій.
- Молодший сержант, радіотелефоніст відділення управління начальника штабу дивізіону взводу управління дивізіону І-го артилерійського дивізіону в/ч 3027 Національної гвардії України Набатов Андрій Олександрович, який загинув при виконанні бойового завдання у районі населеного пункту Куп’янськ-Вузловий Куп’янського району Харківської області.
- Солдат, заряджаючий розрахунку самохідного артилерійського взводу ІІІ-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону в/ч А2582 Нікітін Сергій Володимирович, який загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Журавка Сумського району Сумської області. Нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест»
- Молодший сержант, командир евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення І-го механізованого батальйону в/ч А 1302 Черьомухін Олексій Олексійович, який загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області
- Солдат, стрілець відділення охорони взводу охорони роти охорони Бориспільського РТЦК та СП, прикомандирований до в/ч А 1376 Радченко Олег Вікторович, який загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області.
- солдат, командир ІІ-го єгерського відділення І-го єгерського взводу І-ої єгерської роти ІІІ-го єгерського батальйону в/ч А 4948 Євтушенко Віталій Володимирович, який загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Желанне Друге Покровського району Донецької області
- солдат, стрілець-помічник гранатометника ІІ-го стрілецького відділення І-го стрілецького взводу ІІІ-ої стрілецької роти в/ч А 7297 Ступак Віталій Олексійович, який загинув у районі населеного пункту Кислівка Куп’янського району Харківської області
- Солдат 30-ої окремої механізованої бригади в/ч В 0941, учасник АТО Чебаненко Олександр Миколайович, який загинув у районі населеного пункту Бахмут Донецької області
Олександр Чебаненко всміхається землякам зі стели на Алеї Героїв. А поряд – його образ увіковічений у камені. Це саме він є прообразом пам’ятника загиблим атовцям, встановленого у 2019 році навпроти Храму Воскресіння Христового.
Історію молодого воїна нам розповіла старша наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Ганна Наконечна. Олександр Чебаненко народився 1 грудня 1986 року в селі Переяславське. Коли у 2014 року російські загарбники перетнули українські кордони на сході, 28-річний хлопець жив і працював у Києві, але не зміг стояти осторонь і в грудні пішов захищати Батьківщину. Служив солдатом у 30-ій окремій механізованій бригаді.
Доля бійця з дитинства складалася нелегко, каже Ганна Миколаївна. Мама, яка сама виховувала їх із старшою сестричкою, пішла з життя у молодому віці. Передчасно померла й сестра. Хлопець залишився сам, створити власну родину він не встиг. На жаль, 7 травня 2015 року Олександр Чебаненко провів свій останній бій. Життя захисника обірвалося біля Бахмута на Донеччині.
– З Олександром прощалися у рідному селі Переяславське, там живе його рідна тітка, – розповідає Ганна Наконечна. – Похорони були скромні, бо рідних у нього фактично не лишилось. Коли побратими, члени ГО «Асоціація воїнів АТО» дізналися про його загибель, на сороковий день віддали йому всі військові почесті. І наполягли, щоб саме Чебаненко став прообразом захисника для пам’ятника воїнам АТО у Переяславі. Монумент виготовив київський скульптор, член Національної спілки художників України Володимир Борисович Микитенко. Відкриття відбулося 23 березня 2019 року. Олександр досі не має посмертних нагород, хоча багатьох його побратимів нагородили – мабуть, така у нього доля. Але пам’ять про цього сміливого юнака і про кожного Героя з Переяславщини назавжди житиме у наших серцях, серцях земляків.
До підніжжя пам’ятного знаку та до Алеї Героїв переяславці поклали квіти. Вдивляючись у світлі обличчя захисників, кожен замислився про своє. Їхня жертва була недаремною. Ми далі боротимемося заради нашої спільної мрії – вільної та мирної України.
Нагадаємо, «Дем’янчанка» відзначає 20-річчя: на ювілейний концерт ансамблю у Переяславській громаді зібрався повен зал.
