Два роки тому кілька переяславок об’єдналися і розпочали виробництво страв швидкого приготування для військових на «нулі». Нині команда «Нескорені» – це потужний волонтерський рух. Завдяки цим жінкам воїни можуть поїсти гарячого борщу, супу чи каші навіть в окопах, де немає доступу до кухні. Усе, що потрібно для приготування повноцінної страви – пакетик розміром з долоню та окріп! Як живе та на кому сьогодні тримається проєкт «Нескорені» – розповідає Proslav.
Виробництво починалося з 23 пакетиків на кухні
Благодійний проєкт стартував наприкінці березня 2023 року, коли підприємниця та волонтерка Ольга Дрига кинула клич на своїй фейсбук-сторінці про те, що шукає людей, готових допомогти з сушінням овочів та фасуванням сухих борщових наборів для військових.
Натхненням для неї став досвід ГО «Добромир» з Кропивницького, які вже готували подібні страви. Доброволиці, які першими відгукнулися на її заклик, у домашніх умовах почали чистити, подрібнювати та сушити овочі, а Ольга фасувала їх у пакети.
Суміш уже містила все, з чого українці зазвичай готують цю страву вдома: картоплю, буряк, моркву, капусту, цибулю, часник, кріп, петрушку, лавровий лист та приправи. Початкову технологію виготовлення волонтери знайшли в інтернеті, а згодом удосконалили її.
– Перші 23 пакетики сухого борщу, які ми з моїми дітьми розфасували вдома на кухні, здавалися неймовірним результатом, – згадує Ольга Дрига. – Нині ж за один фасувальний день команда може виготовити 2,5 тисячі пакетів з різними стравами.
Суп, що вміщається у кишеню
З кожним тижнем команда «Нескорені» розросталася. Згодом волонтери, які до того працювали вдома поодинці, почали збиратися на командні фасування. Сьогодні в процесі сушіння, фасування та приготування беруть участь близько ста людей. Переважна більшість – жінки та члени їхніх родин. Найстаршим волонтеркам більше 70 років, а наймолодшим – лише 7 і 8. Всі вони працюють за покликом серця, бо знають, що їхня праця – це порятунок для наших захисників.
– Кожна з дівчат працює безкоштовно, на ентузіазмі, при цьому маючи роботу та сім’ю. Але для них це вже спосіб життя. Надихає те, що військовим дуже подобаються наші набори, бо вони натуральні та швидко готуються. Сухі пайки неможливо їсти постійно. А ці супи й каші вони беруть навіть на позиції, бо вони легенькі й вміщаються у кишені. Приємно, що захисники хвалять і просять надсилати ще, кажуть, що на смак як домашнє, – розповідає координаторка команди «Нескорені».
«Нескорені»: жінки, що годують армію
Очільниця команди охоче розповіла про жінок, які стали рушійною силою проєкту й невтомно працюють фактично від початку його існування.
Наталія Римар та Вікторія Безхлібна були одними з перших, хто долучилися до ініціативи, тому досконало знають усі процеси виробництва страв. Пані Наталія залучила до справи всю родину, а пані Вікторія славиться вмінням готувати надзвичайно смачні та корисні гарбузові цукати.
Наталія Глазунова з перших днів великої війни допомагала захисникам домашніми стравами. До команди приєдналася після знайомства з Ольгою Дригою, коли передавала випічку для воїнів. Її коронна страва – «духмяні шкварки» з сала та спецій за кращими кулінарними традиціями, а ще «еліксир здоров’я» – суміш горіхів, сухофруктів і меду.
Світлана Аландарєва майстерно сушить картоплю для перших страв. Пані Ольга розповідає, що переробка картоплі – технологічно складний і кропіткий процес: спершу її треба відварити до напівготовності, далі промити, аби позбутися зайвого крохмалю, обережно просушити.
– Залежно від сорту, потрібно переробити вісім-десять кілограмів картоплі для отримання кілограма сухого, готового до фасування продукту. Його вистачить на 5 наборів борщу, кожен з яких розрахований на 7 літрів води, – пояснює тонкощі виробництва пані Ольга.
Віра Фесенко спеціалізується на сушінні яблук для солодких каш, Юлія Трофимчук – на виготовленні яблучних чіпсів для корисних перекусів, Альона Коберник – чурчхели та цукатів. Альона Бондаренко та Віта Козак вправно готують енергетичні батончики й солодку випічку.
Людмила Дяченко – знана у місті педагогиня, заступниця директора з виховної роботи у Переяславській гімназії №3. Однак у першу чергу пані Людмила – ініціативна й безвідмовна волонтерка, усміхаючись підкреслює Ольга Дрига. З настанням холодів вона почала виготовляти натуральні чаї для зміцнення імунітету наших захисників.
Оксана Палатна разом із чоловіком Ігорем відповідальні за процес приготування найсмачнішого борщу, адже вони – завзяті туристи і знають, як зробити його ідеальним навіть у польових умовах. А от Аліна Бородіна – кінологиня з багаторічним досвідом. Вона регулярно влаштовує зі своїми колегами акцію «Кава для ЗСУ», збираючи донати на сушкарі, хімічні грілки та інші необхідні речі.
Людмила Хвостик – мати українського захисника, яка у волонтерстві знаходить розраду та сили. Жінка бере участь у кожному командному фасуванні.
– Наші дівчата дуже відповідальні, – наголошує координаторка команди. – Для них це настільки важливо, що вони навіть з роботи відпрошуються і роботодавці з повагою ставляться до їхньої благочинної праці! Кожна знає процес, за який вона відповідальна, і робить його досконало. Я захоплююся кожною з них і щиро дякую їм усім.
Віра Вискочил долучилася до команди після того, як посилку від «Нескорених» отримала 72-га бригада імені Чорних Запорожців, у якій несе службу її чоловік Ігор.
Людмила Смашна разом зі своєю невісткою Галиною Смашною, чоловік якої також служить у ЗСУ, виготовляють фруктово-ягідну пастилу та цукати. Згодом пані Галина залучила до волонтерства свою маму Тетяну Пономаренко, а потім до них долучилися родичі з сіл, які допомагають лущити горіхи та передають продукти – справжній сімейний підрозділ.
Галина Сідало почала допомагати ще на останньому місяці вагітності, а вже через два дні після виписки з пологового разом із чоловіком і новонародженою Вікою приїхала по овочі на сушіння. Її старша донька Аня теж допомагає у фасуванні. «А молодша зростає разом із командою», – усміхається Ольга.
Валентина Лиховид разом із чоловіком Віктором – досвідчені садівники. Вони щедро діляться овочами, вирощеними власноруч, сушать їх самостійно та передають на виробництво.
За закупки, поставки, відправку та інші організаційні питання відповідає Ольга, однак Надія Шадріс допомагає їй вести облік запасів.
– Регулярно передивляємось, які продукти є, а яких бракує, ретельно стежимо за умовами зберігання заготовок і неодмінно перевіряємо їхню свіжість. Коли розуміємо, чого саме не вистачає, звертаємося до земляків по допомогу. На Переяславщині люди дуже чуйні – швидко відгукуються, передають продукти або донатять.
Після того, як господині підготували сухі інгредієнти та змішали їх у потрібній пропорції, до пакетика прикріплюється етикетка з інструкцією приготування та датою виробництва. За друк етикеток для фасованих продуктів відповідають Ніна Швиденко та її донька Настя. До кожного пакування волонтери вкладають дитячі малюнки та обереги, а далі всі ці пакунки поїдуть до бійців на передову, а волонтерки одразу ж візьмуться готувати наступну партію сухих страв для фронту.
Лік іде на тисячі
За період існування команда «Нескорені» приготувала більше 8 500 пакетів борщової суміші, а це майже 60 тисяч літрів готового борщу! Також Ольга Дрига розповіла про продуктивність роботи волонтерської команди за минулий рік:
- Супи (з макаронами, рисом, гречкою) – понад 1000 пакетів.
- Каші швидкого приготування:
- Вівсяна з ягодами та фруктами – 11 600 порцій.
- Кускус з овочами – 8 100 порцій.
- “Козацька” гречана – 7 700 порцій.
- “Різдвяна” кукурудзяна – 1 800 порцій.
- Суп вермішелевий – 10 400 порцій.
- Енергетичні батончики – 650 штук.
- Суміш “Вітамінна бомба” – 150 літрів.
Найстрашніше – це дізнатися, що допомогу вже нікому отримувати
За рік команда провела 28 фасувань, відправила понад 2 тисячі ящиків продуктів. Через Нову пошту здійснено 291 відправлення. Близько 70 разів волонтери особисто передавали посилки військовим або їхнім родичам.
– Дві посилки були переадресовані, оскільки ті, кому їх відправляли, перестали виходити на зв’язок. Найстрашніше для волонтера – дізнатися, що відправлену допомогу вже нікому отримувати. Був випадок, коли наші пакунки знищив ворог, ще до того, як їх відкрили. Але, на щастя, всі лишилися живі! Це головне, – розповідає Ольга Дрига.
Волонтерство – це важка праця, але вона наповнює серце
Ольга зізнається, що останнім часом волонтерство часто недооцінюють, але кожен, хто бере участь у цьому процесі, вкладає не лише час, а й душу.
– Іноді питаю в дівчат: ви не втомилися? А вони щоразу відповідають, що ні. Поки триває війна, ми не маємо здаватися. Нам тут, у тилу, значно легше, ніж військовим на позиціях. Тому маємо їм допомагати, підтримувати, аби скоріше наблизити нашу перемогу. А вона неодмінно настане, – каже Ольга.
Попри труднощі, команда «Нескорені» не зупиняється. Вони навчилися працювати навіть під час відключень електроенергії, постійно вдосконалюють рецепти, вигадують нові страви. І поки є запити від військових вони працюватимуть, аби кожен боєць навіть на лінії зіткнення мав гарячу їжу й бодай на мить відчув тепло дому.
Долучитися до волонтерського руху можна у будь-який зручний спосіб: передати продукти або задонатити. Головне пам’ятати, що важлива будь-яка допомога!
- Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9Ee9AZHm5z
- Номер картки банки 5375 4112 0806 0728
Нагадаємо, 174 тис м² маскувальних сіток сплели за три роки у клубі мікрорайону Трубайлівка.