У ніч на 25 грудня 1845 року Тарас Шевченко створив поезію «Як умру, то поховайте», відому в усьому світі під назвою «Заповіт». Відтоді минуло 180 років, і саме з нагоди цієї знакової річниці – у тих самих стінах, де тяжко хворий поет написав твір, що став духовним і національним маніфестом для багатьох поколінь українців, – нині Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка в Переяславі, відбулася презентація ексклюзивного видання «Кобзар Переяславський», повідомляє Proslav.
Подарункове видання «Кобзар Переяславський» підготувала до друку дослідниця творчості Тараса Шевченка, поетеса, старша наукова співробітниця Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Наталія Павлик. Профінансував вихід книги особистим коштом міський голова Переяслава Вячеслав Саулко.
– Це видання приурочене до 180-ї річниці написання поезії «Як умру, то поховайте…» саме в Переяславі, – зазначила Наталія Павлик. – Я багато років працюю в цьому музеї, системно досліджую творчий спадок Тараса Шевченка і щоразу відкриваю в його, здавалося б, добре знаних творах нові сенси. Саме так поступово виникла ідея створити видання, яке б глибоко розкривало значення Шевченка для Переяслава і водночас – роль Переяслава в житті та творчості поета.
Перший «Кобзар» Тараса Шевченка побачив світ 26 квітня 1840 року в Санкт-Петербурзі. Видання обсягом 115 сторінок вийшло за сприяння письменника, педагога та видавця Євгена Гребінки. Фінансову підтримку забезпечив полтавський землевласник Петро Мартос, який згодом дарував примірники книги своїм знайомим. Більшість відгуків були схвальними.
Втім, не всі сучасники поета сприйняли появу «Кобзаря» позитивно. Письменник і драматург Нестор Кукольник під час літературного вечора в історика Миколи Маркевича публічно заявив, що книга має «небезпечне спрямування». Унаслідок цього наклад було вилучено з продажу й піддано цензурі – одна сторінка тексту була вилучена. Єдиний відомий примірник первинного, нецензурованого видання на 115 сторінок нині зберігається в Санкт-Петербурзі.
– Моєю метою було створити «Кобзар Переяславський» як ексклюзивне видання у форматі першого, не рецензованого «Кобзаря» 1840 року, – розповіла Наталія Павлик. – У Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка експонується фототипія цього унікального видання, виготовлена у 1960-х роках. Саме з неї я повністю відтворила формат, розміри й оформлення книги. Крім того, поезії Шевченка, написані на Переяславщині, також розміщено на символічних 115 сторінках.
На звернення авторки проєкту фінансування подарункового видання здійснив міський голова Вячеслав Саулко.
– До Переяслава щороку приїжджають тисячі туристів, і як міський голова я бачу своє завдання в тому, щоб місто мало майбутнє і розвивалося, – зазначив Вячеслав Саулко. – Коли Наталія Миколаївна звернулася до мене з цією ініціативою, я був щиро радий і без вагань підтримав її. Вона зробила величезну справу – присвятила своє життя увіковіченню пам’яті нашого генія й пророка Тараса Шевченка. Для нас честь, що такі події відбуваються саме в Переяславі, – сказав міський голова під час презентації.
Видання включає 27 творів, які Шевченко написав на Переяславщині
Наталія Павлик детально розповіла про твори, що увійшли до «Кобзаря Переяславського».
– «Кобзар Переяславський» складається з 27 творів. Лише за трохи більше ніж два тижні перебування на Переяславщині Шевченко написав 27 поезій. 1845 рік був піковим у його творчості – за підрахунками дослідників, того року він створив понад три тисячі рядків, із яких 1658 написано саме тут. Але аналізуючи ці тексти, я зрозуміла: це епохальні твори. «І мертвим, і живим, і ненарожденним», поема «Кавказ», рядки з якої – «Борітеся – поборете, вам Бог помагає» – розлетілися по всьому світу.
У 1845 році Тарас Шевченко працював у складі Київської археографічної комісії. Він подорожував Полтавщиною та Переяславщиною, змальовував архітектурні пам’ятки, збирав фольклорні матеріали. Постійні переїзди, холодна погода суттєво підірвали його здоров’я. Після експедиції поблизу Переяслава поет тяжко захворів – лікарі діагностували двосторонню пневмонію, яка в середині ХІХ століття часто завершувалася летально. Шевченко перебував у домі свого близького друга, лікаря Андрія Козачковського, і в листах зізнавався, що не сподівається на швидке одужання.
Саме в такому стані – між життям і смертю – в ніч на Різдво 1845 року поет узявся за перо. За спогадами сучасників, він підвівся з ліжка, запалив свічку й написав рядки, що починалися словами: «Як умру, то поховайте…».
– Рядки «Поховайте мене на могилі» – Шевченка поховали на Чернечій горі. Однак, працюючи в Археографічній комісії на Переяславщині, він бачив три такі могили: Трибратню, Виблу та Богданову. Очевидно, на одній із них поет і хотів бути похованим. А щодо рядків «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий» – поблизу нині затопленого села В’юнище існувало урочище з народною назвою Ревуче. Це дає підстави вважати, що Шевченко хотів бути похованим там, де «лани широкополі», тобто на лівому березі Дніпра, неподалік В’юнища на Переяславщині. А рядки «Як умру, то поховайте», вочевидь, були зверненням до Козачковського та найближчого оточення поета. Я підводжу до того, що якби Шевченко помер у 1845 році, він, без сумніву, був би похований тут, на Переяславщині, десь на лівому березі Дніпра. Недарма він писав: «Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші». Це також вказує на його прагнення, аби місце останнього спочинку було саме тут, на Лівобережжі, – розповідає Наталія Павлик.
Дослідниця також зауважила, що перший «Кобзар» 1840 року був оформлений у блакитно-жовтій гамі. «Кобзар Переяславський» максимально відтворює формат оригіналу – 115 сторінок, відповідні розміри, із єдиним доповненням у вигляді ексклюзивного золотого тиснення.
Поки що світ побачили три примірники «Кобзаря Переяславського». До 30 січня заплановано вихід усього накладу – 100 примірників. У книзі міститься позначка «Не для продажу» з метою захисту від несанкціонованого копіювання.
Один екземпляр книги розіграли серед учасників заходу під час вікторини. Правильну відповідь на запитання про музей, який відвідував Тарас Шевченко, дав краєзнавець Юрій Авраменко, зазначивши, що поет бував в Ермітажі.
Наталія Павлик також повідомила про плани перевидання «Кобзаря Переяславського» у спрощеному форматі – в м’якій обкладинці, аби зробити книгу доступною для широкого кола читачів. Вячеслав Саулко пообіцяв профінансувати й наступний тираж видання.
– Кожен переяславець має жити з цією книгою в серці, – наголосила Наталія Павлик.
