У фондах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» зберігається унікальна реліквія – лев-водолій XII – початку XIII століття. Як його знайшли та звідки він потрапив до Переяслава? Розповідає Proslav.

Водолій виготовлений у вигляді порожнистої фігурки лева розміром 22х27х9 сантиметрів з піднятою головою та пишною гривою, що спадає до лап. У пащі лев “тримає” круглу трубку, через яку виливалася рідина. Ручка посудини виконана у вигляді фантастичної істоти – Сімаргла або аспида – що сидить на спині лева й вчепився лапами в його гриву.

Головна зберігачка фондів НІЕЗ «Переяслав» Аліна Задорожня розповіла, що артефакт виявили у 1963 році під час земляних робіт поблизу Церкви Воскресіння Христового у Переяславі:
– Комунальники рили траншею, щоб прокласти труби для водогону, й випадково натрапили на фігурку лева. Принесли до музею. У той час у місті саме працювала київська археологічна експедиція, що досліджувала єпископські палац та ворота. Знахідку показали фахівцям, і її доправили до Києва. Там визначили, що це водолій із Нижньої Саксонії (Німеччина), датований кінцем XII – початком XIII століття. У Європі подібні речі були досить поширені, а в нас – вкрай рідкісні.
За результатами дослідження, яке у 2023 році провів провідний науковий співробітник Національного науково-дослідного реставраційного центру України Олексій Андреєв, фігура виготовлена з багатокомпонентного латунного сплаву на основі міді з домішками срібла та свинцю – типовими для історичного металу. Технологію виготовлення дослідники пов’язують із Римською імперією.

Попри назву «водолій», у таких посудинах зазвичай зберігали не воду, а вино, кажуть науковці. Його наливали через отвір на голові з відкидною кришкою, а виливали – через пащу лева, як із чайника. Обʼєм – близько трьох літрів. У храмах такі фігури могли використовуватись під час ритуальних омовінь.
Коли артефакт передавали до київських реставраційних майстерень, він був вкритий зеленими плямами патини й ушкоджений – без однієї лапи. Науковці припускають, що лев втратив її у 1239 році, коли монголо-татари захопили і зруйнували Переяслав, тому й не забрали його з собою.
Після реставрації фігура лева повернулася до Переяслава й була передана на збереження до фондів заповідника. До 2010 року експонат можна було побачити в експозиції Археологічного музею, однак згодом його перемістили до сховища – як одну з найцінніших пам’яток. Там і нині стоїть на варті історії знайдений 60 років тому лев-водолій.
Нагадаємо, митники передали заповіднику «Переяслав» унікальний старовинний хрест, врятований від вивезення.
Читайте також історію переяславського лікаря Андрія Козачковського, який був другом і опорою Шевченка.