Серед мальовничих схилів Київщини і заплав річки Супій розташований один із найцікавіших та найцінніших історико-природничих об’єктів України – Ташанський парк, закладений у другій половині XVIII століття. Його ландшафт поєднує відлуння козацьких часів та унікальну ботанічну колекцію. Сьогодні ця природна перлина потребує захисту, адже її сучасний стан критичний, розповідає Proslav.
Заснування Ташанського парку
Більше тисячі років тому, коли завойовники зі сходу шукали найкоротші шляхи на Переяславські землі, одна з таких переправ пролягала через річку Супій біля села Ташань. Воїни-захисники Переяславщини збудували тут фортецю – Ташанське Китай-городище. Пізніше, на території окультуреного лісу навколо фортеці, виник парк.
Про те, що місцевість доглядали ще тоді, свідчать велетенські дуби – їхній вік сягав 1000 років. Частину цих дерев зрубали у ХХ столітті, коли вони почали всихати. Сьогодні в парку ростуть дуби, яким понад 600 років, а наймолодшим – по 300–350. За переказами, Тарас Шевченко часто бував у парку, надихався його красою і змальовував Дуб кохання.
Граф Рум’янцев і початок садово-паркової історії
Історія Ташанського парку як облаштованої резиденції починається 1775 року, коли генерал-фельдмаршал Петро Олександрович Рум’янцев-Задунайський – губернатор усієї України – отримав у дар село Ташань від імператриці Катерини ІІ. На місці давньої фортеці він збудував замок (який, на жаль, не зберігся) і на 144 гектарах старого дубового лісу заклав ландшафтний парк. Помер Рум’янцев у Ташані, проте поховали його у Києво-Печерській лаврі.
Саме за графа парк отримав доглянуту структуру: широкі алеї, обсаджені каштанами та кленами, вишукані дерева з різних частин Європи. Відтоді Ташанський парк став не лише частиною маєтку, а й прикладом мистецтва садово-паркового ландшафту.
Голіцини, Горчаков і «золотий вік» парку
Після смерті графа Ташань перейшла до князя Миколи Голіцина, який значно розширив парк. Він збудував у ньому будинок із червоного дерева, збагатив насадження соснами Веймутова, грабами, дубами, ялівцем, модриною, ясенею, берестом. Парк був обнесений глибоким ровом, а його ґрунти ущільнювали три тисячі овець.
Згодом, на початку ХХ століття, новим власником став князь Костянтин Горчаков. За легендою, Голіцин програв йому садибу в карти. Горчаков не лише перебудував палац у стилі романтичної естетики, але й розвинув гідросистему парку. За його часів у 1901-1903 роках у парку викопали три великі ставки, в яких вирощували коропів, карасів, раків. Навколо водойм висадили клени, сріблясті ялини, чорні, сірі й грецькі горіхи, сосни кримські та звичайні.
Один зі ставків навіть мав острівець із канадськими кленами – ця ідея й досі вражає поєднанням природної естетики та інженерної думки.
Ближче до села Горбані, в південній частині парку, була вільна ділянка лісу, її зайняв суддя Переяславського повіту Романовський. Горчаков пропонував Романовському продати цю ділянку лісу, але той відмовився. Зараз ця ділянка і поле біля неї називаються Романовщина.
Ландшафт і ботанічна колекція
Ташанський парк має яскраво виражений рельєф: глибокі яри, природні долини, схили та балки. Така топографія дозволила створити різноманітні біоценози. Усього в парку шість ярів, серед яких – так званий Перший яр, яким проганяли корів, та яр біля Чмирової гори – місця гостьових прийомів у часи Рум’янцева. А біля криниці «Бровар», що поблизу Чмирової гори, розкинувся дуб пірамідальний (єдиний на весь парк). Ближче до ріки Супій ростуть вільхи, осики. Підгір’я яру вкриті дубами-гігантами, яким по 600-700 років.
У різні часи в парку росло понад 300 видів дерев і чагарників, зокрема дуб пірамідальний, клен канадський сріблястий, сосна Веймутова, бархат амурський, каштан їстівний і звичайний, туя, граб, липа, акація жовта й біла, береза повисла, ялина срібляста, модрина, берест, ясени та багато інших. Також тут зростали десятки різновидів кущів – бузок, самшит, жасмин, калина, шипшина, черемуха, барбарис, бузина, ожина, малина, живокіст тощо.
Серед рідкісних рослин – астрагал шерстисто-квітковий, сон-трава, горицвіт дволистий, підсніжники, ряст, біле латаття, глечики жовті.
У лісах мешкають заєць-русак, лисиця, тхір, куниця, видра, бобер, ондатра, норка та багато птахів: сиворакша, дятел червоноголовий, сойка, ремез, бугай, соловей, вальдшнеп, очеретянка, шпак, синиці.
Цікаві факти про Ташанський парк
- Дуб кохання – дерево, якому понад 350 років. За переказами, саме його змальовував Тарас Шевченко під час своїх подорожей. Кажуть, закохані, які разом обійдуть цей дуб, будуть разом назавжди.
- У 1980-х роках кіностудія імені О. Довженка знімала фільм «Лісова пісня» режисера Юрія Іллєнка за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки. У Ташанському парку відбувалися зйомки окремих сцен, зокрема біля 600-річного дуба: за сюжетом його рубали, хоча насправді знімали інше дерево, а декорації були встановлені довкола старого дуба.
- Чмирова гора – підвищення, з якого колись зустрічали почесних гостей у часи Рум’янцева. Назва походить від доглядача парку Чмира. Поруч – стара криниця, датована 1901 роком.
- Пташине царство – у весняно-літній період у парку можна побачити до 30 видів птахів: барвисті вивільги, голосисті сойки, працьовиті дятли та інші пернаті мешканці.
- Квітковий розмай – на початку літа парк перетворюється на справжній ботанічний сад: цвітуть дикі іриси, півники, дзвіночки й інші польові квіти.
- Рукотворні ставки з островами – цілу водну систему створили мешканці громади власноруч у 1901–1903 роках. Навколо кожного ставка сформувалися унікальні ботанічні зони.
- Романовщина – частина парку, яка в давнину належала судді Переяславського повіту Романовському.
- Козацька галявина – за легендою, саме в цій частині лісу після боїв переховувалися козаки.
Сучасний стан парку
Указом Президента україни від 20 серпня 1996 року №715/96 Ташанський парк отримав статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Проте цей статус не врятував його від поступового занепаду. З роками парк дедалі більше нагадує звичайний ліс, а не об’єкт культурної та природної спадщини.
Порядок на території, де збереглися вікові дерева, підтримують, як можуть, небайдужі мешканці Ташані: загрібають листя, косять траву, білять стовбури, обробляють дерева від грибкових захворювань.
Місцевий активіст Павло Ярош зазначає, що обслуговуванням Ташанського парку займається лише один працівник лісгоспу – і він ще паралельно відповідає за Яготинське лісництво та території в Капустинцях. У таких умовах, за словами Павла Григоровича, об’єктивно не можна забезпечити належний догляд.
Він наголошує: Ташанська громада вже кілька років наполягає, щоб держава передала парк місцевому самоврядуванню – аби дати цьому зеленому скарбу шанс на відродження.
Наразі парк перебуває у віданні державного підприємства «Переяслав-Хмельницький лісгосп». Проте, як визнають самі лісівники, на його утримання вже давно бракує ресурсів: з 2016 року припинено державне фінансування, а сам лісгосп опинився у вкрай складному фінансовому становищі.
Водночас Ташанська сільська громада неодноразово офіційно зверталася до Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, Держлісагентства з ініціативою передати парк у її відання. У селі діє комунальне підприємство «Ташань», яке готове взяти на себе відповідальність за утримання пам’ятки.
Громада стверджує: зможе власними силами забезпечити догляд, охорону, благоустрій та відновлення парку. В усіх своїх зверненнях сільська рада наголошувала: зволікання з вирішенням цього питання призводить до втрати природної та культурної цінності об’єкта: ставки замулюються, дерева гинуть, територія захаращується.
У січні 2024 року Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ) зафіксував на території Ташанського парку масові незаконні вирубки: невідомі особи знищили близько сотні здорових дерев – зокрема дубів, грабів та ясенів.
І Міністерство захисту довкілля, і Державне агентство лісових ресурсів у своїх офіційних відповідях не заперечували проти передачі парку громаді – «за умови дотримання вимог чинного законодавства». Це підтверджують численні листи, зокрема відповіді від 2020–2021 років. Тим паче, в Україні є прецеденти, коли природоохоронні території переходили у відання громад – наприклад, заказники «Сивашик» чи «Коса Федотова».
Але поки справа тягнеться з року в рік через юридичну та бюрократичну невизначеність, парк продовжує занепадати. Відсутність рішення на найвищому рівні та зволікання органів виконавчої влади ставить під загрозу збереження цієї унікальної екосистеми для наступних поколінь.
Нагадаємо, днями у лісі Переяславської громади провели толоку. Тим часом у КП «Ліси Переяславщини» розповіли про завдання підприємства, стан лісового фонду та плани щодо розвитку.