Схиливши голови в скорботі, переяславці зустріли воїна-земляка 51-річного Андрія Бражника, який повернувся «на щиті». В останню земну дорогу Героя проводжали 27 травня, повідомляє Proslav.
Віддати шану захиснику до церкви Воскресіння Христового, де відбулася заупокійна служба, прийшло багато людей: рідні, друзі, знайомі, колеги, військові, представники влади і просто небайдужі громадяни.
– Знову горе у стінах храму. Знову чуємо плач і ридання від болю втрати. Ворог украв життя воїна, яке могло квітнути ще багато років. Украв любов і тепло у його рідних і близьких, бо вони більше не зможуть обійнятися, поспілкуватися, будувати плани на майбутнє. Ворог, який прийшов на нашу землю, несе з собою смерть, розруху, пекельне зло, – сказав у своїй промові протоієрей отець Віталій.
Андрій Бражник народився 11 січня 1973 року. Впродовж кількох останніх років працював пекарем у переяславському магазині «Спаська Левада». Колеги згадують Андрія Миколайовича дружелюбним, привітним, веселим чоловіком, завжди готовим прийти на поміч.
Чоловік був мобілізований менше двох місяців тому, 7 квітня 2024 року. Служив стрільцем-снайпером механізованого батальйону в складі 110-ї окремої механізованої бригади.
Життя захисника обірвалося 20 травня поблизу населеного пункту Архангельське Покровського району Донецької області. Ворог здійснив мінометний обстріл по позиціях його підрозділу.
Пані Галина розповіла, що Андрій залишиться у пам’яті всіх родичів усміхненим і позитивним.
– Я торгувала на базарі минулого літа, то весь базар чув, що ось Андрій іде! Такий він був говіркий, веселунчик, розрада для всіх… А який хліб він випікав добрий! Дуже гарним господарем був, город доглядав, біля розсади любив поратися…
У Андрія Миколайовича залишилися дружина Людмила і двоє дітей – синові Антону 20 років, дочці Катерині – 17.
Рідні розповіли, що дружина і син Андрія Миколайовича мають інвалідність, але він пішов захищати від загарбників свою сім’ю, свою Батьківщину. Відстоюючи її незалежність і свободу, поклав власне життя. Мужність і самопожертва воїна заслуговують найвищої шани.
Під час прощання з Героєм на цвинтарі, ніхто не міг стримати сліз. «Я нікуди від тебе не піду, тату, нікуди тебе не відпущу», – голосила біля труни захисника згорьована донька. Жодними словами не вгамувати пекучий біль втрати та не загоїти рани в душі рідних.
– Де знайти ті слова співчуття та вдячності до рідних наших Героїв, – сказав міський голова Вячеслав Саулко. – Маючи проблеми в сім’ї, де хворіє дружина, дитина, Андрій Миколайович, не зважаючи ні на що, взяв зброю й пішов захищати. Страшний снаряд забрав його життя. Я щоразу звертаюся: люди добрі, пам’ятайте тих, хто пішов боронити рідну землю.
До рідних Андрія Бражника звернувся офіцер І Бориспільського РТЦК та СП Володимир Мамітько:
– Пам’ятайте, ви виховали Героя, Ви – дочка Героя. Коротке військове життя, на жаль… Можливо, не вистачило досвіду, але він сказав: «Якщо треба йти, я мушу йти».
Поховали Андрія Бражника з усіма релігійними і військовими почестями на Ярмарковому Кладовищі.
Нагадаємо, на Переяславщині встановили пам’ятну дошку на честь 19-річного земляка, бійця ЗСУ Валентина Голуба.
