До Дня міста родинам Героїв вручили посмертні відзнаки «Почесний житель Переяславської громади»

Цими днями Переяслав відзначає 1117 річницю від першої літописної згадки. Третій рік поспіль День міста переяславці зустрічають зі щемом у серці. Боротьба за незалежність України забрала життя тисяч захисників. Своїх синів втратила і Переяславщина. 20 вересня у громаді вшанували пам’ять воїнів-земляків, повідомляє Proslav.

Захід, приурочений до Дня міста, відбувся у другому корпусі Переяславського Центру культури і мистецтв. Більшість присутніх у залі – рідні Героїв. Цього дня їх запросили отримати відзнаки «Почесний житель Переяславської громади», якими посмертно нагородили полеглих захисників.

Церемонію розділили на дві частини: зранку відзнаки вручили родинам Героїв, чиї життя були пов’язані з Переяславською громадою, по обіді – воїнам із сусідніх громад: Циблівської, Студениківської, Ташанської, Дівичківської.

– Усі вони по праву є не лише Почесними жителями Переяславської громади, а і янголами-охоронцями для кожного з нас. Тому зараз, дивлячись вам у вічі, ми бачимо не просто людей, не вдів, не осиротілих дітей і батьків, ми бачимо дружин янголів, дітей янголів, батьків янголів. Колись ви підтримували їх, допомагали робити перші кроки чи просто були поруч у найскладніші часи. А сьогодні, навіть перебуваючи в іншому вимірі, вони обіймають вас крильми і не дають упасти, – промовила ведуча Влада Черненко.

Зворушливими до сліз були виступ вихованців студії конферансу «Акцент» та композиція «Крила» у виконанні хореографічного колективу «Фаворит». Пам’яті всіх тих, хто в пікселі стукає в Небесну браму…

Учні ліцею «Патріот» поклали квіти до пам’ятного знаку учасникам АТО (ООС) і Алеї Героїв Переяславщини.

До родин полеглих військових звернувся очільник Переяславської громади Вячеслав Саулко:

– Близько 140 разів мені доводилося стояти біля могил наших Героїв. Я бачив ваші сльози, біль, розпач – дуже важко було проживати всі ці емоції. Герої не вмирають. Вони назавжди залишаться в нашій пам’яті, в наших серцях, вони ніколи не будуть забуті. Цього року ми присвоїли їм звання Почесних жителів громади, на жаль, посмертно, але люди завжди мають пам’ятати, якою ціною дається Україні свобода і незалежність. Я низько вклоняюсь перед вами і вкотре висловлюю співчуття і вдячність. Ваші сини, чоловіки, батьки – справжні патріоти, такі ж, якими сотні років тому були наші козаки.

А далі на великому екрані на лаштунках з’являлися фотографії та імена військових, які загинули в бою. Отримати відзнаку замість своїх найдорожчих людей на сцену виходили їхні дружини, діти, батьки, брати та сестри. Ніхто з присутніх у залі не міг стримати емоцій, на очі наверталися сльози, раз-по-раз було чутно схлипування.